Онищенко Олександр - Історія редагувань

Alfa1 в 08:11, 21 серпня 2021

2021-08-21T08:11:07Z

Alfa1 в 07:41, 21 серпня 2021

2021-08-21T07:41:23Z

Alfa1 в 07:33, 21 серпня 2021

2021-08-21T07:33:29Z

Alfa1: Створена сторінка: Онищенко Олександр Романович - український бізнесмен, нафтогазовий трейдер; колишній у...

2021-08-21T07:25:47Z

Створена сторінка: Онищенко Олександр Романович - український бізнесмен, нафтогазовий трейдер; колишній у...

Нова сторінка

Онищенко Олександр Романович - український бізнесмен, нафтогазовий трейдер; колишній український політик-нардеп ВР України VII і VIII скликань від Партії регіонів.
2. Народився 31 березня 1969 року у смт Матвіїв Курган Ростовської області (РФ) у родині військовослужбовця Раджаба Кадирова. У зрілому віці змінив прізвище та імʼя по батькові.
За інформацією самого Онищенка, у 1990 році закінчив Харківське військове училище тилу МВС СРСР й отримав кваліфікацію офіцера. В інтервʼю стверджував, що після закінчення навчання “служив солдатом” в Німеччині. Деякі ЗМІ припускають, що Онищенко або взагалі не навчався в училищі, або не закінчив його.
В офіційній біографії політика вказано, що в період з 1990 по 1997 роки він займався підприємницькою діяльністю у сфері палива та енергетики (компанія "Оріон-Київ"), а також пʼять років (з 1992 року) був заступником голови правління Дніпровського району відділення Спілки ветеранів Афганістану Києва.
За неофіційними даними, до середини 90-х Онищенко був “бригадиром” в злочинному угрупуванні кримінального авторитета “Киселя” і “працював” під прізвиськом “Татарин”. Колишній начальник УБОЗ УМВС України Валерій Кур стверджував, що як керівник кримінальної розвідки “особисто брав участь в розробці угруповання” Онищенка. За свою злочинну діяльність майбутній народний депутат отримав три роки умовно. Втім, сам він цю інформацію не коментує.
У 1998 році Онищенко став віцепрезидентом Всеукраїнської спортивної громадської організації “Федерація кінного спорту України”, а через рік почав брати участь у змаганнях національного та міжнародного рівнів. У 2002 році був обраний президентом Федерації.
Перший досвід роботи на державній службі Олександр Онищенко отримав у 2007 році на посаді помічника міністра у відділі забезпечення діяльності Міністерства з надзвичайних ситуацій. Політичну карʼєру почав у Партії регіонів, обравшись у жовтні 2010 року депутатом Київської обласної ради.
Восени 2012 року став депутатом Верховної Ради VII скликання, перемігши в одномандатному виборчому окрузі №93 (Київська область). Суб’єкт висування – Партія регіонів. У парламенті обіймав посаду заступника голови Комітету з питань паливо-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Протягом скликання Онищенко був майже непомітний як законотворець: долучився тільки до чотирьох законодавчих ініціатив, жодного разу не виступив і направив лише 10 депутатських запитів. Він також відмовився надати парламентським спостерігачам свою біографію та приховав список помічників-консультантів.

24 лютого 2014 року Онищенко вийшов зі складу фракції Партії регіонів і приєднався до депутатської групи “Економічний розвиток”.

На позачергових парламентських виборах у листопаді 2014 року Онищенко знову балотується на окрузі №93. Цього разу — як безпартійний самовисуванець. Після обрання депутатом ВР VIII скликання повертається до Комітету з питань паливо-енергетичного комплексу і стає членом депутатської групи “Воля народу” (до 9 червня 2017 року).
3. У червні 2016 року антикорупційні органи звинуватили Олександра Онищенка в організації злочинного угрупування, яке завдало державі збитків на суму 3 мільярди гривень. Нардеп став фігурантом т.зв. “газової справи”. За версією слідства, учасники схеми перепродавали добутий ПАТ “Укргазвидобування” газ через фірми-посередники по максимально завищеній ціні, а різницю готівкою виводили за кордон.

5 липня 2016 року народні депутати проголосували за позбавлення Олександра Онищенка депутатської недоторканності, а також дали згоду на його затримання, притягнення до кримінальної відповідальності й арешт. До цього часу Онищенко вже виїхав з України.

1 грудня 2016 року Служба безпеки України повідомила, що стосовно Онищенка розслідується кримінальне провадження за ст. 111 КК України (державна зрада). Також спецслужба заявила про наявність у нардепа російського громадянства.

Одним з учасником "газової схеми", на думку слідства, була його матір Інеса Петрівна Кадирова (Онищенко). На вимогу департаменту Інтерполу та Європолу України жінку затримали в Іспанії 30 березня 2017 року. До України вона повернулася лише в липні 2019 року. Тоді ж НАБУ отримало дозвіл на заочне засудження самого Онищенка.
Наприкінці листопада 2019 року Онищенко було заарештовано у німецькому місті Аахен, після чого місцевий суд почав розгляд питання щодо його екстрадиції. 27 травня 2020 року Вищий земельний суд Ольденбурга відмовився екстрадувати Онищенка до України. За оцінками суду, справа нардепа в Україні “має політичне забарвлення”. Водночас у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) запевнили, що суд може переглянути своє рішення, якщо “зʼявляться нові обставини”.

