Shpionopedia - Внесок користувача [uk]

Марков Сергій

2020-06-03T18:57:13Z

Zeta:

'''Марков Сергій''' (''рос. Марков Сергей'')– російський політик, політолог і дипломат, депутат Державної думи Росії, довірена особа президента Володимира Путіна. В Україні висловлювання та дії Маркова піддавалися критиці різними політиками, СБУ оголосило його персоною нон ґрата в Україні.

== Діяльність ==
[[Файл:20190411180640-8197.jpg|міні|Сергій Марков]]
У 2004 році був одним із політтехнологів у передвиборчій команді Віктора Януковича на президентських виборах. Після поразки Януковича у 2005 р. брав участь у діяльності прокремлівського молодіжного руху «Наші» — разом з іншими політтехнологами читав лекції учасникам руху.

Під час виборів президента України 2004-2005 та Помаранчевої революції приїздив до України на чолі великої бригади російських політологів, яка за допомогою «політтехнологій» намагалася керувати виборами та маніпулювати ними, з метою просування на посаду українського президента одного з кандидатів — Віктора Януковича.

Сергій Марков [https://www.unian.ua/politics/164431-rosiyskiy-politolog-pro-golodomor-falsifikatsiji-ta-brehlivu-kontseptsiyu.html вважав] фальсифікацією позицію України щодо Голодомору та діяльності УПА. У 2008 році разом з деякими депутатами Верховної Ради намагався провести демонстрацію у Києві скандального російського фільму «08.08.08. Війна в прямому ефірі» про війну у Грузії. 4 вересня 2008 року Сергія Маркова [https://web.archive.org/web/20110512034051/http://novynar.com.ua/politics/36783 не пустили] на територію України, за постановою СБУ його було проголошено персоною нон ґрата.

У ЗМІ [https://ukraina.ru/news/20200531/1027848580.html заявляв] про управління Україною іноземних спецслужб, прогнозував розвал країни, називає законну владу "необандерівською хунтою".

Публічно [https://ukraina.ru/news/20200602/1027854373.html звинувачує] українську владу у "вбивстві тисяч людей і терорі 2014 року".

Сергій Марков [https://ukraina.ru/news/20200602/1027854373.html заявляє] про вину української влади: "Саме представники української влади організували розстріл «Небесної сотні», пожежу в Одесі 2 травня, вбивства в Маріуполі 9 травня, розправи в Харківській і Дніпропетровській областях і що вони винні в катастрофі малайзійського «Боїнга».

Особа, [https://myrotvorets.center/criminal/markov-sergej-aleksandrovich/ відповідальна] за фабрикацію доказів в ході досудового розслідування у справі Надії Савченко. Внесений у [https://myrotvorets.center/criminal/markov-sergej-aleksandrovich/ базу] "Миротворця".

== Біографія ==
Сергій Марков народився 18 квітня 1958 року у підмосковному місті Дубна. Військову службу проходив у 1977-1980 рр. у прикордонних військах КДБ СРСР.

У 1986 році закінчив філософський факультет Московського державного університету, спеціалізувався на кафедрі наукового комунізму. По закінченні університету працював викладачем суспільних наук у Дубненській філії Московського інституту радіотехніки, електроніки і автоматики.

Лише через три роки, у 1989 р. вже пішов на підвищення, отримав посаду асистента, старшого викладача, доцента філософського факультету МДУ.

У 1992 році став співпрацівником Московського Центра Карнегі, працював керівником внутрішньополітичних програм Московського Центру Карнегі. У 1997 р. працював директором Інституту політичних дослідів, в тому ж році став доцентом відділення політології філософського факультету МДУ.
[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Експерти]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Росія]]

Файл:20190411180640-8197.jpg

2020-06-03T18:56:23Z

Zeta:

Сергій Марков

Марков Сергій

2020-06-03T18:34:07Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Бужанський Максим

2020-06-03T18:31:50Z

Zeta:

'''Бужанський Максим''' – російськомовний блогер з українським громадянством, письменник та публіцист, відомий своїми проросійськими поглядами та [https://ms.detector.media/manipulyatsii/post/23384/2019-08-23-natsistskii-maidan-ta-geroichnii-srsr-poglyadi-maksima-buzhanskogo/ українофобією].

== Діяльність ==
[[Файл:108364559 5d15c7e17ccb32002310161d optimized 1396.jpg|міні|Максим Бужанський]]
У низці українських ЗМІ Максима Бужанського описують як проросійського блогера й підкреслюють, що його риторика має «майже повний набір типового проросійського блогера / політика».

Згідно з аналізом українських журналістів публічної діяльності Бужанського за останні кілька років перед обранням у депутати ВР у 2019, Бужанський має [https://web.archive.org/web/20190823162441/https://www.umoloda.kiev.ua/number/3489/2006/135755/ погляди], тотожні ідеології проросійської партії «Опозиційна платформа — За життя», зокрема, він послідовно критикує Революцію гідності, заявляючи, що Януковича слід було звільняти з посади президента виборами, а не революцією, й [https://web.archive.org/web/20190823162441/https://www.umoloda.kiev.ua/number/3489/2006/135755/ зазначаючи], що «єдиний результат Майдану — легалізація нацизму».

19 лютого 2020 року Бужанський, на засіданні Верховної Ради, [https://www.segodnya.ua/ua/politics/v-rade-sluga-naroda-otkazalsya-pochtit-pamyat-pogibshih-na-maydane-video-1404704.html відмовився] вшановувати хвилиною мовчання пам'ять героїв Небесної сотні та Революції Гідності.

25 лютого 2020 [https://donpatriot.news/do-parlamentu-vnesly-zakonoproiekt-pro-zastosuvannia-rosijskoi-movy-iak-ofitsijnoi-v-roboti-verkhovnoi-rady вніс] законопроект про використання російської мови у роботі Верховної Ради.

[https://ukraina.ru/youtube/20200602/1027874741.html Заявляв], що закон про забезпечення функціонування української мови як державної дискримінує російськомовне населення України.

== Біографія ==
Народився 24 листопада 1974 року в родині інженерів. Отримав середню освіту у школі № 79.

Закінчив Дніпропетровський державний інститут інженерів залізничного транспорту (спеціалізація «Інженер-містобудівник»).

Менеджер. Співавтор та ведучий політичних програм на телеканалі ZIK. Постійний учасник фестивалю блогерів.

Нагороджений медаллю «За заслуги перед містом» від Дніпровської міської ради.

Відкрито виступає проти Революції гідності і не приховує, що був виборцем Януковича..

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року (виборчий округ № 25, Чечелівський район, частина Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра). На час виборів: менеджер ТОВ «Арна», проживає в м. Дніпрі. Безпартійний.

Член Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності.

Член партії «Слуга народу».
 
[[Категорія:Гібридний вплив]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Україна]]

Файл:108364559 5d15c7e17ccb32002310161d optimized 1396.jpg

2020-06-03T18:29:46Z

Zeta:

Максим Бужанський

Бужанський Максим

2020-06-03T18:10:20Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Іщенко Ростислав

2020-06-03T17:55:18Z

Zeta:

'''Іщенко Ростислав''' – російський політолог, пропагандист, журналіст українського походження. Працює оглядачем російського пропагандистського телеканалу [[RT — Russia Today|Russia Today]].

== Діяльність ==
[[Файл:R0120-1.jpg|міні|Ростислав Іщенко]]
Після втечі Віктора Януковича, 1 березня 2014 р. виїхав до Росії, прийняв громадянство Росії. Від 2014 р. — колумніст інтернет видання «<nowiki/>[[РИА Новости Украина|РИА Новости]]<nowiki/>».

Завжди публічно виступає в Росії проти української державності, заперечує існування української мови, заперечує існування історії України (тільки в складі Російської імперії, СРСР тощо); обговорював плани зазіхання на територіальну цілісність України.

Від 2015 р. — регулярний гість ефірів ВДТРК (радіо «Вести ФМ»), постійний гість передачі Дмитра Куликова «Формула Сенсу» (рос. ''Формула Смысла''), а також почав вести авторську передачу «Київський тупик» разом з українським журналістом Володимиром Синельниковим. У цих ефірах в основному висвітлює проблематику сучасної України, її зовнішніх і внутрішніх політичних проблем. Також постійно з'являється в ефірах у інших політологів і ведучих, таких як Євген Сатановський, Армен Гаспарян, [[Соловйов Володимир|Володимир Соловйов]] й інших.

Є одним зі [https://zavtra.ru/blogs/novorossiya-dorozhnaya-karta співавторів] документа про «Дорожну карту Новоросії».

Неодноразово [http://actualcomment.ru/vykhod-iz-tupika-1805111141.html підкреслював] в різних статтях і оглядах переваги російського суспільства над українським (в тому числі в плані побутової, комунальної та бюрократичної розвиненості).

Негативно висловлюється про Майдан, [http://alternatio.org/articles/articles/item/79415-virus-i-tehnologii-maydana заявляє] про його пропагандистську підготовку та зовнішній проект, спонсорування іноземцями.

Внесений у [https://myrotvorets.center/criminal/ishhenko-rostislav-vladimirovich/ базу] "Миротворця".

== Біографія ==
Після школи відслужив строкову службу рядовим Радянської армії в ракетних військах в БРСР.

З відзнакою закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Від вересня 1992 р. до жовтня 1994 р. працював у Міністерстві закордонних справ України. Аташе, третій секретар (березень 1993 р.) відділу (з 1993 р. — управління) політичного аналізу та планування; другий секретар (травень 1994) управління ОБСЄ і Ради Європи.

Дипломатичні стажування: травень-серпень 1993 р. — університет Лідса (Велика Британія); лютий-квітень 1994 р. — посольства України в Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі (Брюссель, Бельгія).

