Віталій Журавський - Історія редагувань

Alfa1 в 19:27, 27 травня 2021

2021-05-27T19:27:35Z

Alfa1: Створена сторінка: Журавський Віталій — український політик, доктор політичних та юридичних наук[джерел...

2021-05-27T18:44:14Z

Створена сторінка: Журавський Віталій — український політик, доктор політичних та юридичних наук[джерел...

Нова сторінка

Журавський Віталій — український політик, доктор політичних та юридичних наук[джерело?], професор, академік Національної академії правових наук України, академік Української академії політичних наук, член Спілки юристів України, член Національної спілки журналістів України, заслужений діяч науки і техніки України, народний депутат України III, VI та VII скликань, автор понад 300 статей, монографій, навчальних посібників, підручників. Колишній член Партії регіонів, згодом безпартійний.
Діяльність
Біографія
Народився 8 травня 1955 року у Володарськ-Волинському (нині Хорошів) Житомирської області. 1972 року закінчив місцеву СШ № 1.

1972—1975 — музичний керівник місцевого дитсадка № 1; робітник геофізичної партії рудника «Волинський»; робітник у ремонтно-будівельному управлінні.

1975—1986 — студент факультету журналістики, аспірант філософського факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

У 2000 році закінчив Київський міжнародний університет, спеціальність — правознавство[1][2].

Політика
1998—2002 — народний депутат України III скликання. Першим заступник Голови Комітету ВРУ з питань культури і духовності.
2004 — перший заступник Міністра освіти і науки України.
2006 — заступник голови КМДА.
2010 — радник Президента України Януковича.
2012 — народний депутат VI скликання;
2014 — народний депутат VII скликання, секретар Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
2014 року вийшов з Партії регіонів, з того часу безпартійний.
Власним коштом забезпечував військових шоломами та бронежилетами[3], надавав фінансову допомогу родинам полеглих бійців і пораненим в АТО.[4]

З листопада 2014 року — головний науковий співробітник Інституту законодавства ВРУ. Засновник і голова громадської організації «Дістало!».

Дисертації
Кандидатська дисертація з філософських наук «Естетичний аналіз методу художньої критики». Спеціальність 09.00.04 — естетика. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 1987.
Кандидатська дисертація з юридичних наук «Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект)». Спеціальність 12.00.01 — теорія та історія держави та права; історія політичних та правових вчень. Університет внутрішніх справ, 2000.
Докторська дисертація з політичних наук «Політичний процес в сучасній Україні: політологічний аспект». Спеціальність 23.00.02 — політичні інститути і процеси. 1996.
Докторська дисертація з юридичних наук «Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму» Спеціальності: 12.00.01 — теорія держави і права, історія політичних і правових вчень; 12.00.02 — конституційне право України. [5]
Нагороди
24 серпня 2013 — орденом «За заслуги» І ступеня, нагороджений президентом Януковичем.[6]
Грамота ВРУ «За заслуги перед українським народом».
2002 — пам'ятна медаль ВРУ «Десять років незалежності України»;
2003 — орденом «За заслуги» III ступеня;
премія ім. Ярослава Мудрого «За підготовку і видання підручників для студентів юридичних спеціальностей у вищих навчальних закладах освіти»;
Критика
Докладніше: Проект закону про наклеп та Помста за розкол країни

Акція протесту проти Журавського
Весною 2008 року Журавського звинуватили у тому, що його племінниця Ірина перемогла на конкурсі «Міс Україна» завдяки впливовому дядькові. Політик заперечив свою причетність до цього.[7]

Внесення Журавським до ВРУ проекту закону про наклеп та прийняття його 18 вересня 2012 року викликало у суспільстві обурення. Журналісти організували численні акції протесту. Журавський відкликав законопроект.[8] Рішення Журавського відмовитися від своєї пропозиції схвалив генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд.[9]

Восени 2012 року на виборах до ВРУ, активісти кампанії «Помста за розкол країни» проводили численні пікети та акції протесту проти Журавського як кандидата.[10][11][12]

На виборах до ВРУ 2019 року активісти «Відсічі» поширювали листівки проти Віталія Журавського в межах кампанії «Червоні лінії»[13][14], активісти «С14» закликали не голосувати за колишніх регіоналів, зокрема Журавського[15].

