Відмінності між версіями «Марін Ле Пен»

Матеріал з Shpionopedia
Перейти до: навігація, пошук
 
(Не показані 3 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Марін.jpg|міні|Marine Le Pen]]
 
[[Файл:Марін.jpg|міні|Marine Le Pen]]
'''Марін Ле Пен''' (фр. Marine Le Pen) — французький державний діяч, політик. Депутатка Національних зборів Франції від 11-го виборчого округу департаменту Па-де-Кале. Лідер політичної партії “Національний фронт”. У минулому - кандидат на пост президента Франції на виборах 2017 року (друге місце у другому турі), на виборах 2012 року (третє місце в першому турі). Дочка французького політика-націоналіста Жана-Марі Ле Пена.
+
'''Марін Ле Пен''' (фр. Marine Le Pen) — французький державний діяч, політик. Депутатка Національних зборів Франції від 11-го виборчого округу департаменту Па-де-Кале. Лідер політичної партії “Національний фронт”. У минулому - кандидат на пост президента Франції на виборах 2017 року (друге місце у другому турі), на виборах 2012 року (третє місце в першому турі). Дочка французького політика-націоналіста [[Жан-Марі Ле Пен|Жана-Марі Ле Пена]].
  
 
==Діяльність==
 
==Діяльність==
  
23 листопада 2014 року керівництво партії “Національний фронт” отримало кредит в 9 млн. євро від Чесько-Російського банку (власник росіянин Роман Попов) на проведення виборчої кампанії партії (https://www.unian.ua/world/1012721-frantsuzkih-ultrapravih-sponsorue-rosiyskiy-bank.html). До цього банки Франції, ЄС та США відмовили партії у кредитуванні. Пізніше право стягнення цього боргу з партії було кілька раз переуступлено. В січні 2020 кінцевий володар цього права російська фірма “Авиазапчасть”, яка належить вихідцям з ФСБ та ГРУ, зажадала від керівництва партії виплати боргу. (https://www.svoboda.org/a/30414648.html).  
+
Марін Ле Пен як лідерка політичної партії “[[Національне об'єднання (Франція)|Національний фронт]]” [https://iz.ru/news/552397 просуває] у Франції ідею щодо налагодження стратегічного партнерства з РФ, не визнає російську агресію в Україні й поширює антиукраїнські та антиамериканські наративи.
Неодноразово наголошувала на налагодженні стратегічного партнерства з РФ. (https://iz.ru/news/552397).
+
 
17 березня 2014 року Марін Ле Пен визнала законними результати “загальнокримського референдуму” про статус Криму. (https://www.vesti.ru/article/1822106)
+
17 березня 2014 року Марін Ле Пен [https://www.vesti.ru/article/1822106 визнала] законними результати так званого “загальнокримського референдуму” про статус Криму.
12 квітня 2014 року в ході зустрічі в Москві з головою Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації Сергієм Наришкіним (під час свого другого візиту до російської столиці в якості лідера партії “Національний фронт”) Марін Ле Пен засудила жорстку позицію західних країн щодо Росії у зв'язку з війною на сході Україні і політику санкцій проти Росії. (https://www.vesti.ru/article/1805141).
+
 
 +
12 квітня 2014 року в Москві в ході зустрічі з головою Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації Сергієм Наришкіним (під час свого другого візиту до російської столиці в якості лідера партії “Національний фронт”) Марін Ле Пен [https://www.vesti.ru/article/1805141 засудила] жорстку позицію західних країн щодо Росії у зв'язку з війною на Сході України і політику санкцій проти Росії.  
 +
 
 +
У своїй передвиборчій програмі в 2012 році  [https://www.kommersant.ru/doc/1793754 засуджувала] військову кампанію НАТО і країн ЄС в Лівії, виступала за багатополярний світ, за вихід Франції з НАТО, за поглиблення співпраці з Росією і проти “демонізації Росії країнами Євросоюзу з подачі США” .
  
