Оскар Лафонтен - Історія редагувань

Alfa1 в 14:57, 3 червня 2022

2022-06-03T14:57:41Z

Alfa1 в 14:53, 3 червня 2022

2022-06-03T14:53:50Z

Alfa1 в 14:46, 3 червня 2022

2022-06-03T14:46:49Z

Alfa1: Створена сторінка: '''Оскар Лафонтен''' (нім. Oskar Lafontaine) — німецький державний і політичний діяч.

2022-06-03T14:39:11Z

Створена сторінка: '''Оскар Лафонтен''' (нім. Oskar Lafontaine) — німецький державний і політичний діяч.

Нова сторінка

'''Оскар Лафонтен''' (нім. Oskar Lafontaine) — німецький державний і політичний діяч.

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 ==Діяльність==
 У травні 2022 року [https://www.jungewelt.de/artikel/427019.folgen-der-nato-politik-die-usa-wollen-keinen-frieden.html виступив] проти постачання німецьких озброєнь на Україну, звинуватив «Зелених» у розпалюванні війни та в «сліпоті» стосовно [https://liva.com.ua/ssha-ne-xotyat-nikakogo-mira.html військових злочинів США].
 ==Життєпис==

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Oskar Lafontaine.jpg|міні|Oskar Lafontaine]]
-'''Оскар Лафонтен''' (нім. Oskar Lafontaine) — німецький державний і політичний діяч.
+'''Оскар Лафонтен''' (нім. Oskar Lafontaine) — німецький державний і політичний діяч, колишній голова Соціал-демократичної партіх Німеччини, чоловік [[Сара Вагенкнехт|Сари Вагенкнехт]] (нім. Sahra Wagenknecht) - політика [[Ліві|Лівої партії Німеччини]] (ЛПН).
-== Діяльність ==
+==Діяльність==
-== Життєпис ==
+==Життєпис==
 Оскар Лафонтен народився в 1943 році. Батько Ганс, за професією пекар, загинув на Другій світовій війні. Оскар виховувався матір'ю разом з двома братами-близнятами. Лафонтен закінчив католицьку гімназію в місті Прюм, а пізніше за сприяння католицької освітньої організації Cusanuswerk зміг прослуховувати курс фізики в Боннському і Саарськом університетах. У 1969 році закінчив інститут, захистивши диплом на тему про вирощування монокристалів титаніту барію.

