Відмінності між версіями «Леонід Костюченко»
Alfa1 (обговорення • внесок) (Створена сторінка: 1. Леонід Михайлович Костюченко — український політик, громадський діяч. Голова ради, п...) |
Alfa1 (обговорення • внесок) |
||
(Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | [[Файл:Костюченко.jpg|міні|Леонід Костюченко]] | |
− | + | '''Леонід Михайлович Костюченко''' — український політик, громадський діяч. Президент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, заступник голови Федерації роботодавців транспорту України з питань міжнародних перевезень пасажирів та вантажів. Міністр транспорту України (1999—2001), Заслужений працівник транспорту України. Народний депутат України другого скликання. | |
− | + | ||
+ | ==Діяльність== | ||
+ | 7 червня 2019 року партії “Опозиційний блок” та “Відродження” об'єдналися перед парламентськими виборами, в якому Костюченко [https://genshtab.info/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8E%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE,_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B4_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 займав] 1-е місце. | ||
+ | |||
+ | [https://most-dnepr.info/news/politics/72595_leonid_kostyuchenko_podderzhal.htm Підтримує] дружні відносини з екс-регіоналом Анатолієм Крупським. В ЗМІ [https://nashigroshi.org/2016/02/01/heneraly-dnipropetrovskyh-marshrutiv/ зазначається], що сім’я Л. Костюченко на чолі з ним займається “кришуванням” дніпропетровських маршрутних транспортних засобів. | ||
+ | |||
+ | ==Біографія== | ||
+ | Народився 14 вересня 1955, село Ягідне, Дніпропетровська область. | ||
+ | |||
+ | Після закінчення середньої школи у 1972 році працював учнем слюсаря на Дніпропетровському тепловозоремонтному заводі, а через рік - вступив до Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. | ||
+ | |||
+ | У 1978 році закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту за фахом інженер-електромеханік, відразу почав працювати інженером на Львівському електровозоремонтному заводі. Незабаром перевівся на Дніпропетровський тепловозоремонтний завод. | ||
+ | |||
+ | У 1980 році був обраний секретарем комсомольської організації підприємства. Згодом працював в обкомі комсомолу, керував молодіжним центром “Джерело”. З 1987 року - заступник директора автобази № 2 Мінбуду УРСР. | ||
+ | |||
У 1993 році закінчив Харківський автомобільно-дорожній інститут, інженер-економіст. | У 1993 році закінчив Харківський автомобільно-дорожній інститут, інженер-економіст. | ||
− | Кандидат технічних наук. Дисертація “Удосконалення ходових частин рухомого складу комбінованого транспорту”. Академік транспортної академії України. | + | |
+ | Кандидат технічних наук. Дисертація “Удосконалення ходових частин рухомого складу комбінованого транспорту”. | ||
+ | |||
+ | Академік транспортної академії України. | ||
+ | |||
Народний депутат України 2-го скликання з квітня 1994 (2-й тур) до квітня 1998, Індустріальний виборчій округ № 77, Дніпропетровська область, висунутий трудовим колективом. | Народний депутат України 2-го скликання з квітня 1994 (2-й тур) до квітня 1998, Індустріальний виборчій округ № 77, Дніпропетровська область, висунутий трудовим колективом. | ||
+ | |||
Голова підкомітету з питань транспорту і зв'язку Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку. Член групи МДГ (до цього — групи “Єдність”). На час виборів: голова ради і виконкому Індустріальної райради народних депутатів міста Дніпропетровська. | Голова підкомітету з питань транспорту і зв'язку Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку. Член групи МДГ (до цього — групи “Єдність”). На час виборів: голова ради і виконкому Індустріальної райради народних депутатів міста Дніпропетровська. | ||
− | Член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України України (квітень 2004 — травень 2005 року).19 травня 2011 року обраний Головою Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України. На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 24. | + | |
− | + | Член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України України (квітень 2004 — травень 2005 року). | |
− | + | ||
+ | 19 травня 2011 року обраний Головою Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України. | ||
+ | |||
+ | На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 24. | ||
+ | |||
+ | 19 вересня 2014 ЦВК України зареєструвала список кандидатів у народні депутати України від Партії “Відродження” (утворена в 2015 році переважно з колишніх членів Партії регіонів.)<br /> | ||
+ | [[Категорія:Україна]] | ||
+ | [[Категорія:Гібридний вплив]] | ||
+ | [[Категорія:Громадський діяч]] | ||
+ | [[Категорія:Політики]] |
Поточна версія на 14:45, 25 червня 2021
Леонід Михайлович Костюченко — український політик, громадський діяч. Президент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, заступник голови Федерації роботодавців транспорту України з питань міжнародних перевезень пасажирів та вантажів. Міністр транспорту України (1999—2001), Заслужений працівник транспорту України. Народний депутат України другого скликання.
Діяльність
7 червня 2019 року партії “Опозиційний блок” та “Відродження” об'єдналися перед парламентськими виборами, в якому Костюченко займав 1-е місце.
Підтримує дружні відносини з екс-регіоналом Анатолієм Крупським. В ЗМІ зазначається, що сім’я Л. Костюченко на чолі з ним займається “кришуванням” дніпропетровських маршрутних транспортних засобів.
Біографія
Народився 14 вересня 1955, село Ягідне, Дніпропетровська область.
Після закінчення середньої школи у 1972 році працював учнем слюсаря на Дніпропетровському тепловозоремонтному заводі, а через рік - вступив до Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту.
У 1978 році закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту за фахом інженер-електромеханік, відразу почав працювати інженером на Львівському електровозоремонтному заводі. Незабаром перевівся на Дніпропетровський тепловозоремонтний завод.
У 1980 році був обраний секретарем комсомольської організації підприємства. Згодом працював в обкомі комсомолу, керував молодіжним центром “Джерело”. З 1987 року - заступник директора автобази № 2 Мінбуду УРСР.
У 1993 році закінчив Харківський автомобільно-дорожній інститут, інженер-економіст.
Кандидат технічних наук. Дисертація “Удосконалення ходових частин рухомого складу комбінованого транспорту”.
Академік транспортної академії України.
Народний депутат України 2-го скликання з квітня 1994 (2-й тур) до квітня 1998, Індустріальний виборчій округ № 77, Дніпропетровська область, висунутий трудовим колективом.
Голова підкомітету з питань транспорту і зв'язку Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку. Член групи МДГ (до цього — групи “Єдність”). На час виборів: голова ради і виконкому Індустріальної райради народних депутатів міста Дніпропетровська.
Член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України України (квітень 2004 — травень 2005 року).
19 травня 2011 року обраний Головою Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України.
На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 24.
19 вересня 2014 ЦВК України зареєструвала список кандидатів у народні депутати України від Партії “Відродження” (утворена в 2015 році переважно з колишніх членів Партії регіонів.)