 
==Біографія==
 
==Біографія==
  
Марін народилася 5 серпня 1968 року, м. Нейї-сюр-Сен, Франція. Наймолодша з трьох доньок Жана Марі Ле Пена від шлюбу з першою дружиною П'єреттою Лалан. Після закінчення школи навчалася на факультеті права Паризького університету. Після закінчення університету 1991 року працювала адвокатом. Під час юридичної практики надавала послуги нелегальним іммігрантам. Була заміжня з Франком Шафруа, від цього шлюбу має трьох дітей. Її другим чоловіком був Ерік Йоріо, колишній секретар “Національного фронту”, з яким вона пізніше теж розлучилася.
+
Марін народилася 5 серпня 1968 року, м. Нейї-сюр-Сен, Франція.  
 +
 
 +
Наймолодша з трьох доньок Жана Марі Ле Пена від шлюбу з першою дружиною П'єреттою Лалан.  
 +
 
 +
Після закінчення школи навчалася на факультеті права Паризького університету.  
 +
 
 +
Після закінчення університету 1991 року працювала адвокатом.
 +
 
 +
Під час юридичної практики надавала послуги нелегальним іммігрантам. Була заміжня з Франком Шафруа, від цього шлюбу має трьох дітей.  
 +
 
 +
Її другим чоловіком був Ерік Йоріо, колишній секретар “Національного фронту”, з яким вона пізніше теж розлучилася.
 +
 
 
Була членом Національного фронту, де головував її батько Жан-Марі Ле Пен ще з 1986 року. Вперше брала участь у виборах в Парижі у 24-річному віці, однак набрала лише 11 % голосів. 1998 року була обрана до регіональної ради Па-де-Кале. У 2004 та 2009 роках обиралася до Європейського парламенту від регіону Іль-де-Франс.
 
Була членом Національного фронту, де головував її батько Жан-Марі Ле Пен ще з 1986 року. Вперше брала участь у виборах в Парижі у 24-річному віці, однак набрала лише 11 % голосів. 1998 року була обрана до регіональної ради Па-де-Кале. У 2004 та 2009 роках обиралася до Європейського парламенту від регіону Іль-де-Франс.
 +
 
Ще до відставки її батька, голови Національного фронту заявляла про бажання брати участь у виборах голови партії. 12 квітня 2010 року Жан-Марі Ле Пен заявив про відставку з посади голови партії і був обраний почесним головою “Національного фронту”. Під час виборів голови партії 15–16 січня 2011 року отримала майже 68 % голосів і стала головою партії.
 
Ще до відставки її батька, голови Національного фронту заявляла про бажання брати участь у виборах голови партії. 12 квітня 2010 року Жан-Марі Ле Пен заявив про відставку з посади голови партії і був обраний почесним головою “Національного фронту”. Під час виборів голови партії 15–16 січня 2011 року отримала майже 68 % голосів і стала головою партії.
 +
 
У першому турі президентських виборів 22 квітня 2012 року посіла третє місце, набравши 18.0 % голосів. У своїй передвиборчій програмі засуджувала військову кампанію НАТО і країн ЄС в Лівії, виступала за багатополярний світ, за вихід Франції з НАТО, за поглиблення співпраці з Росією і проти “демонізації Росії країнами Євросоюзу з подачі США” (https://www.kommersant.ru/doc/1793754).
 
У першому турі президентських виборів 22 квітня 2012 року посіла третє місце, набравши 18.0 % голосів. У своїй передвиборчій програмі засуджувала військову кампанію НАТО і країн ЄС в Лівії, виступала за багатополярний світ, за вихід Франції з НАТО, за поглиблення співпраці з Росією і проти “демонізації Росії країнами Євросоюзу з подачі США” (https://www.kommersant.ru/doc/1793754).
 +
 
7 травня 2017 в другому турі президентських виборів (33,9%) програла Емманюелю Макрону, який отримав 66,1%.
 
7 травня 2017 в другому турі президентських виборів (33,9%) програла Емманюелю Макрону, який отримав 66,1%.
 +
 
15 червня 2017 року Європарламент позбавив Ле Пен депутатської недоторканості. Цим рішенням був задоволений запит мера Ніцци Крістіана Естрозі, якого вона звинуватила у фінансуванні ісламістських організацій.
 
