https://shpionopedia.org//index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%9C%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D0%91%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%82 2026-04-23T19:34:15Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.31.1 https://shpionopedia.org//index.php?title=%D0%9C%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D0%91%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%82&diff=410&oldid=prev 2020-04-29T21:14:24Z

<p>Створена сторінка: Файл:Bachelet-i-Sorosy.jpg|альт=Джордж Сорос, Мішель Бачелет, Александр Сорос|міні|Джордж Сорос,...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>[[Файл:Bachelet-i-Sorosy.jpg|альт=Джордж Сорос, Мішель Бачелет, Александр Сорос|міні|Джордж Сорос, Мішель Бачелет, Александр Сорос]]<br /> Мішель Бачелет (Michelle Bachelet) - Верховный комиссар ООН по правам человека. Экс-президент Чили от Социалистической партии. Дипломированный медик-эпидемиолог, изучала военную стратегию.<br /> <br /> [https://www.ohchr.org/RU/NewsEvents/Pages/DisplayNews.aspx?NewsID=25744&amp;LangID=R Брала участь] в кампанії по зняттю санкцій на фоні пандемії COVID-19.<br /> <br /> Отец мишель, Альберто Бачелет, был военным атташе при чилийском посольстве в США. Мишель в 1970 году вступила в молодёжную организацию Социалистической партии Чили «Социалистическая молодёжь». Сразу же после организованного Пиночетом переворота она и её мать работали в качестве курьеров для подпольного руководства Социалистической партии, которое пыталось организовать движение сопротивления. Через полгода Мишель Бачелет вместе с матерью была арестована спецслужбами и посажена в тюрьму, где пробыла около года. Эмигрировала в Австралию, а потом в ГДР. В 1978 закончила медицинский факультет Берлинского университета им. А.Гумбольдта в ГДР. Там же выучила русский. [https://mgimo.ru/library/dossier/72957/ Почетный доктор МГИМО МИД России]. <br /> <br /> В начале 90-х годов активно занималась вопросами эпидемиологии, общественного здравоохранения и изучением проблем СПИДа. Окончила курсы по соответствующей тематике в университетах Чили, Франции и США. Одновременно возглавляла эпидемиологическое направление службы здравоохранения г. Сантьяго, курировала вопросы эпидемиологии в Национальной Комиссии по СПИДу при Министерстве здравоохранения.<br /> <br /> == Біографія ==<br /> Бачелет народилася в Сантьяго в сім'ї генерала ВВС Чилі Альберто Бачелета і археолога-антрополога Анхели Херії і була другою дитиною в сім'ї. У 1962 вона разом з сім'єю виїхала до США, де Альберто Бачелет став військовим аташе при чилійському посольстві. Мешкаючи в штаті Меріленд, Бачелет впродовж двох років відвідувала американську середню школу. Після повернення до Чилі, вона закінчила жіночий Ліцей № 1 Сантьяго, в якому була не тільки однією з найкращих учениць на потоці, але і старостою класу, учасницею шкільного хору, шкільної команди по волейболу, театрального гуртка і музичного гурту. Після школи Бачелет збиралася вчитися на соціолога, проте під впливом батька все ж таки поступила на медичний факультет Університету Чилі в 1970 році.<br /> <br /> При президенті-соціалісті Сальвадорі Альєнде батько Мішель був призначений керівником комітету з розподілу продовольства. Після перевороту 11 вересня 1973 року, коли уряд Альєнде був повалений генералом Августо Піночетом, Альберто Бачелет був арештований і за звинуваченню в зраді батьківщині поміщений у в'язницю, де і помер після півроку (12 березня 1975 року) від серцевого удару, викликаного постійними тортурами. Ще через півроку і сама Мішель Бачелет, що вчилася тоді на медичному факультеті Університету Чилі, разом з матір'ю була викрадена спецслужбами і ув'язнена в одну з головних таємних в'язниць режиму Піночета «Віллу Грімальді». Провівши там близько року, в 1975 році Бачелет, завдяки зусиллям дипломата Роберто Козака та втручанню уряду Австралії, де жив її старший брат Альберто, і товаришів по службі батька, була випущена і через короткий час виїхала з Чилі спочатку до Австралії, а потім до НДР, де навчалася німецькій мові в Лейпцигу і продовжила медичну освіту в берлінському Університеті Гумбольдта.<br /> <br /> На батьківщину Бачелет повернулася в 1979 році. У 1982 році вона, нарешті, отримала диплом хірурга в Університеті Чилі (пізніше вона також стала дипломованим педіатром, епідеміологом і організатором охорони здоров'я), попутно вступивши до Соціалістичної партії. В 1995—2000 роках вона стала членом ЦК СПЧ. Перші роки після закінчення навчання Бачелет працювала в дитячому госпіталі, а потім у ряді неурядових організацій, що допомагали сім'ям потерпілих від диктатури Піночета.<br /> <br /> == Політична кар'єра ==<br /> Після відновлення демократичного режиму в 1990 році Бачелет працювала консультантом в Світовій організації охорони здоров'я, а в 1994–1997 роках — радником заступника міністра охорони здоров'я. У 2000 році президент Чилі Рікардо Лагос призначив Бачелет міністром охорони здоров'я країни, а в 2002 — міністром оборони (до цього вона закінчила військовий коледж в США і військову академію в Чилі). Бачелет стала першою жінкою в Латинській Америці, що посіла подібну посаду.