Від жовтня 1994 р. до квітня 1998 р. працював в Адміністрації Президента України. Старший, головний (грудень 1994 р.) консультант Управління зовнішньої політики. Член державних делегацій України на переговорах з ОБСЄ (Відень, Австрія), а також під час візитів Президента України до Грузії, Італії, Греції та Фінляндії. Від квітня 1998 р. до грудня 2003 р. — консультант з питань зовнішньої політики та зв'язків з пресою благодійного фонду «Співдружність».

Від червня 2000 р. до березня 2002 р. (час видання) — редактор відділу політики газети «Новий вік» (за сумісництвом). З серпня 2003 р. р. до червня 2009 р. р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин». Від серпня 2003 р. до жовтня 2006 р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин».

Від жовтня 2006 р. до грудня 2007 р. — радник віце-прем'єр-міністра України Дмитра Табачника.

Від січня 2008 р. до березня 2010 р. — помічник-консультант народного депутата України Дмитра Табачника. Від січня 2009 р. — президент «Центру системного аналізу та прогнозування». Від травня 2010 р. — радник міністра освіти і науки, молоді та спорту України.

Отримав дипломатичний ранг — перший секретар першого класу, п'ятий ранг державного службовця.

Після втечі В. Януковича, 1 березня 2014 р. виїхав до Росії, прийняв громадянство Росії.

[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Журналісти]]
[[Категорія:Росія]]

Файл:R0120-1.jpg

2020-06-03T17:47:25Z

Zeta:

Ростислав Іщенко

Іщенко Ростислав

2020-06-03T17:29:26Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Журавко Олексій

2020-06-03T17:27:23Z

Zeta:

'''Журавко Олексій''' – колишній український політик, член Партії регіонів; ексдепутат ВР України, з 2014 року року втікач-сепаратист і московський пропагандист.

== Діяльність ==
[[Файл:1499234471 14610977 1688587571470095 655743287565239019 n.jpg|міні|Олексій Журавко]]
5 червня 2012 р. голосував за проект Закону України «Про засади державної мовної політики», який посилював статус російської мови.

21 лютого 2015 брав [https://myrotvorets.center/criminal/zhuravko-aleksej-valerevich/ участь] в мітингу московського антимайдану. Там він позував перед фотографами і відеокамерами поруч з ще одним одіозним екс-парламентарієм [[Олегом Царьовим]] і лідерами угруповання «Нічні вовки», які брали активну участь в анексії Криму.

Причетний до знущань над українськими заручниками. Як розповів український військовий, що пробув у полоні 776 днів, бойовики систематично катували його, вимагаючи заявити на відеокамеру, що військові ЗСУ "причетні до злочинів проти народу Донбасу". Тортури [https://ua.112.ua/ato/zvertatysia--hromadianyn-nachalnyk-yak-boiovyky-na-donbasi-katuiut-polonenykh-ukraintsiv-446173.html знімав] на відеокамеру екс-нардеп України Олексій Журавко.

У своїх пропагандистських [https://news-front.info/2015/09/21/obrashhenie-alekseya-zhuravko-ko-vsem-smi/ зверненнях] називав українську владу "хунтою" і закликав людей звільнитися від "чуми, яка прийшла зі Сполучених Штатів Америки".

Також висловлював сепаратистські [https://riafan.ru/1281657-eks-deputat-rady-predrek-raspad-ukrainy-iz-za-gubitelnoi-politiki-kieva заклики] про відділення від України "Херсонщини, Миколаївської, Одеської, Запорізької та Харківської областей". [https://www.gazeta.ru/politics/2019/12/16_a_12869108.shtml?updated Виступав] проти розірвання стосунків та транспортного сполучення із Росією.

Олексій Журавко [https://www.radiosvoboda.org/a/news-babin-habari-za-vodopostachannya-do-krymu/30010582.html заявляв], що відмова від водопостачання до анексованого Росією Криму нібито загрожує самій материковій Україні.

Внесений до [https://myrotvorets.center/criminal/zhuravko-aleksej-valerevich/ бази] "Миротворця". Порушено кримінальну справу за статтею 258-5 «Фінансування тероризму».

== Біографія ==
Народився 21 квітня 1974 року в місті Жовті води Дніпропетровської області. Дитинство Олексія Журавка пройшло в дитбудинку, в який він потрапив через вроджену інвалідності. Саме там, за словами депутата, навчився виживати і піклуватися про себе - в 18 років він вже організував свою фірму. У 2007 році закінчив Херсонський державний університет, «Економічна теорія».

У 1994 році в Цюрупинську Херсонської області інвалід I групи, вихованець Цюрупинського будинку-інтернату Олексій Журавко розробив проект «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів». В кінці 1997 року було створено ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» (СІТІ). Основні напрямками його діяльності - соціальний захист прав інвалідів, відстоювання їх інтересів. Пізніше на базі СІТІ була створена Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів (ВАПІ).

* 1990—06.1992 рр. — учень Луганського ПТУ-інтернату.
* 1993 р. — засновник приватного підприємства «Журавушка», місто Цюрупинськ.
* 1997 р. — співзасновник, директор ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів».
* З 2004 р. — генеральний директор ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів».

[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Росія]]

Файл:1499234471 14610977 1688587571470095 655743287565239019 n.jpg

2020-06-03T17:25:09Z

Zeta:

Олексій Журавко

Журавко Олексій

2020-06-03T17:00:02Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Мезюхо Іван

2020-06-03T16:44:41Z

Zeta:

'''Мезюхо Іван''' – російський політолог, голова Кримської регіональної громадської організації «Центр політичної освіти», має антиукраїнські погляди, які висловлює в ЗМІ та у власних проектах.

== Діяльність ==
[[Файл:Unnamed.jpg|міні|Іван Мезюхо]]
2013-2014 рр. - автор і ведучий політичного ток-шоу «Відкритий формат» з Іваном Мезюхо на радіо «Крим».

У своїх заявах ЗМІ часто [https://crimea.mk.ru/politics/2019/12/11/es-ne-s-ruki-podderzhivat-fashistov-politolog-o-zakrytii-mirotvorca.html просуває] ідею фашистських рухів в Україні. Виступав за закриття організації "Миротворець", називав її екстремістським ресурсом.

Іван Мезюхо заявляв про зміну української мови, яка ніби-то за останні два десятиліття отримала багато запозичень з європейських мов, [https://news.rambler.ru/ukraine/44219937-ekspert-obyasnil-kak-izmenilsya-ukrainskiy-yazyk-iz-za-zaimstvovaniy/?updated виступав] за необхідність вивчення українцями російської мови.

Іван Мезюхо в бесіді з RT [https://news.rambler.ru/world/44276751-ukraina-predlozhila-vesti-peregovory-po-donbassu-bez-rossii/?updated зазначав], що ніякий формат переговорів без Росії не може бути ефективним. Мезюхо підкреслив, що незважаючи на антиросійську політику всередині України, Росія - це один з найважливіших економічних партнерів цієї країни. Тому вирішувати питання Будапештського формату без участі Москви, на його думку, немислимо.

Він часто [https://news.rambler.ru/world/44276751-ukraina-predlozhila-vesti-peregovory-po-donbassu-bez-rossii/?updated називає] українську владу "режимом" і ставить під сумнів її законність.

Іван Мезюхо помічений у намаганнях [https://news.rambler.ru/ukraine/44285187-golodnyy-bunt-v-vsu-nazvali-tragediey-ukrainy/?updated дискредитації] української армії: "Проблема с дисциплиной, неуставные отношения, мародерство, коррупция и морально-психологическое разложение военнослужащих уже стали спутниками ВСУ".

Іван Мезюхо негативно ставиться до подій Революції Гідності, [https://news.rambler.ru/world/44072204-zachem-kiev-nameren-perepisat-vikipediyu/ називає] "державним переворотом".

== Біографія ==
Народився 28 березня 1992 р

Дві вищі освіти: магістр політології (Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, 2014 г.), бакалавр юриспруденції (Таврійська академія КФУ ім. В.І. Вернадського, 2016 г.).

2010-2014 рр. - голова Кримської республіканської організації Спілки молодих політологів України.

2012-2014 рр. - президент громадської організації «Регіональний інститут політичних комунікацій».

2012 року - член кримської Наглядової ради «Вибори-2012» (наглядова рада з контролю над дотриманням законності при проведенні виборчої кампанії).

2013-2014 рр. - автор і ведучий політичного ток-шоу «Відкритий формат» з Іваном Мезюхо на радіо «Крим».

2014-2016 рр. - президент Кримської республіканської науково-дослідницької громадської організації «Регіональний інститут політичних комунікацій».

З 2020 року - голова Кримської регіональної громадської організації «Центр політичної освіти».

[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Експерти]]
[[Категорія:Росія]]

Файл:Unnamed.jpg

2020-06-03T16:42:40Z

Zeta:

Іван Мезюхо

Мезюхо Іван

2020-06-03T16:16:01Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Карасьов Вадим

2020-06-02T17:22:17Z

Zeta:

'''Карасьов Вадим''' – український політолог, політтехнолог і аналітик, директор приватного підприємства «Інститут глобальних стратегій». Один з лідерів партії «Єдиний центр».

== Діяльність ==
[[Файл:20111026033039-4569.jpg|міні|Вадим Карасьов]]
Часто відвідує Росію, з 2014 року – частий гість політичних ток-шоу на російському телебаченні. Активний учасник політичних ток-шоу на телебаченні, зокрема відомого ток-шоу «Шустер LIVE».

Фігурує на телеканалах [[Віктора Медведчука]] як «політичний експерт», де піарить партію «Опозиційна платформа — За життя» та критикує її опонентів.