У відповідь на кримінальне переслідування у 2016 році Онищенко почав активно критикувати тодішнього президента Петра Порошенка. Він заявив, що протягом кількох років нібито виконував різні "корупційні доручення" глави держави. За словами Онищенка, всі розмови з Порошенком записувалися. Для підтвердження своїх заяв він оприлюднив деякі записи через проросійські інтернет-видання і Telegram-каналі. ЗМІ охрестили цей скандал "плівками Онищенка".

За даними спостерігачів, у 2014 році Онищенко підкуповував виборців свого округу на Київщині. Він привозив закордонних знаменитостей, зокрема актора Жан-Клода Ван Дама, а також роздавав прихильникам продуктові набори.

На початку січня 2021 року Міністерство фінансів США запровадило проти Онищенка персональні санкції "за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу". Компанію у санкційному списку йому склали Олександр Дубінський, Дмитро Ковальчук, Костянтин Кулик та інші. Американським санкціям Онищенко має завдячувати народному депутату Андрію Деркачу, який влітку 2020 року оприлюднив т.зв. "записи Порошенка-Байдена", звинувативши керівництво Демократичної партії США в корупції. Американці переконані, що плівки належать саме Онищенку.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Онищенко.jpg|міні|Олександр Онищенко]]
 '''Онищенко Олександр Романович''' - український бізнесмен, нафтогазовий трейдер; колишній український політик-нардеп ВР України VII і VIII скликань від [[Партія регіонів|Партії регіонів]].
 ==Діяльність==

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-'''Онищенко Олександр Романович''' - український бізнесмен, нафтогазовий трейдер; колишній український політик-нардеп ВР України VII і VIII скликань від Партії регіонів.
+[[Файл:Онищенко.jpg|міні|Олександр Онищенко]]
-== Діяльність ==
+==Діяльність==
 У червні 2016 року антикорупційні органи звинуватили Олександра Онищенка в організації злочинного угрупування, яке завдало державі збитків на суму 3 мільярди гривень. Нардеп став фігурантом т.зв. “газової справи”. За версією слідства, учасники схеми перепродавали добутий ПАТ “Укргазвидобування” газ через фірми-посередники по максимально завищеній ціні, а різницю готівкою виводили за кордон.
@@ Рядок 8: / Рядок 9: @@
 грудня 2016 року Служба безпеки України повідомила, що стосовно Онищенка розслідується кримінальне провадження за ст. 111 КК України (державна зрада). Також спецслужба заявила про наявність у нардепа російського громадянства.
-Одним з учасником "газової схеми", на думку слідства, була його матір Інеса Петрівна Кадирова (Онищенко). На вимогу департаменту Інтерполу та Європолу України жінку затримали в Іспанії 30 березня 2017 року. До України вона повернулася лише в липні 2019 року. Тоді ж НАБУ отримало дозвіл на заочне засудження самого Онищенка.
+Одним з учасником "газової схеми", на думку слідства, була його матір [[Інеса Петрівна Кадирова (Онищенко)]]. На вимогу департаменту Інтерполу та Європолу України жінку затримали в Іспанії 30 березня 2017 року. До України вона повернулася лише в липні 2019 року. Тоді ж НАБУ отримало дозвіл на заочне засудження самого Онищенка.
 Наприкінці листопада 2019 року Онищенко було заарештовано у німецькому місті Аахен, після чого місцевий суд почав розгляд питання щодо його екстрадиції. 27 травня 2020 року Вищий земельний суд Ольденбурга відмовився екстрадувати Онищенка до України. За оцінками суду, справа нардепа в Україні “має політичне забарвлення”. Водночас у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) запевнили, що суд може переглянути своє рішення, якщо “зʼявляться нові обставини”.
@@ Рядок 17: / Рядок 19: @@
 На початку січня 2021 року Міністерство фінансів США запровадило проти Онищенка персональні санкції "за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу". Компанію у санкційному списку йому склали Олександр Дубінський, Дмитро Ковальчук, Костянтин Кулик та інші. Американським санкціям Онищенко має завдячувати народному депутату Андрію Деркачу, який влітку 2020 року оприлюднив т.зв. "записи Порошенка-Байдена", звинувативши керівництво Демократичної партії США в корупції. Американці переконані, що плівки належать саме Онищенку.
-== Біографія ==
+==Біографія==
 Народився 31 березня 1969 року у смт Матвіїв Курган Ростовської області (РФ) у родині військовослужбовця Раджаба Кадирова. У зрілому віці змінив прізвище та імʼя по батькові.
@@ Рядок 38: / Рядок 40: @@
 <br />