← Попередня версія		Версія за 14:46, 3 червня 2022
Рядок 1:		Рядок 1:
−	'''Оскар Лафонтен''' (нім. Oskar Lafontaine) — німецький державний і політичний діяч.	+	[[Файл:Oskar Lafontaine.jpg\|міні\|Oskar Lafontaine]]
		+	'''Оскар Лафонтен''' (нім. Oskar Lafontaine) — німецький державний і політичний діяч.
		+
		+	== Діяльність ==
		+
		+	== Життєпис ==
		+	Оскар Лафонтен народився в 1943 році. Батько Ганс, за професією пекар, загинув на Другій світовій війні. Оскар виховувався матір'ю разом з двома братами-близнятами. Лафонтен закінчив католицьку гімназію в місті Прюм, а пізніше за сприяння католицької освітньої організації Cusanuswerk зміг прослуховувати курс фізики в Боннському і Саарськом університетах. У 1969 році закінчив інститут, захистивши диплом на тему про вирощування монокристалів титаніту барію.
		+
		+	Ще в студентські роки в 1966 році він вступив в СДПН, з котрою пов'язана більша частина його політичної біографії, а вже через два роки був обраний членом ради земельної організації партії, в 1977 році став головою Саарської СДПН і залишався на цій посаді до 1996 року. З 1970 по 1975 рік Лафонтен був депутатом ландтагу. У 1985 році він став першим за історію Саара прем'єр-міністром — соціал-демократом, а потім ще двічі, в 1990 і 1994 році, повторив свій успіх і залишив цю посаду лише в 1998-му.
		+
		+	У 1987 році Віллі Брандт офіційно запропонував кандидатуру Оскара Лафонтена як свого наступника на посту голови СДПН. Лафонтен відмовився, проте став одним із заступників нового голови Ганса-Йохана Фогеля (Hans-Jochen Vogel), представляючи ліве крило партії. Водночас Лафонтен очолив комісію, яка займалася розробкою нової політичної програми соціал-демократів, яка і була прийнята на берлінському з'їзді партії в 1989 році. Серед іншого, в програмі СДПН говорилося про необхідність докладати всіх зусиль до справи роззброєння, що в ту пору було дуже своєчасним кроком.
		+
		+	Варто відзначити, що Лафонтен і раніше виступав за роззброєння: зокрема, в кінці 1970-х — початку 1980-х він висловився різко проти так званого «подвійного рішення» НАТО, яке передбачало розміщення в Європі американських ракет середнього радіуса дії "Першинг-2 "і крилатих ракет, і навіть зажадав виходу ФРН з НАТО. Разом з Ергардом Епплером (Erhard Eppler) він очолив внутрішньопартійну опозицію «подвійним рішенням». У 1982 році Лафонтену і Епплеру вдалося залучити на свій бік більшість членів СДПН, що призвело до падіння коаліційного уряду соціал-демократа Гельмута Шмідта та лібералів. Це подія сама по собі дуже показова, бо показує, що Лафонтен готовий був позбавити влади власну партію заради відстоювання своїх політичних переконань.
		+
		+	Деякі критики вже тоді говорили, що Лафонтен як ніхто інший вміє загострювати суперечності і руйнувати єдність, однак це не завадило йому стати кандидатом у канцлери від СДПН на виборах до бундестагу в 1990 році. Вибори 1990-го року розгорталися під знаком майбутнього об'єднання Німеччини, і Лафонтен висунув свою концепцію цього процесу. Зокрема, він висловився проти валютного союзу ФРН і НДР, бо вважав, що тим самим східнонімецька промисловість і сільське господарство виявляться неконкурентоспроможними, що призведе до появи мільйонів безробітних і погіршить соціальне становище по всій Німеччині. Лафонтен вимагав покрокового реформування економіки НДР, щоб поступово адаптувати її до ринку.
		+
		+	У цілому Лафонтен, як і багато соціал-демократи, вважав, що східним німцям потрібно надати можливість самим, без тиску Заходу, провести у себе політичні та економічні реформи, а вже потім на рівних думати про об'єднання. Він спирався на традицію соціал-демократичного інтернаціоналізму, заявляючи, що національна єдність має стати результатом, а не умовою вирівнювання рівня життя. У принципі, Лафонтен вважав, що в умовах європейської інтеграції, коли Європа перетворюється на спільний дім, створення єдиного німецької держави може бути навіть не потрібно, а то й викличе непотрібне занепокоєння у сусідів. І він ще раз дав зрозуміти, що об'єднана Німеччина не повинна бути членом НАТО, назвавши подібні пропозиції «історичною нісенітницею».
		+
		+	Складно сказати, як пройшло б об'єднання Німеччини, якщо б Оскар Лафонтен зміг продовжити передвиборну боротьбу. Але він не зміг: 25 квітня під час передвиборного виступу в Кельні на нього напала психічно неврівноважена Адельгайд Штрайдель (Adelheid Streidel) і важко поранила його, вдаривши ножем в шию і ледь не пошкодивши політику сонну артерію. За той час, поки Лафонтен одужував, СДПН відхилилася від запропонованого ним курсу, уряд Гельмута Коля провів закон про валютний, економічний і соціальний союз, а 20 і 21 вересня 1990 бундестаг і бундесрат, в тому числі і депутати від СДПН, схвалили Договір про об'єднання, яке офіційно відбулося 3 жовтня. Альтернативна концепція Лафонтена вже була нікому не потрібна, і не дивно, що на перших загальних для ФРН і НДР парламентських виборах, що відбулися в грудні 1990 року, СДПН зазнала нищівної поразки, набравши лише 33,5 відсотка голосів.