<br /> <br /> В кінці 2004 Мішель Бачелет оголосила про намір балотуватися на пост президента країни. Її висунув блок «Демократична згода» (куди крім соціалістів входять також християнські і соціал-демократи), правлячий в країні з 1990. Головною темою своєї передвиборної кампанії Бачелет зробила соціальні питання, обіцяючи після приходу до влади провести реформи систем охорони здоров'я і освіти, а також істотно підвищити пенсії.<br /> <br /> На президентських виборах 2006 року Бачелет представляла правлячу лівоцентристську коаліцію «Демократична згода». У першому турі, що пройшов в грудні 2004, набрала 45,95 % голосів при потрібних за Конституцією 50 % плюс один голос. У другому турі, що відбувся 15 січня 2006 року, де їй протистояв кандидат від опозиційного консервативного блоку «Національне оновлення», мільярдер Себастьян Піньєра, отримала 53,5 % голосів виборців. Інагурація Мішель Бачелет відбулася 11 березня 2006 року. Вперше перебуваючи на посту президента, вона обіцяла додати чилійській економіці соціальну орієнтованість і скоротити величезний розрив між багатими і бідними громадянами країни, який є одним з найвищих у світі.<br /> <br /> 15 січня 2006 Бачелет отримала перемогу на президентських виборах, ставши таким чином четвертою жінкою-главою держави в Латинській Америці після аргентинського президента Марії Естели Мартінес де Перон, нікарагуанського президента Віолетти Чаморро і президента Панами Мірейї Москосо.<br /> <br /> == Перше президентство (2006—2010) ==<br /> 31 січня 2006 Бачелет назвала кандидатури нових членів уряду. Вона призначила міністрами 10 чоловіків і 10 жінок. Ще в час передвиборної кампанії вона обіцяла зробити свій кабінет кабінетом рівних можливостей. Зокрема, жінки очолять міністерства оборони, економіки, планування, охорону здоров'я, культури, а також президентську адміністрацію. З самого початку правління вона розпочала реформи освіти та системи соціального захисту країни.<br /> <br /> Протягом першого року президенства, проте, популярність Бачелет помітно знизилася. Хоча Соціалісти мали більшість в обох палатах чилійського парламенту, проти неї існувала значна внутрішня опозиція в партії.<br /> <br /> У зовнішній політиці її правління характеризувалося охолодженням відносин із Аргентиною (через підвищення Аргентиною експортного мита на природний газ та освоєння спірної території в Патагонії) та з Перу (через чилійський закон, що деталізував морський кордон між державами, цей закон був пізніше відмінений Конституційним судом Чилі).<br /> <br /> Також протягом 2006—2007 років Чилі ухвалила та уклала договори про вільну торгівлю з КНР, Індією, Японією, Панамою, Перу, Колумбією. Ведуться переговори про подібні договори з Австралією, В'єтнамом, Туреччиною і Малайзією.<br /> <br /> == Діяльність між президентствами ==<br /> У квітні 2010 року Бачелет заснувала власний аналітичний центр «ісп. ''Fundación Dialoga''», штаб-квартира якого розташовується в Провіденсії&lt;sup&gt;[en]&lt;/sup&gt;, передмісті Сантьяго.<br /> <br /> Вона є членом Мадридського клубу, організації, яка створена для пропаганди демократії і глобальних змін у світі і яка складається з колишніх глав держав.<br /> <br /> 14 вересня 2010 року Мішель Бачелет була оголошена очільником новоствореної організації ООН Жінки (англ. ''UN Women''). 15 березня 2013 року вона оголосила про свою відставку для того, щоб взяти участь в президентських виборах.<br /> <br /> == Друге президентство (з 2014) ==<br /> 27 березня 2013 Бачелет оголосила, що має намір балотуватися на посаду президента вдруге. Результати соціальних опитувань показали, що вона має значну підтримку серед виборців.<br /> <br /> 15 грудня 2013 року Мішель Бачелет здобула перемогу в другому турі президентських виборів&lt;sup&gt;[en]&lt;/sup&gt;. Бачелет пообіцяла в перші сто днів свого президентства провести 50 економічних реформ, зокрема підвищення податку на прибуток підприємств з 20 до 25 відсотків, лібералізація конституції, збільшення пенсій, а також поступовий перехід до безкоштовної вищої освіти.<br /> <br /> 11 березня 2014 року у Вальпараїсо відбулася церемонія інавгурації, на якій був присутній віце-президент США Джо Байден, а також президенти низки латиноамериканських країн.<br /> <br /> 9 травня в Чилі відбулася значна маніфестація студентів, які вимагали від Мішель Бачелет виконання обіцянки про реформи в системі освіти країни.<br /> <br /> == Інше ==<br /> Мішель Бачелет крім рідної іспанської володіє німецькою, англійською, португальською, французькою мовами. Також навчилась «трішки розмовляти» російською коли жила у Східній Німеччині.<br /> [[Категорія:Політики]]<br /> [[Категорія:Міжнародні організації]]<br /> [[Категорія:Джордж Сорос]]</div>

Wiki admin