Олег Лур'є - Історія редагувань

Alfa1 в 15:03, 4 квітня 2022

2022-04-04T15:03:52Z

Alfa1: Створена сторінка: Лур'є Олег Анатолійович Професійна сфера діяльності/офіційна посада/біографія: Журнал...

2022-04-04T14:37:33Z

Створена сторінка: Лур'є Олег Анатолійович Професійна сфера діяльності/офіційна посада/біографія: Журнал...

Нова сторінка

Лур'є Олег Анатолійович
Професійна сфера діяльності/офіційна посада/біографія:
Журналіст, пропагандист, один із творців газети «Версія».

Олег Лур'є народився 3 травня 1963 року у Харкові в сім'ї вчених-інженерів. З 1981 по 1984 роки проходив термінову службу у частинах Північного флоту. 1988 р. закінчив філологічний факультет Харківського державного університету. Проживши рік у Канаді, 1990 року повернувся до СРСР і став менеджером естрадних виконавців Лариси Доліної та Володимира Кузьміна, 1992 року перебрався до Москви, очолив якийсь Міжнародний слов'янський благодійний фонд. 1994 року Лур'є почав займатися журналістикою — спочатку працював у низці українських ЗМІ, пізніше був помічником кількох депутатів Держдуми від ЛДПР. У 1996-1997 роках Лур'є працював у прес-службі Державної Думи РФ, невдало балотувався до Мосміськдуми від ЛДПР. У 1997 році посварився з керівництвом партії та пішов у незалежну журналістику.

У 1997 році Лур'є став спеціальним кореспондентом відділу розслідувань "Експрес-газети", а в 1998-1999 роках працював оглядачем відділу розслідувань холдингу "Цілком таємно", став також одним із творців газети "Версія", що входить до холдингу. Опубліковане в 1999 році у “Версії” журналістське розслідування Лур'є, що розповідають про участь Петра Авена та Михайла Фрідмана в організації транзиту наркотиків з Південно-Східної Азії через Росію до Європи, про протизаконні контакти з міжнародними авантюристами, зв'язки з криміналом та інші протиправні і було визнано таким, що не відповідає дійсності. У 2000-2003 роках Лур'є працював оглядачем "Нової газети", де розслідував діяльність Управління справами Президента РФ у так званому "Делі Мабетекс" про розкрадання та багатомільйонні відкати під час ремонту Кремля та інших об'єктів. Результатом його журналістського розслідування стало звільнення керуючого справами президента Павла Бородіна. У грудні 2000 року на нього було скоєно напад після його виступу у програмі НТВ “Голос народу” з різкою критикою Адміністрації президента та деяких олігархів. У 2004-2005 роках Лур'є випускав глянсовий журнал "ВВП (Валовий Внутрішній Продукт)" - з портретами Путіна та рекламними статтями. У 2005 році створив та очолив молодіжний журнал “JEANS – територія свободи”. У грудні 2000 року на нього було скоєно напад після його виступу у програмі НТВ “Голос народу” з різкою критикою Адміністрації президента та деяких олігархів. У 2004-2005 роках Лур'є випускав глянсовий журнал "ВВП (Валовий Внутрішній Продукт)" - з портретами Путіна та рекламними статтями. У 2005 році створив та очолив молодіжний журнал “JEANS – територія свободи”. У грудні 2000 року на нього було скоєно напад після його виступу у програмі НТВ “Голос народу” з різкою критикою Адміністрації президента та деяких олігархів. У 2004-2005 роках Лур'є випускав глянсовий журнал "ВВП (Валовий Внутрішній Продукт)" - з портретами Путіна та рекламними статтями. У 2005 році створив та очолив молодіжний журнал “JEANS – територія свободи”.

У січні 2008 року Олега Лур'є заарештували за підозрою у здирстві та шахрайстві щодо гендиректора мережі тренажерних залів “World Class Clubs” Ольги Слуцкер та її дружина, сенатора від Чувашії Володимира Слуцкера. У березні 2009 року було визнано винним та засуджено до 8 років позбавлення волі, влітку 2009 року в результаті перегляду вироку термін ув'язнення було скорочено до 4 років. Вийшов на волю у грудні 2011 року.

Після дострокового виходу з ув'язнення, Лур'є бере участь як експерт у програмі відомого пропагандиста Володимира Соловйова “Повний контакт” на радіо “Вісті ФМ”, а також у пропагандистських телепрограмах “Першого Каналу”, “Росії-1”, “Росії-24”, "РенТВ", "НТВ", "ТВЦ", "Зірки", "Царгорода" та інших. Публікується в газетах "Версія", "Нові Звістки", "Незалежна газета" та інших.

У грудні 2017 року як самовисуванець висував свою кандидатуру на вибори Президента РФ, намічені на 2018 рік. Проте Центральна виборча комісія Росії відмовила у реєстрації групи виборців на його підтримку через непогашену судимість.