		+
		+	Лафонтен залишився в опозиції. Йому вдалося заблокувати в бундестазі і бундесраті кілька важливих законодавчих ініціатив уряду Коля. Перед парламентськими виборами в бундестаг 1994 Лафонтен разом зі Шредером і Рудольфом Шарпінгом входив у так звану «трійку» головних політичних лідерів СДПН. Потім між Шарпінгом і Лафонтеном розгорілася неабияка боротьба: Шарпінг виступив за те, щоб дозволити Бундесверу брати участь в операціях НАТО за межами «зони відповідальності» Північноатлантичного альянсу (тоді саме розгорталася війна на Балканах), однак Лафонтен виголосив на партійному з'їзді в Мангеймі патетичну промову: у підсумку в 1995 році Шарпінг був змушений піти з посади голови СДПН, а його місце дісталося Лафонтену.
		+
		+	До виборів 1998 року Оскар Лафонтен був знову на коні, однак поступився місцем кандидата в канцлери Герхарду Шредеру. Шредер у своїх мемуарах пригадує, що Лафонтен вважався зіркою соціал-демократів, в той час як сам Шредер мав славу за сухого прагматика і технократа, «нездатного зігріти душу партії». Разом вони складали своєрідний тандем серця і голови, але і це не пояснює в достатній мірі дії Лафонтена. Політики домовилися, що якщо Шредер виграє вибори в Нижній Саксонії, то стане кандидатом у канцлери. Так і сталося, однак сам Шредер вважає, що Лафонтен фактично відмовився від канцлерства через непереборний страх перед новим замахом.
		+
		+	Однак Лафонтен зовсім не збирався відмовлятися від лідерства і мав намір грати першу скрипку, ставши в 1998 році на чолі одного з ключових міністерств — міністерства фінансів. Поступово в уряді склалися два полюси влади — Шредер і Лафонтен, що фактично паралізувало його роботу. Положення ускладнювалося тим, що Герхард Шредер, дотримуючись концепції «третього шляху», мав намір провести низку ліберальних реформ, а представник лівого крила Лафонтен, навпаки, пропонував підвищити оподаткування заможніших верств суспільства. Прагматик Шредер прямо заявив на засіданні уряду, що «керувати державою всупереч економіці не можна» і що «так далі тривати не може».
		+
		+	Потім зі служби канцлера був організований витік, що через конфлікти з Лафонтеном Шредер планує піти у відставку. І хоча прес-служба все спростувала, в цьому важко було не помітити спробу тиску на голову СДПН, а то й зовсім шантаж, бо з відходом Шредера йшов весь кабінет. Лафонтен, ймовірно, зрозумів, що сили склалися не на його користь. У березні 1999 року він в один день пішов відразу з посади міністра, з посади голови СДПН, склав свої депутатські повноваження і повернувся в Саар. Спроби Шредера зв'язатися з Лафонтеном телефоном не вдалися. Сам Лафонтен пізніше, у приватній розмові, заявив: «У мене була альтернатива убити тирана або піти».
		+
		+	Надалі Лафонтен, перебуваючи у внутрішньопартійної опозиції, не соромився критикувати соціальну політику уряду, особливо ініційовану в 2003 році програму ліберальних реформ «Порядок денний — 2010», за відхід від соціал-демократичних цінностей на користь неолібералізму. Однак його фронда приводила лише до зростання ізоляції всередині партії. У 2005 році колишній наступник Віллі Брандта остаточно порвав з СДПН, вступивши в «Виборчу ініціативу за працю та соціальну справедливість» (WASG), яка в 2007 році, об'єднавшись з Партією демократичного соціалізму (ПДС) — спадкоємицею правлячої в НДР комуністичної СЄПН, перетворилася на партію «Ліві». Нова партія залучила до своїх лав лівих соціал-демократів, а також відтягнула частину електорату СДПН.
		+
		+	На кількох минулих в 2009 році земельних виборах «Ліві» несподівано для багатьох показали високі результати. У рідному для Лафонтена Саарі з 2,3 відсотка у 2004 році «Ліві» стрибнула до 21,3 відсотка, зайнявши друге місце. Аналогічна ситуація склалася в Тюрингії, де на земельних виборах партія набрала 27,4 відсотка голосів. Успіх також сприяв лівим в Бранденбурзі. Підйом «Лівих» проходив на тлі спаду популярності соціал-демократів, які очікувано програли вибори до бундестагу. Здавалося, що Лафонтен нарешті виграв у центристів Шредера заочну боротьбу за СДПН — принаймні, у ФРН почало активно обговорюватися питання про створення «червоно-червоних» урядових коаліцій на земельному рівні, а в Бранденбурзі такий кабінет був сформований.
		+
		+	Але 23 січня 2010 на засіданні правління партії «Ліві» її лідер Оскар Лафонтен заявив, що піде з поста голови і відмовляється від депутатського мандата в бундестазі. Причиною стала хвороба: у минулому році у Лафонтена виявили рак передміхурової залози, в листопаді він переніс успішну операцію. Оскар Лафонтен залишив за собою лише посаду голови фракції «Лівих» в ландтазі Саара: він повернувся туди, звідки почав свою яскраву і суперечливу політичну кар'єру в 1970 році.
		+	[[Категорія:Німеччина]]
		+	[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
		+	[[Категорія:Політики]]