[https://detector.media/tok-shou/article/165590/2018-09-29-igri-samtsiv-oglyad-tok-shou-za-17-23-veresnya-2018-roku/ Стверджував], що влада стимулює трудову міграцію, щоб у країні не було людей, які можуть вийти на новий Майдан. [https://www.youtube.com/watch?v=K_jLNTXfnh4&feature=youtu.be&t=2906 Називав] прийняття закону про українську мову не «патріотизмом», а «ідіотизмом»

Вадим Карасьов [https://regnum.ru/news/polit/2968026.html заявляв], що російськомовні громадяни в Україні – не нацменшина, а більшість. Також робив [https://zik.ua/news/politics/poroshenko_i_baiden_buly_initsiatoramy_zatsementuvannia_rezhymu_zovnishnoho_upravlinnia__karasov_970075 заяви] про зовнішнє управління Україною.

== Біографія ==
Закінчив Харківський державний університет за фахом політична економія, потім — аспірантуру.

У 1986—1996 викладав у цьому навчальному закладі політекономію та політологію.

З 1996 року — перший заступник керівника Харківського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень.

З 2003 року — директор Інституту глобальних стратегій. Як політтехнолог брав участь у виборчих кампаніях 1994–2010 років.

У 2008–2009 роках — радник Голови Секретаріату Президента України.

[[Категорія:Гібридний вплив]]
[[Категорія:Експерти]]
[[Категорія:Політики]]

Файл:20111026033039-4569.jpg

2020-06-02T17:21:11Z

Zeta:

Вадим Карасьов

Карасьов Вадим

2020-06-02T17:03:46Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Пасічник Леонід

2020-06-02T16:58:03Z

Zeta:

'''Пасічник Леонід''' – колишній співробітник СБУ, український колабораціоніст з Росією. Голова так званої "Луганської Народної Республіки" з листопада 2017 року, де він змістив Ігоря Плотницького.

==Діяльність==
[[Файл:XuwFe9lzYpkefZmNvcNvucO9Pb9EQkEz.jpg|міні|Леонід Пасічник]]
З 1993 по 2013 роки працював в СБУ, залишив службу у званні полковник. Після переходу на сторону проросійських сил отримав «звання» генерал-майор.

Ймовірно, був [https://myrotvorets.center/criminal/pasechnik-leonid-ivanovich/ завербований] ФСБ ще до 2006 р., а акція із затриманням великої партії контрабанди була організована ФСБ для прикриття та просування агента у структурі управління СБУ в Луганській області. У 2014 р. перейшов на сторону луганських сепаратистів. 9 жовтня 2014 р. призначений "міністром нацбезбеки ЛНР".

ЗМІ [http://gorlovka.ua/Rating/Rating/65/Participant/420 пише], що Леонід Пасічник причетний до низки корупційних схем, мав відношення до кришування контрабанди. За дорученням [[Плотницький Ігор|Ігоря Плотницького]] "Радмін ЛНР" до 20 жовтня 2015 року мав забезпечити закупівлю продуктів харчування на території РФ. Це доручили "Міністерству сільського господарства ЛНР". Куратором з боку "Радміну" був "заступник голови Радміну" Олександр Кравцов, людина Пасічника. Проведений аналіз цін в Ростовській області дозволив зробити висновки про те, що закупівельна ціна на продукти була завищена в 2,5-3 рази. "Навар Кравцова і Пасічника тільки на закупівлі картоплі повинен був скласти від 3,5 до 4 млн руб", - повідомляє [http://gorlovka.ua/Rating/Rating/65/Participant/420 Горлівка].

Як зазначає сайт, свою частку "глава МГБ ЛНР" має і з контрабанди вугілля і паливно-мастильних матеріалів, підтримуючи контакти з українськими силовиками, з одного боку, і з російськими правоохоронцями - з іншого.

На думку представників радикальних груп луганських бойовиків, Леонід Пасічник також має відношення до торгівлі зброєю, яка опинилися на окупованій території Донбасу.

Раніше Пасічника вважали особисто відданим Плотницькому. Нібито він курував вбивства неугодних екс-ватажку "ЛНР" керівників бандформувань, в тому числі Олексія Мозгового та Олександра Бєднова.

24 листопада 2017 року – виконувач обов'язків "голови ЛНР" після виходу Плотницького у відставку. Заявив про прихильність угод, підписаних на переговорах у Мінську.

З листопада 2018 року – «глава» ЛНР.

[https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/details/?id=915168571117510 Розшукується] СБУ за ст. 109, ч. 1 ККУ — «за дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій». Фігурує у [https://myrotvorets.center/criminal/pasechnik-leonid-ivanovich/ списках] «Миротворця».

У 2019 році прокуратура Луганської області [https://dt.ua/UKRAINE/vatazhkovi-lnr-pasichniku-povidomili-pro-pidozru-za-troma-stattyami-kk-316172_.html/ повідомила] про підозру ватажку терористичної організації "ЛНР" Леоніду Пасічнику.

У 2020 році Леонід Пасічник вирішив [https://espreso.tv/news/2020/04/17/golovnyy_teroryst_quotlnrquot_pasichnyk_nakazav_quotpereymenuvatyquot_lugansk_na_voroshylovgrad повернути] колишню назву Луганська - "Ворошиловград" на честь Климента Ворошилова - маршала СРСР, який підписував розстрільні списки під час сталінських репресій.

Своїм указом [https://gordonua.com/ukr/news/war/-pasichnik-zaboroniv-v-jizd-u-orlo-gromadjan-z-pidkontrolnoju-kijevu-teritoriji-v-jizd-z-rf-dozvolenij-1492028.html заборонив] із 16 березня 2020 року в'їзд на окуповану територію Луганської області з території, підконтрольній Україні, пропуск в ОРЛО осіб із території Росії не заборонений.

Леонід Пасічник заявив, що всі жителі "ЛНР" хочуть отримати паспорти РФ і ажіотаж небувалий, є [https://gordonua.com/ukr/news/war/-timchuk-na-sogodnishnij-den-migratsijni-organi-lnr-prijnjali-dokumenti-na-gromadjanstvo-rf-blizko-100-osib-969803.html інформація], що він також подав документи на отримання російського паспорта. Заявляв про [https://ria.ru/20200601/1572269668.html обстріли] українською армією мирного населення, зокрема дітей.

==Біографія==
Батько ― Іван Сергійович Пасічник, співробітник міліції, 26 років пропрацював в органах ОБХСС СРСР. 1975-го його сім'я переїхала жити до Магадану.

Закінчив Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку.

З 1993 року — співробітник СБУ, мав звання підполковник.

Був начальником підрозділу з боротьби з контрабандою головного відділу «К» Управління СБУ в Луганської області. Став відомий завдяки затриманню 15 серпня 2006 року великої партії контрабанди на КПП «Ізварине» (1,94 млн $ та 7,243 млн рос. рублів).

2007 — отримав медаль «За військову службу Україні».

2010—2014 — начальник Стаханівського міжрайонного відділу СБУ України.

У грудні 2013 року, після початку Революції гідності, звільнився з СБУ у званні полковника. З початком Російсько-української війни перейшов на бік сепаратистів.

[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Росія]]

Плотницький Ігор

2020-06-02T16:57:56Z

Zeta:

'''Плотницький Ігор''' — український колабораціоніст із Росією, очільник і голова ради «міністрів» маріонеткового утворення Луганської Народної Республіки у 2014—2017 роках. В Україні визнаний терористом.

== Діяльність ==
[[Файл:2084344.jpg|міні|Ігор Плотницький]]
Брав активну участь у діяльності терористичної організації ЛНР. З 21 травня 2014 — «міністр оборони» ЛНР.

У квітні 2014 року став першим командиром батальйону «Зоря». 21 травня 2014 «Республіканські збори» ЛНР обрали його міністром оборони республіки. Деякі українські ЗМІ вважають, що саме Плотницкий [https://korrespondent.net/ukraine/3408466-novym-premerom-lnr-stal-professyonalnyi-artylleryst спланував] операцію зі знищення частин української армії під Зеленопіллям.

14 серпня 2014 «голова ЛНР» Валерій Болотов оголосив про свою відставку та призначення на цей пост Плотницького. 20 серпня Плотницький очолив також Раду міністрів ЛНР, пізніше цю посаду обійняв Геннадій Ципкалов.

3 листопада, після виборів у ЛНР, «ЦВК республіки» оголосив, що Плотницький переміг на них з 63,17 % голосів виборців. Вибори визнала тільки Росія, порушивши тим самим Мінські домовленості.

4 листопада 2014 року під час інавгурації, яка відбулась у колонному залі Луганської обласної ради, Плотницького [https://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_policy/58149/ благословив] митрополит УПЦ (МП) Іоанникій, що перебував на пенсії.

30 жовтня 2014 Генпрокуратура України звинуватила Ігоря Плотницького та громадянина РФ Олександра Попова у викраденні української льотчиці Надії Савченко. Адвокат Надії Савченко Микола Полозов повідомив, що його підзахисна, дивлячись телевізор, упізнала Ігоря Плотницького як керівника групи, яка вивезла її з Луганська для передачі співробітникам ФСБ Росії на кордоні України та Росії.

24 листопада 2017 року «міністр державної безпеки» самопроголошеної «Луганської народної республіки» Леонід Пасічник повідомив, що глава ЛНР Ігор Плотницький написав заяву про відставку за станом здоров'я.

Усунений з посади у наслідку перевороту в листопаді 2017 р., втік до Російської Федерації, де був заарештований за крадіж 1 млрд доларів США виділених Росією й утримується в петербурзькому СІЗО «Хрести».

За повідомленням координатора групи "Інформаційний спротив" Дмитра Тимчука, ватажок-втікач Ігор Плотницький [https://dt.ua/UKRAINE/eks-vatazhok-lnr-plotnickiy-na-voli-zhive-v-elitnomu-kotedzhnomu-selischi-pid-moskvoyu-is-273442_.html живе] в елітному котеджному селищі у Барвисі Московської області та періодично виїжджає до столиці Росії "у справах".