Звинувачується у:
Пропагандистський супровід "справи Магнітського" на користь путінських чиновників, ведення пропагандистської кампанії проти російської опозиції, інформаційну підтримку російської агресії в Україні.

Колишній скандальний журналіст Олег Лур'є, відомий розслідуваннями про олігархів, вищих чиновників та політиків, різко змінив тональність та об'єкти своєї уваги після звільнення. Тепер він викриває неугодних режиму опозиціонерів і чиновників, які випали з владної обойми. Раптовий перегляд його справи та дострокове визволення, можливо, не були щасливою випадковістю. Як з'ясувалося декількома роками пізніше, влітку 2009 року Олег Лур'є стикався в СІЗО з юристом фонду Hermitage Capital Сергієм Магнітським, який розкрив багатомільярдні схеми крадіжки з російського бюджету і загинув в ізоляторі "Матроська тиша" в листопаді. Олег Лур'є кілька разів розмовляв із Сергієм Магнітським, і отримані журналістом відомості з високою ймовірністю могли бути використані російськими силовими та владними структурами, а також вплинути на рішення про вбивство Магнітського. Так чи інакше, влітку 2009 року справу Лур'є було переглянуто, і термін його ув'язнення було зменшено вдвічі. Після звільнення, судимий за шахрайство та здирство Лур'є, дав свідчення проти голови фонду Hermitage Capital Вільяма Браудера, які стали основою для кримінальної справи проти фінансиста. Це вже друга справа проти Браудера спостерігачі пов'язували з активністю фінансиста з просування "Списку Магнітського" - пакету міжнародних санкцій проти порушників прав людини, насамперед у Росії. які стали основою кримінальної справи проти фінансиста. Це вже друга справа проти Браудера спостерігачі пов'язували з активністю фінансиста з просування "Списку Магнітського" - пакету міжнародних санкцій проти порушників прав людини, насамперед у Росії. які стали основою кримінальної справи проти фінансиста. Це вже друга справа проти Браудера спостерігачі пов'язували з активністю фінансиста з просування "Списку Магнітського" - пакету міжнародних санкцій проти порушників прав людини, насамперед у Росії.

