Відмінності між версіями «Павло Рудяков»

Матеріал з Shpionopedia
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Рудяков Павло Миколайович''' — доктор філологічних наук, професор кафедри слов'янсько...)
 
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Рудяков Павло Миколайович''' — доктор філологічних наук, професор кафедри слов'янської філології КДУ імені Т. Г. Шевченка.
+
[[Файл:368905474.jpg|міні|Павло Рудяков]]
 +
'''Рудяков Павло Миколайович''' — український політолог, директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива». Доктор філологічних наук, професор філології. Співпрацює з сайтами Regnum.ru, Rian.com.ua, Ukraina.ru, де просуває проросійські наративи.
  
 +
==Діяльність==
 +
Крім філології Рудяков займається дослідженням міжнародних відносин, політичних процесів в Україні, в країнах Південно-Східної Європи, на пострадянському просторі, проблем європейської інтеграції постсоціалістичних і пострадянських країн, регіональних і локальних конфліктів (Боснія, Косово, Донбас), українсько-російських відносин. Регулярно виступає з коментарями, присвяченими різним аспектам внутрішньої і зовнішньої політики України, в ході яких [https://news.ru/world/politolog-ocenil-posledstviya-razryva-dipotnoshenij-mezhdu-kievom-i-moskvoj/ просуває] антиукраїнські та проросійські наративи. [https://riafan.ru/1450565-politolog-rudyakov-zayavil-chto-obshchestvennoe-mnenie-na-ukraine-nichego-ne-znachit Заявляє] про зовнішнє управління Україною з боку США, про [https://ukraina.ru/interview/20210202/1030432632.html розпад України за югославським сценарієм],
 +
==Біографія==
 +
У 1973 році закінчив із золотою медаллю школу №29 в Кишиневі.
  
== Біографія ==
+
Потім вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського державного (тепер національного) університету імені Тараса Шевченка, з якого з відзнакою випустився в 1980 році.
  
Народився 3 грудня 1956 року в Одесі.
+
У 1984 році закінчив аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка Академії наук України.  
  
1980 року закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка.
+
Трудову діяльність розпочав одразу після школи, відновив після закінчення університету в Академії наук України (з 1992 - Національна Академія наук України).
  
З 1996 року — працює на кафедрі слов'янської філології КНУ ім. Т. Г. Шевченка, на посаді доцента, згодом — на посаді професора тієї ж кафедри.
+
З 1984 до 1994 року - в Інституті літератури (молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, вчений секретар Інституту, вчений секретар Відділення зарубіжних літератур).  
  
Розробник навчальних курсів «Теоретичні питання слов'янського літературознавства», «Історія сербської культури», «Література в контексті світової культури», «Література слов'янського зарубіжжя», «Історія українського слов'янознавства», «Історія сербської та хорватської літератури», викладач сербської та хорватської літератур, історії південних слов'ян, дослідник українсько-хорватських та українсько-сербських літературних зв'язків.
+
З 1994 по 2003 рік працював в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України (старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, завідувач відділом Європи, головний науковий співробітник).  
  
Праці
+
Спочатку за сумісництвом, потім на постійній основі з 1996 до березня 2014 року працював на посаді професора кафедри слов'янської філології філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
«Українсько-хорватські літературні взаємини в XIX–XX ст.». — К., 1987;
+
 
«Історія як роман: Андрич, Селімович, Крлежа, Црнянський». — К., 1993;
+
З грудня 2003 до квітня 2005 року завідував відділом європейської інтеграції в Національному інституті стратегічних досліджень при президенті України. З березня 2014 до грудня 2017 року - за сумісництвом професор кафедри слов'янської філології філологічного факультету МДУ імені Ломоносова.  
«Сеоба Срба у Русиjу у XVIII веку». — Београд, 1996;
+
 
«Историjа као роман». — Београд, 1998;
+
З вересня 2014 по даний час - головний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії Національної Академії наук України. Автор п'яти монографій, дві з них опубліковані в перекладі на сербську мову в Белграді (1996, 2001), одного навчального посібника по сербській літературі, одного курсу лекцій з історії південних і західних слов'ян (в співавторстві). Загальна кількість наукових, науково-популярних, публіцистичних праць досягає 400. Вони публікувалися в Україні, Росії, Сербії, Чорногорії, Македонії, Хорватії, Польщі, Англії, Білорусії, Австрії, Словаччини.
«Між вічністю і часом. Життя і творчість І.Андрича». — К., 2000;
+
 
«В службу и вечное подданство». — К., 2001;
+
Учасник Конгресів політологів України з 2008 до 2014 року, Міжнародних з'їздів славістів, ряду інших міжнародних форумів, зокрема, міжнародних наукових конференцій в Інституті історії Сербської Академії наук і мистецтв з 1995 по 1999 рік.
співавтор видання курсу лекцій «Історія західних і південних слов'ян». — К., 2001.
 

Поточна версія на 21:52, 29 травня 2021

Павло Рудяков

Рудяков Павло Миколайович — український політолог, директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива». Доктор філологічних наук, професор філології. Співпрацює з сайтами Regnum.ru, Rian.com.ua, Ukraina.ru, де просуває проросійські наративи.

Діяльність

Крім філології Рудяков займається дослідженням міжнародних відносин, політичних процесів в Україні, в країнах Південно-Східної Європи, на пострадянському просторі, проблем європейської інтеграції постсоціалістичних і пострадянських країн, регіональних і локальних конфліктів (Боснія, Косово, Донбас), українсько-російських відносин. Регулярно виступає з коментарями, присвяченими різним аспектам внутрішньої і зовнішньої політики України, в ході яких просуває антиукраїнські та проросійські наративи. Заявляє про зовнішнє управління Україною з боку США, про розпад України за югославським сценарієм,

Біографія

У 1973 році закінчив із золотою медаллю школу №29 в Кишиневі.

Потім вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського державного (тепер національного) університету імені Тараса Шевченка, з якого з відзнакою випустився в 1980 році.

У 1984 році закінчив аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка Академії наук України.

Трудову діяльність розпочав одразу після школи, відновив після закінчення університету в Академії наук України (з 1992 - Національна Академія наук України).

З 1984 до 1994 року - в Інституті літератури (молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, вчений секретар Інституту, вчений секретар Відділення зарубіжних літератур).

З 1994 по 2003 рік працював в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України (старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, завідувач відділом Європи, головний науковий співробітник).

Спочатку за сумісництвом, потім на постійній основі з 1996 до березня 2014 року працював на посаді професора кафедри слов'янської філології філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З грудня 2003 до квітня 2005 року завідував відділом європейської інтеграції в Національному інституті стратегічних досліджень при президенті України. З березня 2014 до грудня 2017 року - за сумісництвом професор кафедри слов'янської філології філологічного факультету МДУ імені Ломоносова.

З вересня 2014 по даний час - головний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії Національної Академії наук України. Автор п'яти монографій, дві з них опубліковані в перекладі на сербську мову в Белграді (1996, 2001), одного навчального посібника по сербській літературі, одного курсу лекцій з історії південних і західних слов'ян (в співавторстві). Загальна кількість наукових, науково-популярних, публіцистичних праць досягає 400. Вони публікувалися в Україні, Росії, Сербії, Чорногорії, Македонії, Хорватії, Польщі, Англії, Білорусії, Австрії, Словаччини.

Учасник Конгресів політологів України з 2008 до 2014 року, Міжнародних з'їздів славістів, ряду інших міжнародних форумів, зокрема, міжнародних наукових конференцій в Інституті історії Сербської Академії наук і мистецтв з 1995 по 1999 рік.