З 2014 року [https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/details/?id=14192664046680 знаходиться] у розшуку. Внесений у [https://myrotvorets.center/criminal/plotnickij-igor-venediktovich/ базу] "Миротворця".

== Біографія ==
З 1982 по 1991 рік проходив службу в Збройних Силах СРСР у місті Пенза, де й залишився після закінчення строкової служби.

У 1987 закінчив Пензенське артилерійське інженерне училище. Звільнився 1991 року у званні майора.

З 1992 року працював у різних фірмах на посадах менеджера і заступника директора з комерційних питань, 1996 року створив приватне підприємство «ТФ Скарабей» з оптово-роздрібної торгівлі ПММ. У 2004 році почав роботу в обласній інспекції у справах захисту прав споживачів.

[[Категорія:Гібридний вплив]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Росія]]

Файл:2084344.jpg

2020-06-02T16:57:13Z

Zeta:

Ігор Плотницький

Плотницький Ігор

2020-06-02T16:41:30Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Ходаковський Олександр

2020-06-02T16:37:09Z

Zeta:

'''Ходаковський Олександр''' – український колабораціоніст з Росією, голова «служби безпеки» (до 19 липня 2014) терористичного угруповання ДНР, керівник так званих «Патріотичних сил Донбасу», колишній командир спецпідрозділу СБУ «Альфа» в Донецькій області.

== Діяльність ==
[[Файл:10176.jpg|міні|Олександр Ходаковський]]
Активний учасник «Російської весни» 2014 і війни на Донбасі. Брав участь в Антимайдані. У травні 2014 створив і очолив терористичне збройне формування так званої «ДНР» — батальйон «Восток». Декілька спланованих Ходаковським операцій, в яких брав участь батальйон (штурм Донецького аеропорту 26 травня, штурм КПП «Маринівка» 5 червня), виявились невдалими, через що був підданий критиці з боку «міністра оборони» «ДНР» Ігоря Стрєлкова. У липні увійшов до створеної Стрєлковим «Військової ради». 19 липня залишив посаду «міністра безпеки» «ДНР».

Ходаковський [https://web.archive.org/web/20140814105632/http://ru.tvi.ua/new/2014/08/14/komandir_boevikov_khodakovskij_vystupil_za_edinuyu_ukrainu_i_protiv_dnr_video заявив], що він підтримує єдність України, але лише проросійської, і не підпорядковується ватажкам ДНР. Пізніше він [https://vk.com/video_ext.php?oid=161249170&id=169598767&hash=04c8cd1d0f3edef9&hd=1 записав] відеозвернення, в якому звинуватив блогерів слів із контексту, але не відмовився від тверджень щодо єдності.

23 липня 2015 року звільнений з посту секретаря «Ради безпеки ДНР» [https://apostrophe.ua/news/society/accidents/2016-02-23/glavar-dnr-posle-vizita-pomoschnika-putina-izbavilsya-ot-glavnogo-konkurenta/50568 указом] лідера ДНР Олександра Захарченка, причому за повідомленням ЗМІ указ було датовано 15 березня 2015 року. У ЗМІ звільнення Ходаковського пов'язують із намаганням керівництва ДНР позбавити впливу на процеси на Донбасі [https://www.dsnews.ua/politics/kreml-dal-dobro-na-raskulachivanie-ahmetova-v-donetske-23022016171500 олігарха] Ріната Ахметова, креатурою якого є Ходаковський. Після свого звільнення Ходаковський оприлюднив заяву про те, що його можуть фізично [https://www.segodnya.ua/regions/donetsk/komandir-boevikov-dnr-hodakovskiy-rasskazal-kak-ego-mogut-ubit-soratniki-694995.html знищити].

У ЗМІ [https://novynarnia.com/2020/02/06/hodakovskiy-ziznavsya/ заявляв], що у 2014 році він особисто віддав наказ про обстріл із “Градів” міста Ясинувата на Донеччині. Також помічений у спробах дискредитації української армії: [https://ukraina.ru/news/20200601/1027850254.html заявляв] про наркоманію, пиятику та психічні розлади українських військових.

З 2014 року [https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/details/?id=14219660088256 розшукується] українськими правоохоронцями. Внесений в [https://myrotvorets.center/criminal/khodakovskij-aleksandr-sergeevich/ систему] "Миротворець".

== Біографія ==
Народився 18 грудня 1972 року. У 1990-1992 роках відслужив за призовом в радянській і російській армії (331-й парашутно-десантний полк Тульської десантної дивізії).

Працював начальником відділу Центру спеціальних операцій «А» Служби безпеки України по Донецькій області.

Ходаковський неодноразово звинувачувався бойовиками так званої ДНР у «підривній діяльності на користь України».

[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Росія]]

Файл:10176.jpg

2020-06-02T16:29:01Z

Zeta:

Олександр Ходаковський

Ходаковський Олександр

2020-06-02T16:17:55Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Баранець Віктор

2020-06-02T16:15:37Z

Zeta:

'''Баранець Віктор''' – радянський і російський військовий журналіст, публіцист, письменник, підтримує путінський режим, був довіреною особою Володимира Путіна на президентських виборах 2012 та 2018 років.

== Діяльність ==
[[Файл:2017-06-12-170 39392-1 712809.jpg|міні|Віктор Баранець]]
Військовий оглядач газети «Комсомольская правда», полковник у відставці. Є членом громадських рад при Міністерстві оборони та Військово-промислової комісії Російської Федерації. Є також членом Президії Загальноросійської громадської організації «Офіцери Росії».

[https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Підтримує] захоплення Криму і вважає це "блискучою операцією": "входження Криму до складу Росії стало однією з найяскравіших військових операцій в історії російської армії, головною метою якої було не тільки взяття під контроль величезної території, але проведення цього без пролиття жодної краплі крові. Це виходить за рамки всіх минулих операцій, доктрин і стратегій. Це очевидно. І якщо говорити про гібридну війну, то цю подію можна віднести до блискучого її втілення".

У ЗМІ [https://tsargrad.tv/news/ubijca-krymskogo-mosta-stanet-likvidatorom-mostom-po-vsemu-kievu-baranec_257222 заявляв], що у разі застосування Україною зброї проти мосту в Криму, атакують Київ: "Если это случится, то в Киеве, где сегодня есть огромное количество мостов, завтра не останется ни одного".

Агресивно ставиться до українців, [https://tsargrad.tv/news/luchshie-v-mire-baranec-priznal-liderstvo-kieva-no-jeto-lish-uhudshilo-ukrainskie-pozicii_257356 звинувачує] їх у "антиросійському політичному кретинізмі", спробі переписати історію. [https://ru.krymr.com/a/video-kak-v-krymu-i-rossii-fsb-shtampuet-shpioniv/30646026.html Повідомляв] про українських шпигунів, яких Росія ловить в Криму.

Віктор Баранець [https://tsargrad.tv/news/banda-vygorazhivaet-kiev-v-dele-o-krushenii-mh17-baranec_256674 заявляв] про причетність України до збиття літака MH17, а також про спроби приписати вину Росії.

== Біографія ==
Віктор Баранець народився 10 листопада 1946 року в місті Барвінкове Харківської області Української РСР.

У Збройних силах - з 1965 року (курсант навчального танкового полку).

У 1970 році закінчив факультет журналістики Львівського вищого військово-політичного училища, а в 1978 році - редакторське відділення Військово-політичної академії імені В. І. Леніна. Військово-облікова спеціальність (ВУС) - «військовий журналіст з вищою освітою» (як записано в дипломі).

Служив в Україні, на Далекому Сході і в Західній групі радянських військ (ЗГВ) в Німеччині.

Під час служби на Далекому Сході був кореспондентом дивізійної і окружних газет, потім - газети Групи радянських військ у Німеччині «Радянська армія» (майор).

З 1983 року служив в Москві у військовому журналі. Був кореспондентом, начальником відділу і заступником головного редактора журналу «Комуніст Збройних сил».

У кінці 1986 року в якості військового кореспондента журналу був у службовому відрядженні в Афганістані, знаходився в зоні бойових дій, про що розповідав у своїх репортажах і книгах. Як і всім військовим журналістам, які працювали на афганській війні, йому було присвоєно статус учасника війни, про що свідчать документи Головного управління кадрів (ГУК) Міністерства оборони СРСР.

У травні 1991 року став референтом начальника Головного політичного управління Радянської армії і Військово-морського флоту ВС СРСР.

У січні 2012 року Віктор Баранець став довіреною особою Володимира Путіна на виборах президента Росії в березні 2012 року. Грав активну роль у передвиборчій кампанії, беручи участь на боці Путіна під час дебатів у ЗМІ. 1 березня 2012 опублікував у газеті «Красная звезда» агітаційний матеріал «Чому я вибираю Путіна», в якому доводив, що інші претенденти на президентську посаду не мають такого багатого досвіду управління країною.

 
[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Експерти]]
[[Категорія:Росія]]

Файл:2017-06-12-170 39392-1 712809.jpg

2020-06-02T16:01:31Z

Zeta:

Віктор Баранець

Баранець Віктор

2020-06-02T15:47:53Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Пасічник Леонід

2020-06-02T15:40:09Z

Zeta:

'''Пасічник Леонід''' – колишній співробітник СБУ, український колабораціоніст з Росією. Голова так званої "Луганської Народної Республіки" з листопада 2017 року, де він змістив Ігоря Плотницького.

== Діяльність ==
[[Файл:XuwFe9lzYpkefZmNvcNvucO9Pb9EQkEz.jpg|міні|Леонід Пасічник]]
З 1993 по 2013 роки працював в СБУ, залишив службу у званні полковник. Після переходу на сторону проросійських сил отримав «звання» генерал-майор.