Переформатування Лур'є на одного із пересічних пропагандистів, перенаправлення його бурхливої енергії в безпечне для російської влади русло з високою ймовірністю не обійшлося без відповідної пропозиції російських спецслужб, від якої він не міг відмовитися. Рівень якості його публікацій з тих пір значно впав, і колись скандальний журналіст Лур'є перетворився на одну з безлічі блогерів, що обслуговують кремлівські вежі. Громадський запит на актуальні журналістські розслідування змінився на запит куратора з Адміністрації президента. Теми та зміст статей Лур'є стали передбачуваними: розповіді про “фашистів-антисемітів на Україні”, про “агентів Держдепу” Навального та Нємцова, “викриття авторів” Панамського досьє, виправдання будь-якого чергового злочину путінського режиму, отруєння Литвиненка і Скрипалів, допінг-скандал, втручання у вибори чи озброєна агресія проти України. Олег Лур'є внесений до чорного списку центру “Миротворець” за маніпулювання суспільно-значущою інформацією, поширення свідомо брехливої інформації та відкрите заперечення російської агресії.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Лур'є Олег Анатолійович
+[[Файл:Oleg-Lure.jpg|міні|Олег Лур'є]]
-Професійна сфера діяльності/офіційна посада/біографія:
+'''Лур'є Олег Анатолійович''' - журналіст-пропагандист, один із творців газети «Версія».
-Олег Лур'є народився 3 травня 1963 року у Харкові в сім'ї вчених-інженерів. З 1981 по 1984 роки проходив термінову службу у частинах Північного флоту. 1988 р. закінчив філологічний факультет Харківського державного університету. Проживши рік у Канаді, 1990 року повернувся до СРСР і став менеджером естрадних виконавців Лариси Доліної та Володимира Кузьміна, 1992 року перебрався до Москви, очолив якийсь Міжнародний слов'янський благодійний фонд. 1994 року Лур'є почав займатися журналістикою — спочатку працював у низці українських ЗМІ, пізніше був помічником кількох депутатів Держдуми від ЛДПР. У 1996-1997 роках Лур'є працював у прес-службі Державної Думи РФ, невдало балотувався до Мосміськдуми від ЛДПР. У 1997 році посварився з керівництвом партії та пішов у незалежну журналістику.
+== Діяльність ==
-У 1997 році Лур'є став спеціальним кореспондентом відділу розслідувань "Експрес-газети", а в 1998-1999 роках працював оглядачем відділу розслідувань холдингу "Цілком таємно", став також одним із творців газети "Версія", що входить до холдингу. Опубліковане в 1999 році у “Версії” журналістське розслідування Лур'є, що розповідають про участь Петра Авена та Михайла Фрідмана в організації транзиту наркотиків з Південно-Східної Азії через Росію до Європи, про протизаконні контакти з міжнародними авантюристами, зв'язки з криміналом та інші протиправні і було визнано таким, що не відповідає дійсності. У 2000-2003 роках Лур'є працював оглядачем "Нової газети", де розслідував діяльність Управління справами Президента РФ у так званому "Делі Мабетекс" про розкрадання та багатомільйонні відкати під час ремонту Кремля та інших об'єктів. Результатом його журналістського розслідування стало звільнення керуючого справами президента Павла Бородіна. У грудні 2000 року на нього було скоєно напад після його виступу у програмі НТВ “Голос народу” з різкою критикою Адміністрації президента та деяких олігархів. У 2004-2005 роках Лур'є випускав глянсовий журнал "ВВП (Валовий Внутрішній Продукт)" - з портретами Путіна та рекламними статтями. У 2005 році створив та очолив молодіжний журнал “JEANS – територія свободи”. У грудні 2000 року на нього було скоєно напад після його виступу у програмі НТВ “Голос народу” з різкою критикою Адміністрації президента та деяких олігархів. У 2004-2005 роках Лур'є випускав глянсовий журнал "ВВП (Валовий Внутрішній Продукт)" - з портретами Путіна та рекламними статтями. У 2005 році створив та очолив молодіжний журнал “JEANS – територія свободи”. У грудні 2000 року на нього було скоєно напад після його виступу у програмі НТВ “Голос народу” з різкою критикою Адміністрації президента та деяких олігархів. У 2004-2005 роках Лур'є випускав глянсовий журнал "ВВП (Валовий Внутрішній Продукт)" - з портретами Путіна та рекламними статтями. У 2005 році створив та очолив молодіжний журнал “JEANS – територія свободи”.
+Переформатування Лур'є на одного із пересічних пропагандистів, перенаправлення його бурхливої енергії в безпечне для російської влади русло з високою ймовірністю не обійшлося без відповідної пропозиції російських спецслужб, від якої він не міг відмовитися. Рівень якості його публікацій з тих пір значно впав, і колись скандальний журналіст Лур'є перетворився на одну з безлічі блогерів, що обслуговують кремлівські вежі. Громадський запит на актуальні журналістські розслідування змінився на запит куратора з Адміністрації президента. Теми та зміст статей Лур'є стали передбачуваними: розповіді про “фашистів-антисемітів на Україні”, про “агентів Держдепу” Навального та Нємцова, “викриття авторів” Панамського досьє, виправдання будь-якого чергового злочину путінського режиму, отруєння Литвиненка і Скрипалів, допінг-скандал, втручання у вибори чи озброєна агресія проти України. Олег Лур'є внесений до чорного списку центру “Миротворець” за маніпулювання суспільно-значущою інформацією, поширення свідомо брехливої інформації та відкрите заперечення російської агресії.
 У січні 2008 року Олега Лур'є заарештували за підозрою у здирстві та шахрайстві щодо гендиректора мережі тренажерних залів “World Class Clubs” Ольги Слуцкер та її дружина, сенатора від Чувашії Володимира Слуцкера. У березні 2009 року було визнано винним та засуджено до 8 років позбавлення волі, влітку 2009 року в результаті перегляду вироку термін ув'язнення було скорочено до 4 років. Вийшов на волю у грудні 2011 року.
@@ Рядок 13: / Рядок 32: @@
 У грудні 2017 року як самовисуванець висував свою кандидатуру на вибори Президента РФ, намічені на 2018 рік. Проте Центральна виборча комісія Росії відмовила у реєстрації групи виборців на його підтримку через непогашену судимість.
-Переформатування Лур'є на одного із пересічних пропагандистів, перенаправлення його бурхливої енергії в безпечне для російської влади русло з високою ймовірністю не обійшлося без відповідної пропозиції російських спецслужб, від якої він не міг відмовитися. Рівень якості його публікацій з тих пір значно впав, і колись скандальний журналіст Лур'є перетворився на одну з безлічі блогерів, що обслуговують кремлівські вежі. Громадський запит на актуальні журналістські розслідування змінився на запит куратора з Адміністрації президента. Теми та зміст статей Лур'є стали передбачуваними: розповіді про “фашистів-антисемітів на Україні”, про “агентів Держдепу” Навального та Нємцова, “викриття авторів” Панамського досьє, виправдання будь-якого чергового злочину путінського режиму, отруєння Литвиненка і Скрипалів, допінг-скандал, втручання у вибори чи озброєна агресія проти України. Олег Лур'є внесений до чорного списку центру “Миротворець” за маніпулювання суспільно-значущою інформацією, поширення свідомо брехливої інформації та відкрите заперечення російської агресії.
+<br />