15 червня 2017 року Європарламент позбавив Ле Пен депутатської недоторканості. Цим рішенням був задоволений запит мера Ніцци Крістіана Естрозі, якого вона звинуватила у фінансуванні ісламістських організацій.
 +
 
У січні 2020 року Ле Пен заявила, що братиме участь в наступних президентських виборах.
 
У січні 2020 року Ле Пен заявила, що братиме участь в наступних президентських виборах.
 
[[Категорія:Франція]]
 
[[Категорія:Франція]]
 
[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
 
[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
 
[[Категорія:Політики]]
 
[[Категорія:Політики]]

Поточна версія на 21:39, 24 травня 2021

Marine Le Pen

Марін Ле Пен (фр. Marine Le Pen) — французький державний діяч, політик. Депутатка Національних зборів Франції від 11-го виборчого округу департаменту Па-де-Кале. Лідер політичної партії “Національний фронт”. У минулому - кандидат на пост президента Франції на виборах 2017 року (друге місце у другому турі), на виборах 2012 року (третє місце в першому турі). Дочка французького політика-націоналіста Жана-Марі Ле Пена.

Діяльність

Марін Ле Пен як лідерка політичної партії “Національний фронтпросуває у Франції ідею щодо налагодження стратегічного партнерства з РФ, не визнає російську агресію в Україні й поширює антиукраїнські та антиамериканські наративи.

17 березня 2014 року Марін Ле Пен визнала законними результати так званого “загальнокримського референдуму” про статус Криму.

12 квітня 2014 року в Москві в ході зустрічі з головою Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації Сергієм Наришкіним (під час свого другого візиту до російської столиці в якості лідера партії “Національний фронт”) Марін Ле Пен засудила жорстку позицію західних країн щодо Росії у зв'язку з війною на Сході України і політику санкцій проти Росії.

У своїй передвиборчій програмі в 2012 році засуджувала військову кампанію НАТО і країн ЄС в Лівії, виступала за багатополярний світ, за вихід Франції з НАТО, за поглиблення співпраці з Росією і проти “демонізації Росії країнами Євросоюзу з подачі США” .

Біографія

Марін народилася 5 серпня 1968 року, м. Нейї-сюр-Сен, Франція.

Наймолодша з трьох доньок Жана Марі Ле Пена від шлюбу з першою дружиною П'єреттою Лалан.

Після закінчення школи навчалася на факультеті права Паризького університету.

Після закінчення університету 1991 року працювала адвокатом.

Під час юридичної практики надавала послуги нелегальним іммігрантам. Була заміжня з Франком Шафруа, від цього шлюбу має трьох дітей.

Її другим чоловіком був Ерік Йоріо, колишній секретар “Національного фронту”, з яким вона пізніше теж розлучилася.

Була членом Національного фронту, де головував її батько Жан-Марі Ле Пен ще з 1986 року. Вперше брала участь у виборах в Парижі у 24-річному віці, однак набрала лише 11 % голосів. 1998 року була обрана до регіональної ради Па-де-Кале. У 2004 та 2009 роках обиралася до Європейського парламенту від регіону Іль-де-Франс.

Ще до відставки її батька, голови Національного фронту заявляла про бажання брати участь у виборах голови партії. 12 квітня 2010 року Жан-Марі Ле Пен заявив про відставку з посади голови партії і був обраний почесним головою “Національного фронту”. Під час виборів голови партії 15–16 січня 2011 року отримала майже 68 % голосів і стала головою партії.

У першому турі президентських виборів 22 квітня 2012 року посіла третє місце, набравши 18.0 % голосів. У своїй передвиборчій програмі засуджувала військову кампанію НАТО і країн ЄС в Лівії, виступала за багатополярний світ, за вихід Франції з НАТО, за поглиблення співпраці з Росією і проти “демонізації Росії країнами Євросоюзу з подачі США” (https://www.kommersant.ru/doc/1793754).

7 травня 2017 в другому турі президентських виборів (33,9%) програла Емманюелю Макрону, який отримав 66,1%.

15 червня 2017 року Європарламент позбавив Ле Пен депутатської недоторканості. Цим рішенням був задоволений запит мера Ніцци Крістіана Естрозі, якого вона звинуватила у фінансуванні ісламістських організацій.

У січні 2020 року Ле Пен заявила, що братиме участь в наступних президентських виборах.