Ймовірно, був [https://myrotvorets.center/criminal/pasechnik-leonid-ivanovich/ завербований] ФСБ ще до 2006 р., а акція із затриманням великої партії контрабанди була організована ФСБ для прикриття та просування агента у структурі управління СБУ в Луганській області. У 2014 р. перейшов на сторону луганських сепаратистів. 9 жовтня 2014 р. призначений "міністром нацбезбеки ЛНР".

ЗМІ [http://gorlovka.ua/Rating/Rating/65/Participant/420 пише], що Леонід Пасічник причетний до низки корупційних схем, мав відношення до кришування контрабанди. За дорученням Ігоря Плотницького "Радмін ЛНР" до 20 жовтня 2015 року мав забезпечити закупівлю продуктів харчування на території РФ. Це доручили "Міністерству сільського господарства ЛНР". Куратором з боку "Радміну" був "заступник голови Радміну" Олександр Кравцов, людина Пасічника. Проведений аналіз цін в Ростовській області дозволив зробити висновки про те, що закупівельна ціна на продукти була завищена в 2,5-3 рази. "Навар Кравцова і Пасічника тільки на закупівлі картоплі повинен був скласти від 3,5 до 4 млн руб", - повідомляє [http://gorlovka.ua/Rating/Rating/65/Participant/420 Горлівка].

Як зазначає сайт, свою частку "глава МГБ ЛНР" має і з контрабанди вугілля і паливно-мастильних матеріалів, підтримуючи контакти з українськими силовиками, з одного боку, і з російськими правоохоронцями - з іншого.

На думку представників радикальних груп луганських бойовиків, Леонід Пасічник також має відношення до торгівлі зброєю, яка опинилися на окупованій території Донбасу.

Раніше Пасічника вважали особисто відданим Плотницькому. Нібито він курував вбивства неугодних екс-ватажку "ЛНР" керівників бандформувань, в тому числі Олексія Мозгового та Олександра Бєднова.

24 листопада 2017 року – виконувач обов'язків "голови ЛНР" після виходу Плотницького у відставку. Заявив про прихильність угод, підписаних на переговорах у Мінську.

З листопада 2018 року – «глава» ЛНР.

[https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/details/?id=915168571117510 Розшукується] СБУ за ст. 109, ч. 1 ККУ — «за дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій». Фігурує у [https://myrotvorets.center/criminal/pasechnik-leonid-ivanovich/ списках] «Миротворця».

У 2019 році прокуратура Луганської області [https://dt.ua/UKRAINE/vatazhkovi-lnr-pasichniku-povidomili-pro-pidozru-za-troma-stattyami-kk-316172_.html/ повідомила] про підозру ватажку терористичної організації "ЛНР" Леоніду Пасічнику.

У 2020 році Леонід Пасічник вирішив [https://espreso.tv/news/2020/04/17/golovnyy_teroryst_quotlnrquot_pasichnyk_nakazav_quotpereymenuvatyquot_lugansk_na_voroshylovgrad повернути] колишню назву Луганська - "Ворошиловград" на честь Климента Ворошилова - маршала СРСР, який підписував розстрільні списки під час сталінських репресій.

Своїм указом [https://gordonua.com/ukr/news/war/-pasichnik-zaboroniv-v-jizd-u-orlo-gromadjan-z-pidkontrolnoju-kijevu-teritoriji-v-jizd-z-rf-dozvolenij-1492028.html заборонив] із 16 березня 2020 року в'їзд на окуповану територію Луганської області з території, підконтрольній Україні, пропуск в ОРЛО осіб із території Росії не заборонений.

Леонід Пасічник заявив, що всі жителі "ЛНР" хочуть отримати паспорти РФ і ажіотаж небувалий, є [https://gordonua.com/ukr/news/war/-timchuk-na-sogodnishnij-den-migratsijni-organi-lnr-prijnjali-dokumenti-na-gromadjanstvo-rf-blizko-100-osib-969803.html інформація], що він також подав документи на отримання російського паспорта. Заявляв про [https://ria.ru/20200601/1572269668.html обстріли] українською армією мирного населення, зокрема дітей.

== Біографія ==
Батько ― Іван Сергійович Пасічник, співробітник міліції, 26 років пропрацював в органах ОБХСС СРСР. 1975-го його сім'я переїхала жити до Магадану.

Закінчив Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку.

З 1993 року — співробітник СБУ, мав звання підполковник.

Був начальником підрозділу з боротьби з контрабандою головного відділу «К» Управління СБУ в Луганської області. Став відомий завдяки затриманню 15 серпня 2006 року великої партії контрабанди на КПП «Ізварине» (1,94 млн $ та 7,243 млн рос. рублів).

2007 — отримав медаль «За військову службу Україні».

2010—2014 — начальник Стаханівського міжрайонного відділу СБУ України.

У грудні 2013 року, після початку Революції гідності, звільнився з СБУ у званні полковника. З початком Російсько-української війни перейшов на бік сепаратистів.

[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Росія]]

Файл:XuwFe9lzYpkefZmNvcNvucO9Pb9EQkEz.jpg

2020-06-02T15:37:22Z

Zeta:

Леонід Пасічник

Пасічник Леонід

2020-06-02T15:03:45Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Стоякін Василь

2020-06-02T15:02:29Z

Zeta:

'''Василь Стоякін''' – український політтехнолог, директор Центру політичного маркетингу. Представник ИЗБАСС в Україні.
[[Файл:Stoiakin1.jpg|міні|Василь Стоякін]]

==Діяльність==
До Євромайдану був близький до Комуністичної партії України, згодом став працювати з [[Медведчук, Віктор Володимирович|Віктором Медведчуком]]. Матеріали Стоякіна з’являються, зокрема, на таких антиукраїнських сайтах як antifashist.com, ukraina.ru, comitet.su, radiovesti.ru та інших.

З 2013 року почав [https://web.archive.org/web/20180320083416/http://polittech.org/dose-na-polittexnologov/stoyakin-vasilij/ писати] для порталу «Український вибір», однойменного прокремлівського руху Медведчука, а з 2014 року почав регулярно піарити Медведчука та його партію «Опозиційна платформа — За життя».

20 лютого 2014 року [https://kp.ua/politics/439954-polytoloh-protestnye-syly-pytauitsia-sdelat-hosudarstvennyi-perevorot заявляв], що «від грудня 2013 року протестні сили намагаються реалізувати в Україні державний переворот».

Доданий до [https://psb4ukr.org/criminal/stoyakin-vasilij-aleksandrovich/ бази] «Миротворця».

[https://psb4ukr.org/criminal/stoyakin-vasilij-aleksandrovich/ Задіяний] в інформаційних спецопераціях Росії проти України. Дані отримані з дампа пошти [[Суркова Владислава]]. Станом на 2016 - знаходиться в Росії.

У своїх публікаціях [https://odnarodyna.org/content/o-demokrate-gitlere-i-ego-ukrainskih-edinomyshlennikah прирівнює] українських націоналістів до фашистів: "Український інтегральний націоналізм зайняв своє місце в ряду різноманітних фашизмів ХХ століття".

[https://news-front.info/2020/05/31/ukraina-kak-ploshhadka-dlya-udara-ssha-po-rossii/ Заявляє] про використання української території американськими військами та можливий у майбутньому удар: "Україна стає майданчиком для розгортання американських наступальних озброєнь".

==Біографія==
Народився 4 березня 1972 року. Освіта – вища, в 1995 році закінчив історичний факультет Дніпропетровського державного університету. Дипломна робота «Комуністичний та інтернаціоналістський рух в Україні в 1989-1995 роках». У 1989-1992 роках займався політичною діяльністю.

Брав участь в більшості виборчих кампаній з 1991 року:

*Президентські вибори 1991 року - агітатор.
*Парламентські вибори 1994 року - консультував кандидата в народні депутати В. Коновалова (не обрано).
*Парламентські вибори 1998 року - консультував як соціолог і політолог 4-х кандидатів у народні депутати (в т.ч. двох перемогли - В. Балашова та О. Петрова).
*Президентські вибори 1999 року - соціологічний супровід виборчої кампанії Л. Кучми, польова робота в одному з округів Чернігівської області
*Довибори до ВР 2000 року - соціологічний супровід виборчої кампанії С. Тігіпко.
*Парламентські вибори 2002 року - ряд проектів у Дніпропетровську, Полтавській області та Автономній республіці Крим. Стратегічні планування і соціологічний супровід виборчої кампанії А. Веревського в ВР України, соціологічний супровід кампанії І. Куліченко на пост Дніпропетровського міського голови.
*Президентські вибори 2004 року - очолював Групу регіональної аналітики виборчого штабу В. Януковича.
*Парламентські вибори 2006 року - стратегічне і медіапланування виборчої кампанії блоку «Не Так!».
*Перевибори Полтавського міського голови 2006 року - стратегічне планування і соціологічний супровід кампанії А. Матковського.
*Парламентські вибори 2007 року - стратегічне планування і соціологічний супровід виборчої кампанії БЮТ (результат Блоку покращився з 15 до 21% за даними ЦВК).
*Перевибори Київського міського голови 2008 року - робота в штабі О.Турчинова (не обрано).

[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Експерти]]
[[Категорія:Журналісти]]
[[Категорія:Росія]]

Стоякін Василь

2020-06-01T19:26:30Z

Zeta:

'''Василь Стоякін''' – український політтехнолог, директор Центру політичного маркетингу. Представник ИЗБАСС в Україні.
[[Файл:Stoiakin1.jpg|міні|Василь Стоякін]]

== Діяльність ==
До Євромайдану був близький до Комуністичної партії України, згодом став працювати з [[Віктором Медведчуком]]. Матеріали Стоякіна з’являються, зокрема, на таких антиукраїнських сайтах як antifashist.com, ukraina.ru, comitet.su, radiovesti.ru та інших.