«Ворог преси»
За результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки потрапив до десятки найбільших ворогів української преси у 2012—2013 роках.[16][17]

2018 року став на захист проросійських телеканалів «NewsOne» та «112 Україна», коли ті опинилися на межі закриття.[18]

Контейнер для сміття
16 вересня 2014 року мітингарі під Верховною Радою України викинули Журавського у сміттєвий контейнер.[19] Коментуючи це, він заявив, що це провокація його конкурента по округу.[20]

27 вересня стало відомо, що під час передвиборчої агітації в Володарськ-Волинському районі Журавський пройшов народну люстрацію — його закидали курячими яйцями та облили водою[21].

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Журавський Віталій  — український політик, доктор політичних та юридичних наук[джерело?], професор, академік Національної академії правових наук України, академік Української академії політичних наук, член Спілки юристів України, член Національної спілки журналістів України, заслужений діяч науки і техніки України, народний депутат України III, VI та VII скликань, автор понад 300 статей, монографій, навчальних посібників, підручників. Колишній член Партії регіонів, згодом безпартійний.
+[[Файл:Журавс.jpg|міні|'''Журавський Віталій''']]
-Діяльність
+'''Журавський Віталій'''  — український політик, професор, академік Національної академії правових наук України, академік Української академії політичних наук, член Спілки юристів України, член Національної спілки журналістів України, заслужений діяч науки і техніки України, народний депутат України III, VI та VII скликань. Колишній член Партії регіонів, згодом безпартійний.
 Біографія
 Народився 8 травня 1955 року у Володарськ-Волинському (нині Хорошів) Житомирської області. 1972 року закінчив місцеву СШ № 1.
@@ Рядок 8: / Рядок 24: @@
 —1986 — студент факультету журналістики, аспірант філософського факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
-У 2000 році закінчив Київський міжнародний університет, спеціальність — правознавство[1][2].
+У 2000 році закінчив Київський міжнародний університет, спеціальність — правознавство.
 — перший заступник Міністра освіти і науки України.
 — заступник голови КМДА.
 — радник Президента України Януковича.
 — народний депутат VI скликання;
 — народний депутат VII скликання, секретар Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
 року вийшов з Партії регіонів, з того часу безпартійний.
 З листопада 2014 року — головний науковий співробітник Інституту законодавства ВРУ. Засновник і голова громадської організації «Дістало!».
-Дисертації
+==== Дисертації ====
-Кандидатська дисертація з філософських наук «Естетичний аналіз методу художньої критики». Спеціальність 09.00.04 — естетика. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 1987.
+Кандидатська дисертація з філософських наук «Естетичний аналіз методу художньої критики». Спеціальність 09.00.04 — естетика. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 1987
 Кандидатська дисертація з юридичних наук «Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект)». Спеціальність 12.00.01 — теорія та історія держави та права; історія політичних та правових вчень. Університет внутрішніх справ, 2000.
 Докторська дисертація з політичних наук «Політичний процес в сучасній Україні: політологічний аспект». Спеціальність 23.00.02 — політичні інститути і процеси. 1996.
-Акція протесту проти Журавського
+Докторська дисертація з юридичних наук «Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму» Спеціальності: 12.00.01 — теорія держави і права, історія політичних і правових вчень; 12.00.02 — конституційне право України.
-Весною 2008 року Журавського звинуватили у тому, що його племінниця Ірина перемогла на конкурсі «Міс Україна» завдяки впливовому дядькові. Політик заперечив свою причетність до цього.[7]
-Внесення Журавським до ВРУ проекту закону про наклеп та прийняття його 18 вересня 2012 року викликало у суспільстві обурення. Журналісти організували численні акції протесту. Журавський відкликав законопроект.[8] Рішення Журавського відмовитися від своєї пропозиції схвалив генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд.[9]
+Грамота ВРУ «За заслуги перед українським народом».
-Восени 2012 року на виборах до ВРУ, активісти кампанії «Помста за розкол країни» проводили численні пікети та акції протесту проти Журавського як кандидата.[10][11][12]
+— пам'ятна медаль ВРУ «Десять років незалежності України»;
-На виборах до ВРУ 2019 року активісти «Відсічі» поширювали листівки проти Віталія Журавського в межах кампанії «Червоні лінії»[13][14], активісти «С14» закликали не голосувати за колишніх регіоналів, зокрема Журавського[15].
+— орденом «За заслуги» III ступеня;
-«Ворог преси»
+премія ім. Ярослава Мудрого «За підготовку і видання підручників для студентів юридичних спеціальностей у вищих навчальних закладах освіти»;
-вересня стало відомо, що під час передвиборчої агітації в Володарськ-Волинському районі Журавський пройшов народну люстрацію — його закидали курячими яйцями та облили водою[21].
+<br />