Володимир Полєванов
Володимир Павлович Полєванов - радянський і російський учений-геолог; російський державний і політичний діяч. Доктор геолого-мінералогічних наук. Радник міністра природних ресурсів РФ.Глава Адміністрації Амурської області (1993-1994), голова Державного комітету Російської Федерації по управлінню державним майном (1994-1995), заступник голови уряду Російської Федерації (1994-1995).
Діяльність
Просуває антиукраїнські наративи. У своїй статті від 2014 року “Россия обретает национальную идею” заявив, що Україна є штучним формуванням, в тому числі українська мова та культура. Вважає, що півострів Крим завжди був російською територією.
Біографія
Народився в 1949 році в Харкові Української РСР. У 1971 році закінчив геологічний факультет Харківського державного університету.
З 1971 року працював на Колимських копальнях в Магаданській області: починав гірничим майстром на золотодобувній шахті, з 1973 року - головний геолог геологорозвідувальної партії, з 1977 року - головний геолог Ягоднінской експедиції Північно-Східного геологічного управління (СВГУ).
У 1983 році заочно закінчив аспірантуру Ленінградського гірничого інституту.
З 1983 року по 1988 рік - начальник геологічного відділу об'єднання “Севвостгеологія”.
З 1988 року по 1989 рік - завідувач лабораторією геології розсипів в Магаданському філії Центрального науково-дослідного геологорозвідувального інституту, керував розвідкою золота в Амурській області.
З 1989 року по 1992 рік - головний геолог новоствореного об'єднання “Амургеологія”.
У квітні 1995 року організував і був обраний головою загальноросійського громадсько-політичного руху “Новая Россия ”, в серпні 1995 року створив передвиборний блок “За Родину” і став його лідером.
У лютому 1996 року створив і очолив гірничорудну компанію “Апсакан”. У липні 1996 року став віце-президентом національного фонду “Стратегічні ресурси Росії”.
Нині - керівник інвестиційної програми “Золото России”, голова консорціуму “Золотой мост”, що об'єднує ряд російських і іноземних компаній з метою спільної розвідки та освоєння золоторудного потенціалу Сибіру і Далекого Сходу, а також ряду нових золотоносних площ за кордоном (зокрема в Малі, Зімбабве, Австралії).