З 2013 року почав [https://web.archive.org/web/20180320083416/http://polittech.org/dose-na-polittexnologov/stoyakin-vasilij/ писати] для порталу «Український вибір», однойменного прокремлівського руху Медведчука, а з 2014 року почав регулярно піарити Медведчука та його партію «Опозиційна платформа — За життя».

20 лютого 2014 року [https://kp.ua/politics/439954-polytoloh-protestnye-syly-pytauitsia-sdelat-hosudarstvennyi-perevorot заявляв], що «від грудня 2013 року протестні сили намагаються реалізувати в Україні державний переворот».

Доданий до [https://psb4ukr.org/criminal/stoyakin-vasilij-aleksandrovich/ бази] «Миротворця».

[https://psb4ukr.org/criminal/stoyakin-vasilij-aleksandrovich/ Задіяний] в інформаційних спецопераціях Росії проти України. Дані отримані з дампа пошти [[Суркова Владислава]]. Станом на 2016 - знаходиться в Росії.

У своїх публікаціях [https://odnarodyna.org/content/o-demokrate-gitlere-i-ego-ukrainskih-edinomyshlennikah прирівнює] українських націоналістів до фашистів: "Український інтегральний націоналізм зайняв своє місце в ряду різноманітних фашизмів ХХ століття".

[https://news-front.info/2020/05/31/ukraina-kak-ploshhadka-dlya-udara-ssha-po-rossii/ Заявляє] про використання української території американськими військами та можливий у майбутньому удар: "Україна стає майданчиком для розгортання американських наступальних озброєнь".

== Біографія ==
Народився 4 березня 1972 року. Освіта – вища, в 1995 році закінчив історичний факультет Дніпропетровського державного університету. Дипломна робота «Комуністичний та інтернаціоналістський рух в Україні в 1989-1995 роках». У 1989-1992 роках займався політичною діяльністю.

Брав участь в більшості виборчих кампаній з 1991 року:

* Президентські вибори 1991 року - агітатор.
* Парламентські вибори 1994 року - консультував кандидата в народні депутати В. Коновалова (не обрано).
* Парламентські вибори 1998 року - консультував як соціолог і політолог 4-х кандидатів у народні депутати (в т.ч. двох перемогли - В. Балашова та О. Петрова).
* Президентські вибори 1999 року - соціологічний супровід виборчої кампанії Л. Кучми, польова робота в одному з округів Чернігівської області
* Довибори до ВР 2000 року - соціологічний супровід виборчої кампанії С. Тігіпко.
* Парламентські вибори 2002 року - ряд проектів у Дніпропетровську, Полтавській області та Автономній республіці Крим. Стратегічні планування і соціологічний супровід виборчої кампанії А. Веревського в ВР України, соціологічний супровід кампанії І. Куліченко на пост Дніпропетровського міського голови.
* Президентські вибори 2004 року - очолював Групу регіональної аналітики виборчого штабу В. Януковича.
* Парламентські вибори 2006 року - стратегічне і медіапланування виборчої кампанії блоку «Не Так!».
* Перевибори Полтавського міського голови 2006 року - стратегічне планування і соціологічний супровід кампанії А. Матковського.
* Парламентські вибори 2007 року - стратегічне планування і соціологічний супровід виборчої кампанії БЮТ (результат Блоку покращився з 15 до 21% за даними ЦВК).
* Перевибори Київського міського голови 2008 року - робота в штабі О.Турчинова (не обрано).

[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Експерти]]
[[Категорія:Журналісти]]
[[Категорія:Росія]]

Файл:Stoiakin1.jpg

2020-06-01T19:02:52Z

Zeta:

Василь Стоякін

Стоякін Василь

2020-06-01T18:57:12Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Литовкін Віктор

2020-06-01T18:53:58Z

Zeta:

Литовкін Віктор (''рос. Литовкин Виктор'') – радянський і російський журналіст, військовий оглядач, сценарист, письменник. Автор кількох книг і сценаріїв телевізійних фільмів. Автор документальної телевізійної серії «Русское оружие» на РТР.

== Діяльність ==
Працював у військових виданнях – з 1971 по 1976 рік в газеті «Ленинское знамя» Південної групи військ (Будапешт, Угорщина), з 1979 по 1989 рік у журналі «Знаменосец» (орган Міністерства оборони СРСР). Потім в газетах «Известия» (з 1989 по 1999 рік), «Общая газета» (з 1999 по 2002 рік), в РІА Новости (з 2002 по 2007 рік), з квітня 2007 року - заступник відповідального редактора газети «Независимое военное обозрение», з лютого 2009 року відповідальний редактор "Независимого военного обозрения", з лютого по серпень 2014 року керував Редакцією військової інформації ІТАР-ТАСС, з вересня 2014 року - оглядач однієї з редакцій ІТАР-ТАСС.

Виступав із [https://news.rambler.ru/conflicts/44233972-byvshiy-polkovnik-rf-nazval-rukovoditelya-i-dirizhera-voyny-na-vostoke-ukrainy/?updated заявами] про те, що головним керівником війни на Сході України є США і що американській стороні вигідно, щоб протистояння в Донбасі тривало, так як воно підриває позиції РФ. Часто заяви вирізняються антиукраїнською позицією: "Литовкин підкреслив, що заяви про можливість вдарити по Росії, які звучать з України, вимовляються для внутрішньоукраїнського аудиторії, [https://news.rambler.ru/ukraine/44274205-ukraina-provela-uspeshnye-ispytaniya-novogo-kompleksa-krylatyh-raket-neptun/?updated «гріють серця бандерлогів»]. [https://news.rambler.ru/ukraine/43614577-silneyshie-vooruzhennye-sily-evropy-ukraintsy-reshili-pomenyat-na-mahnovschinu/ Заперечує] факт агресії Росії проти України: "Все це подається під гаслом захисту від Росії, то це просто смішно, оскільки наша країна не збирається нападати на Україну і ніколи не збиралася".
[[Файл:64663E26-1D41-4826-8450-1D2E7D9E6C36 cx0 cy3 cw0 w1200 r1.jpg|міні|Віктор Литовкін]]

== Біографія ==
Народився 26 квітня 1945 року. Прослужив у армії понад тридцять років. Починав рядовим солдатом, а завершив військову службу полковником. Закінчив факультет журналістики Львівського вищого військово-політичного училища, редакторське відділення військової академії в Москві. За завданням редакцій працював на війні - Афганістан і Косово, практично у всіх «гарячих точках» на просторах СРСР - Баку, Єревані, Абхазії, Придністров'ї, Південній Осетії і в Чечні.

[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Експерти]]
[[Категорія:Журналісти]]
[[Категорія:Росія]]

Файл:64663E26-1D41-4826-8450-1D2E7D9E6C36 cx0 cy3 cw0 w1200 r1.jpg

2020-06-01T18:50:28Z

Zeta:

Віктор Литовкін

Литовкін Віктор

2020-06-01T18:31:04Z

Zeta: Zeta перейменував сторінку з Віктор Литовкін на Литовкін Віктор

Віктор Литовкін

2020-06-01T18:31:04Z

Zeta: Zeta перейменував сторінку з Віктор Литовкін на Литовкін Віктор

#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Литовкін Віктор]]

Кузьмін Ренат

2020-06-01T18:28:48Z

Zeta:

'''Кузьмін Ренат''' — український юрист і політик, народний депутат України від партії [http://shpionopedia.org/index.php/%D0%9E%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%BA "Опозиційна платформа – За життя"] 9 скликання. Державний радник юстиції 1 класу, державний службовець 1 рангу. Був заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (з 4 жовтня 2013 до 2014), першим заступником Генерального прокурора України (2010–2013). Член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.

==Політичні погляди==
2019 року отримав мандат народного депутата IX скликання. Зважаючи на те, що Ренат Кузьмін знаходився в розшуку, ЦВК спочатку заборонила йому брати участь у виборах, але згодом допустила. Він отримав мандат від ОПЗЖ.

Пов'язаний зі справами відносно колишнього Міністра МВС Луценка, колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко, колишнього заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України Георгія Філіпчука.

У квітні 2020 року [https://zik.ua/news/politics/kuzmin_opozytsiina_platforma_za_zhyttia_initsiiuie_kryminalne_rozsliduvannia_faktiv_nezakonnoho_funktsionuvannia_v_ukraini_viiskovykh_baklaboratorii_ssha_966475 заявив] про ініціювання розслідування фактів "незаконного функціонування в Україні військових баклабораторій США".

У травні 2020 року нардепи від "Опозиційної платформи - За життя" [http://shpionopedia.org/index.php/%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%87%D1%83%D0%BA,_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Віктор Медведчук] і Ренат Кузьмін [https://zik.ua/news/politics/v_oon_pidtverdyly_otrymannia_skarhy_medvedchuka_i_kuzmina_na_nezakonne_funktsionuvannia_baklaboratorii_ssha_v_ukraini_970051 направили] в ООН скаргу на незаконне функціонування в Україні бактеріологічних лабораторій США. [[Файл:20110927112629-6434.jpg|міні|Ренат Кузьмін]]Намагається дискредитувати Революцію Гідності, [https://112.ua/mnenie/chto-delat-zelenskomuv-svyazi-s-mirnymi-protestami-v-ssha-537876.html закидає] владі намагання звинуватити у всіх проблемах Російську Федерацію.

