Іщенко Ростислав
Іщенко Ростислав – російський політолог, пропагандист, журналіст українського походження. Працює оглядачем російського пропагандистського телеканалу Russia Today.
Діяльність
Після втечі Віктора Януковича, 1 березня 2014 р. виїхав до Росії, прийняв громадянство Росії. Від 2014 р. — колумніст інтернет видання «РИА Новости».
Завжди публічно виступає в Росії проти української державності, заперечує існування української мови, заперечує існування історії України (тільки в складі Російської імперії, СРСР тощо); обговорював плани зазіхання на територіальну цілісність України.
Від 2015 р. — регулярний гість ефірів ВДТРК (радіо «Вести ФМ»), постійний гість передачі Дмитра Куликова «Формула Сенсу» (рос. Формула Смысла), а також почав вести авторську передачу «Київський тупик» разом з українським журналістом Володимиром Синельниковим. У цих ефірах в основному висвітлює проблематику сучасної України, її зовнішніх і внутрішніх політичних проблем. Також постійно з'являється в ефірах у інших політологів і ведучих, таких як Євген Сатановський, Армен Гаспарян, Володимир Соловйов й інших.
Є одним зі співавторів документа про «Дорожну карту Новоросії».
Неодноразово підкреслював в різних статтях і оглядах переваги російського суспільства над українським (в тому числі в плані побутової, комунальної та бюрократичної розвиненості).
Негативно висловлюється про Майдан, заявляє про його пропагандистську підготовку та зовнішній проект, спонсорування іноземцями.
Внесений у базу "Миротворця".
Біографія
Після школи відслужив строкову службу рядовим Радянської армії в ракетних військах в БРСР.
З відзнакою закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Від вересня 1992 р. до жовтня 1994 р. працював у Міністерстві закордонних справ України. Аташе, третій секретар (березень 1993 р.) відділу (з 1993 р. — управління) політичного аналізу та планування; другий секретар (травень 1994) управління ОБСЄ і Ради Європи.
Дипломатичні стажування: травень-серпень 1993 р. — університет Лідса (Велика Британія); лютий-квітень 1994 р. — посольства України в Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі (Брюссель, Бельгія).
Від жовтня 1994 р. до квітня 1998 р. працював в Адміністрації Президента України. Старший, головний (грудень 1994 р.) консультант Управління зовнішньої політики. Член державних делегацій України на переговорах з ОБСЄ (Відень, Австрія), а також під час візитів Президента України до Грузії, Італії, Греції та Фінляндії. Від квітня 1998 р. до грудня 2003 р. — консультант з питань зовнішньої політики та зв'язків з пресою благодійного фонду «Співдружність».
Від червня 2000 р. до березня 2002 р. (час видання) — редактор відділу політики газети «Новий вік» (за сумісництвом). З серпня 2003 р. р. до червня 2009 р. р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин». Від серпня 2003 р. до жовтня 2006 р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин».
Від жовтня 2006 р. до грудня 2007 р. — радник віце-прем'єр-міністра України Дмитра Табачника.
Від січня 2008 р. до березня 2010 р. — помічник-консультант народного депутата України Дмитра Табачника. Від січня 2009 р. — президент «Центру системного аналізу та прогнозування». Від травня 2010 р. — радник міністра освіти і науки, молоді та спорту України.
Отримав дипломатичний ранг — перший секретар першого класу, п'ятий ранг державного службовця.
Після втечі В. Януковича, 1 березня 2014 р. виїхав до Росії, прийняв громадянство Росії.