==Біографія==

*12 липня 1967 — народився в Донецьку
*1985 — студент Української юридичної академії (Харків)
*1986 — службовець строкової служби
*1988 — службовець в Донецькому виробничо-торговому трикотажному об'єднанні
*1991 — стажист Донецької природоохоронної міжрайонної прокуратури
*1991 — стажист прокуратури Ленінського району Донецька
*1992 — старший помічник прокурора Ленінського району м. Донецька
*1992 — заступник прокурора Ленінського району Донецька
*1994 — заступник прокурора Ворошиловського району Донецька
*1995 — прокурор Донецької природоохоронної міжрайонної прокуратури
*1998 — прокурор Кіровського району Донецька
*1999 — начальник управління прокуратури Донецької області
*1999 — прокурор Макіївки Донецької області
*2003 — заступник прокурора Донецької області, начальник управління прокуратури Донецької області
*2003 — прокурор Києва
*2005 — старший помічник прокурора Київської області
*2005 — заступник прокурора Київської області
*2006 — заступник Генерального прокурора України
*2010 — 2013 — перший заступник Генерального прокурора України
*2013 — 2014 — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційна платформа — За життя» на парламентських виборах 2019 року, № 35 у списку.

 
[[Категорія:Гібридний вплив]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Україна]]

Кузьмін Ренат

2020-06-01T18:27:17Z

Zeta:

'''Кузьмін Ренат''' — український юрист і політик, народний депутат України від партії [http://shpionopedia.org/index.php/%D0%9E%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%BA "Опозиційна платформа – За життя"] 9 скликання. Державний радник юстиції 1 класу, державний службовець 1 рангу. Був заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (з 4 жовтня 2013 до 2014), першим заступником Генерального прокурора України (2010–2013). Член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.

==Політичні погляди==
2019 року отримав мандат народного депутата IX скликання. Зважаючи на те, що Ренат Кузьмін знаходився в розшуку, ЦВК спочатку заборонила йому брати участь у виборах, але згодом допустила. Він отримав мандат від ОПЗЖ.

Пов'язаний зі справами відносно колишнього Міністра МВС Луценка, колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко, колишнього заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України Георгія Філіпчука.

У квітні 2020 року [https://zik.ua/news/politics/kuzmin_opozytsiina_platforma_za_zhyttia_initsiiuie_kryminalne_rozsliduvannia_faktiv_nezakonnoho_funktsionuvannia_v_ukraini_viiskovykh_baklaboratorii_ssha_966475 заявив] про ініціювання розслідування фактів "незаконного функціонування в Україні військових баклабораторій США".

У травні 2020 року нардепи від "Опозиційної платформи - За життя" Віктор Медведчук і Ренат Кузьмін [https://zik.ua/news/politics/v_oon_pidtverdyly_otrymannia_skarhy_medvedchuka_i_kuzmina_na_nezakonne_funktsionuvannia_baklaboratorii_ssha_v_ukraini_970051 направили] в ООН скаргу на незаконне функціонування в Україні бактеріологічних лабораторій США. [[Файл:20110927112629-6434.jpg|міні|Ренат Кузьмін]]Намагається дискредитувати Революцію Гідності, [https://112.ua/mnenie/chto-delat-zelenskomuv-svyazi-s-mirnymi-protestami-v-ssha-537876.html закидає] владі намагання звинуватити у всіх проблемах Російську Федерацію.

==Біографія==

*12 липня 1967 — народився в Донецьку
*1985 — студент Української юридичної академії (Харків)
*1986 — службовець строкової служби
*1988 — службовець в Донецькому виробничо-торговому трикотажному об'єднанні
*1991 — стажист Донецької природоохоронної міжрайонної прокуратури
*1991 — стажист прокуратури Ленінського району Донецька
*1992 — старший помічник прокурора Ленінського району м. Донецька
*1992 — заступник прокурора Ленінського району Донецька
*1994 — заступник прокурора Ворошиловського району Донецька
*1995 — прокурор Донецької природоохоронної міжрайонної прокуратури
*1998 — прокурор Кіровського району Донецька
*1999 — начальник управління прокуратури Донецької області
*1999 — прокурор Макіївки Донецької області
*2003 — заступник прокурора Донецької області, начальник управління прокуратури Донецької області
*2003 — прокурор Києва
*2005 — старший помічник прокурора Київської області
*2005 — заступник прокурора Київської області
*2006 — заступник Генерального прокурора України
*2010 — 2013 — перший заступник Генерального прокурора України
*2013 — 2014 — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційна платформа — За життя» на парламентських виборах 2019 року, № 35 у списку.

 
[[Категорія:Гібридний вплив]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Україна]]

Пушков Олексій

2020-06-01T18:14:35Z

Zeta:

'''Олексій Пушков''' (''рос. Алексей Пушков'') – російський державний і громадський діяч. Член Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації, голова тимчасової комісії Ради Федерації з інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації. Депутат Державної Думи VI скликання, член фракції «Єдина Росія», голова Комітету ДЕРЖДУМИ з міжнародних справ (2011-2016).

== Робота та політичні погляди ==
Журналіст, автор і ведучий аналітичної програми «Постскриптум» на телеканалі «ТВ Центр». Заслужений працівник культури (2004). У вересні 2015 року [https://www.president.gov.ua/documents/5492015-19437 включений] в санкційний список України.

Робота Олексія Пушкова у програмі «Постскриптум» на «ТВ Центр» часто піддається критиці з боку телевізійних оглядачів. Їх основні претензії зводяться до відкритої антизахідної [https://lenizdat.ru/articles/1035896/ пропаганди], а також необґрунтованим критичним висловлюванням на адресу російських опозиційних [https://web.archive.org/web/20180102073720/https://xayanhao.com.www.openrussia.org/notes/716866/ політиків] і громадських діячів.

28 квітня 2014 року введені обмежувальні [https://www.newsru.com/world/28apr2014/obama_new_sa.html санкції] США.

Особа, [https://myrotvorets.center/criminal/pushkov-aleksej-konstantinovich/ відповідальна] за політичні рішення про викрадення, вивіз на територію Російської Федерації, незаконне утримання і фабрикацію справи проти Надії Савченко; за політичну легітимацію в очах міжнародної громадськості дій РФ щодо Савченко.

У 2014 році потрапив до бази [https://myrotvorets.center/criminal/pushkov-aleksej-konstantinovich/ сайту] «Миротворець» .

Олексій Пушков [https://rusvesna.su/news/1590943325 заявляв], що «України в нинішніх кордонах ніколи не існувало». Також [https://rusvesna.su/news/1590943325 зазначав], що "треба було залишити їй "споконвічні землі" – кілька областей на схід від Києва без виходу до моря".
[[Файл:Pushkov3 d 850.jpg|міні|Олексій Пушков]]
 

== Біографія ==
Народився в родині радянського дипломата в Китаї. Батько, Пушков Костянтин Михайлович (1921-2019) співробітник Генерального консульства СРСР в Пекіні. Мати, Пушкова Маргарита Володимирівна (1927-2007), китаїст, перекладач, викладач китайської мови.

Навчався в московській спецшколі № 12 з поглибленим вивченням французької мови (Москва, Спасопесковський провулок).

Закінчив у 1976 році МДІМВ МЗС СРСР за спеціальністю «міжнародні відносини». Працював в ООН (Женева).

У 1991-1995 роках був заступником головного редактора тижневика «Московские новости» з міжнародного напрямку; в цій ролі був шеф-редактором англійської, французької, німецької та іспанської версії газети.

У 1993-2000 роках — член редакційної колегії американського журналу Foreign Policy, що видається Фондом Карнегі у Вашингтоні. У 2004 році був членом Наглядової ради Московського фонду Карнегі.

З 1993 року — член і постійний експерт Всесвітнього економічного форуму в Давосі.

У 1995-1996 роках — заступник генерального директора — директор Дирекції по зв'язках з громадськістю та ЗМІ ОРТ, а з 1996 по 1998 рік — директор Дирекції міжнародних зв'язків цього телеканалу. Був політичним оглядачем «Незалежної газети», вів рубрику «Особиста думка».

З 1998 року — керівник і ведучий програми «Постскриптум» на телеканалі «ТВ Центр».

З 2002 року — член редколегії американського журналу «Нешнл інтерест» (National Interest), що видається Центром Ніксона (Center for the National Interest) у Вашингтоні. З 2005 року є членом Лондонського Міжнародного Інституту стратегічних досліджень.

У 2004-2016 роках — член Президентської ради з розвитку громадянського суспільства.

У 2008-2011 роках — директор Інституту актуальних міжнародних проблем (ИАМП) Дипломатичній академії МЗС РФ.

У 2009 році став лауреатом Бунінської премії за книгу «Путінські гойдалки. Постскриптум: десять років в оточенні».

У 2011 році обраний депутатом Державної думи РФ VI скликання за списками партії «Єдина Росія», не будучи її членом. Призначений головою Комітету з міжнародних справ Державної Думи. Член фракції «Єдиної Росії» в Держдумі.

З 2012 року — голова делегації Федеральних Зборів РФ у ПАРЄ (Страсбург). Віце-президент і член Бюро ПАРЄ.
[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Журналісти]]
[[Категорія:Росія]]

Файл:Pushkov3 d 850.jpg

2020-06-01T18:14:05Z

Zeta:

Олексій Пушков

Пушков Олексій

2020-06-01T17:12:42Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Кузьмін Ренат

2020-06-01T17:07:54Z

Zeta:

'''Кузьмін Ренат''' — український юрист і політик, народний депутат України від партії "Опозиційна платформа – За життя" 9 скликання. Державний радник юстиції 1 класу, державний службовець 1 рангу. Був заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (з 4 жовтня 2013 до 2014), першим заступником Генерального прокурора України (2010–2013). Член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.

==Політичні погляди==
2019 року отримав мандат народного депутата IX скликання. Зважаючи на те, що Ренат Кузьмін знаходився в розшуку, ЦВК спочатку заборонила йому брати участь у виборах, але згодом допустила. Він отримав мандат від ОПЗЖ.

Пов'язаний зі справами відносно колишнього Міністра МВС Луценка, колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко, колишнього заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України Георгія Філіпчука.

У квітні 2020 року [https://zik.ua/news/politics/kuzmin_opozytsiina_platforma_za_zhyttia_initsiiuie_kryminalne_rozsliduvannia_faktiv_nezakonnoho_funktsionuvannia_v_ukraini_viiskovykh_baklaboratorii_ssha_966475 заявив] про ініціювання розслідування фактів "незаконного функціонування в Україні військових баклабораторій США".

У травні 2020 року нардепи від "Опозиційної платформи - За життя" Віктор Медведчук і Ренат Кузьмін [https://zik.ua/news/politics/v_oon_pidtverdyly_otrymannia_skarhy_medvedchuka_i_kuzmina_na_nezakonne_funktsionuvannia_baklaboratorii_ssha_v_ukraini_970051 направили] в ООН скаргу на незаконне функціонування в Україні бактеріологічних лабораторій США. [[Файл:20110927112629-6434.jpg|міні|Ренат Кузьмін]]Намагається дискредитувати Революцію Гідності, [https://112.ua/mnenie/chto-delat-zelenskomuv-svyazi-s-mirnymi-protestami-v-ssha-537876.html закидає] владі намагання звинуватити у всіх проблемах Російську Федерацію.

==Біографія==

*12 липня 1967 — народився в Донецьку
*1985 — студент Української юридичної академії (Харків)
*1986 — службовець строкової служби
*1988 — службовець в Донецькому виробничо-торговому трикотажному об'єднанні
*1991 — стажист Донецької природоохоронної міжрайонної прокуратури
*1991 — стажист прокуратури Ленінського району Донецька
*1992 — старший помічник прокурора Ленінського району м. Донецька
*1992 — заступник прокурора Ленінського району Донецька
*1994 — заступник прокурора Ворошиловського району Донецька
*1995 — прокурор Донецької природоохоронної міжрайонної прокуратури
*1998 — прокурор Кіровського району Донецька
*1999 — начальник управління прокуратури Донецької області
*1999 — прокурор Макіївки Донецької області
*2003 — заступник прокурора Донецької області, начальник управління прокуратури Донецької області
*2003 — прокурор Києва
*2005 — старший помічник прокурора Київської області
*2005 — заступник прокурора Київської області
*2006 — заступник Генерального прокурора України
*2010 — 2013 — перший заступник Генерального прокурора України
*2013 — 2014 — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційна платформа — За життя» на парламентських виборах 2019 року, № 35 у списку.

 
[[Категорія:Гібридний вплив]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Україна]]

Кузьмін Ренат

2020-06-01T17:03:19Z

Zeta:

'''Кузьмін Ренат''' — український юрист і політик, народний депутат України від партії "Опозиційна платформа – За життя" 9 скликання. Державний радник юстиції 1 класу, державний службовець 1 рангу. Був заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (з 4 жовтня 2013 до 2014), першим заступником Генерального прокурора України (2010–2013). Член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.

== Політичні погляди ==
2019 року отримав мандат народного депутата IX скликання. Зважаючи на те, що Ренат Кузьмін знаходився в розшуку, ЦВК спочатку заборонила йому брати участь у виборах, але згодом допустила. Він отримав мандат від ОПЗЖ.

Пов'язаний зі справами відносно колишнього Міністра МВС Луценка, колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко, колишнього заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України Георгія Філіпчука.

У квітні 2020 року [https://zik.ua/news/politics/kuzmin_opozytsiina_platforma_za_zhyttia_initsiiuie_kryminalne_rozsliduvannia_faktiv_nezakonnoho_funktsionuvannia_v_ukraini_viiskovykh_baklaboratorii_ssha_966475 заявив] про ініціювання розслідування фактів "незаконного функціонування в Україні військових баклабораторій США".

У травні 2020 року нардепи від "Опозиційної платформи - За життя" Віктор Медведчук і Ренат Кузьмін [https://zik.ua/news/politics/v_oon_pidtverdyly_otrymannia_skarhy_medvedchuka_i_kuzmina_na_nezakonne_funktsionuvannia_baklaboratorii_ssha_v_ukraini_970051 направили] в ООН скаргу на незаконне функціонування в Україні бактеріологічних лабораторій США.

Намагається дискредитувати Революцію Гідності, [https://112.ua/mnenie/chto-delat-zelenskomuv-svyazi-s-mirnymi-protestami-v-ssha-537876.html закидає] владі намагання звинуватити у всіх проблемах Російську Федерацію.

== Біографія ==

* 12 липня 1967 — народився в Донецьку
* 1985 — студент Української юридичної академії (Харків)
* 1986 — службовець строкової служби
* 1988 — службовець в Донецькому виробничо-торговому трикотажному об'єднанні
* 1991 — стажист Донецької природоохоронної міжрайонної прокуратури
* 1991 — стажист прокуратури Ленінського району Донецька
* 1992 — старший помічник прокурора Ленінського району м. Донецька
* 1992 — заступник прокурора Ленінського району Донецька
* 1994 — заступник прокурора Ворошиловського району Донецька
* 1995 — прокурор Донецької природоохоронної міжрайонної прокуратури
* 1998 — прокурор Кіровського району Донецька
* 1999 — начальник управління прокуратури Донецької області
* 1999 — прокурор Макіївки Донецької області
* 2003 — заступник прокурора Донецької області, начальник управління прокуратури Донецької області
* 2003 — прокурор Києва
* 2005 — старший помічник прокурора Київської області
* 2005 — заступник прокурора Київської області
* 2006 — заступник Генерального прокурора України
* 2010 — 2013 — перший заступник Генерального прокурора України
* 2013 — 2014 — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційна платформа — За життя» на парламентських виборах 2019 року, № 35 у списку.
[[Файл:20110927112629-6434.jpg|міні|Ренат Кузьмін]]

 
[[Категорія:Гібридний вплив]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Україна]]

Файл:20110927112629-6434.jpg

2020-06-01T17:01:49Z

Zeta:

Ренат Кузьмін

Сіярто Петер

2020-06-01T16:37:03Z

Zeta:

Сіярто Петер (''угор. Szijjártó Péter'') — угорський політик, Міністр закордонних справ і зовнішньої торгівлі з 23 вересня 2014 року, був членом Національних зборів з 2002.

== Політичні погляди ==
28 вересня 2018 року [https://www.unn.com.ua/uk/news/1754866-golova-mzs-ugorschini-potrapiv-v-bazu-mirotvortsya потрапив] до бази [https://myrotvorets.center/criminal/sijyarto-peter/ сайту] «Миротворець» за замах на суверенітет і територіальну цілісність України, прямі погрози збройними вторгненнями в Україну. Втручання у внутрішні справи України, розпалювання і підтримка сепаратистських настроїв в Україні. Участь в організації провокації, спрямованої на масове порушення громадянами України законодавства України.

Петер Сіярто – співголова Російсько-Угорської міжурядової комісії з економічного співробітництва. Був особистим представником прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана з 2010 по 2012 роки. [https://ria.ru/20180922/1529125101.html Виступав] проти автоматичного продовження санкцій проти Росії, пропонував обговорювати їх продовження або відміну.

==Біографія==
Народився в заможній родині. Провівши півтора року в Сполучених Штатах, він отримав середню освіту в ''Czuczor Gergely Bencés Gimnázium'' міста Дьйор. У 1997 році закінчив Будапештський університет економічних наук та державного управління (сьогодні Університет Корвіна), вивчав міжнародні відносини і спортивний менеджмент.

Він почав свою політичну кар'єру у 1998 році, коли він був обраний наймолодшим членом Муніципальних зборів міста Дьйор. Був одним із засновників і першим головою молодіжної організації Фідес у Дьйорі, у 2001 став віце-президентом національної організації.

 
[[Файл:Петер Сіярто.jpg|міні|Петер Сіярто]]

 
[[Категорія:Гібридний вплив]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Угорщина]]

Кузьмін Ренат

2020-06-01T16:34:54Z

Zeta: Створити порожню сторінку

Сіярто Петер

2020-06-01T16:27:24Z

Zeta: /* Біографія */

Сіярто Петер (''угор. Szijjártó Péter'') — угорський політик, Міністр закордонних справ і зовнішньої торгівлі з 23 вересня 2014 року, був членом Національних зборів з 2002.

28 вересня 2018 року [https://www.unn.com.ua/uk/news/1754866-golova-mzs-ugorschini-potrapiv-v-bazu-mirotvortsya потрапив] до бази [https://myrotvorets.center/criminal/sijyarto-peter/ сайту] «Миротворець» за замах на суверенітет і територіальну цілісність України, прямі погрози збройними вторгненнями в Україну. Втручання у внутрішні справи України, розпалювання і підтримка сепаратистських настроїв в Україні. Участь в організації провокації, спрямованої на масове порушення громадянами України законодавства України.

Петер Сіярто – співголова Російсько-Угорської міжурядової комісії з економічного співробітництва. Був особистим представником прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана з 2010 по 2012 роки. [https://ria.ru/20180922/1529125101.html Виступав] проти автоматичного продовження санкцій проти Росії, пропонував обговорювати їх продовження або відміну.

==Біографія==
Народився в заможній родині. Провівши півтора року в Сполучених Штатах, він отримав середню освіту в ''Czuczor Gergely Bencés Gimnázium'' міста Дьйор. У 1997 році закінчив Будапештський університет економічних наук та державного управління (сьогодні Університет Корвіна), вивчав міжнародні відносини і спортивний менеджмент.

Він почав свою політичну кар'єру у 1998 році, коли він був обраний наймолодшим членом Муніципальних зборів міста Дьйор. Був одним із засновників і першим головою молодіжної організації Фідес у Дьйорі, у 2001 став віце-президентом національної організації.

 
[[Файл:Петер Сіярто.jpg|міні|Петер Сіярто]]

 
[[Категорія:Гібридний вплив]]
[[Категорія:Політики]]
[[Категорія:Угорщина]]