Відмінності між версіями «Юрій Караєв»

Матеріал з Shpionopedia
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Юрій Хаджимуратович Караєв''' (біл. Юрый Хаджымуратавіч Караеў) — генерал-майор міліці...)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
'''Юрій Хаджимуратович Караєв''' (біл. Юрый Хаджымуратавіч Караеў) — генерал-майор міліції, колишній міністр внутрішніх справ Республіки Білорусь (11 червня 2019 — 29 жовтня 2020)[1]. Один із керівників силових органів Білорусі в період акцій протесту 2020 року. Відповідальний за приховування результатів виборів президента Білорусі в серпні 2020 року. Віддавав накази про силовий розгін мирних мітингів із застосуванням гумових куль, вогнепальної зброї, світлошумових гранат і водометів проти беззбройних протестувальників, а також за насильство й тортури в білоруських силових структурах і місцях позбавлення волі.
+
[[Файл:Юрій караєв.jpg|міні|Юрій Караєв]]
 +
'''Юрій Хаджимуратович Караєв''' (біл. Юрый Хаджымуратавіч Караеў) — генерал-майор міліції, колишній міністр внутрішніх справ Республіки Білорусь (11 червня 2019 — 29 жовтня 2020). Один із керівників силових органів Білорусі в період акцій протесту 2020 року. Відповідальний за приховування результатів виборів президента Білорусі в серпні 2020 року. Віддавав накази про силовий розгін мирних мітингів із застосуванням гумових куль, вогнепальної зброї, світлошумових гранат і водометів проти беззбройних протестувальників, а також за насильство й тортури в білоруських силових структурах і місцях позбавлення волі.  
 +
 
 +
== Біографія ==
 +
Народився 21 червня 1966 року в російському місті Орджоникидзе.
 +
 
 +
1987 року закінчив Саратовське вище військове командне Червонознаменне училище Внутрішніх військ МВС РФ імені Ф. Е. Дзержинського. Служив у Могильові, потім — у Мінському полку оперативного призначення МВС СРСР. Брав участь в бойових діях у Нагірному Карабасі. У 1992—1994 роках командував навчальною ротою 3-ої окремої Червонопрапорної бригади оперативного призначення<sup>[en]</sup> Внутрішніх військ МВС Білорусі (в/ч 3214).
 +
 
 +
1996 року закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе (Москва), факультет Генерального штабу Збройних сил Військової академії Республіки Білорусь. Служив командиром військової частини 5527 (П'ятий окремий спеціальний міліцейський батальйон, Бобруйськ; 1999—2005), військової частини 5525 (спеціальна міліцейська бригада, Гомель), командиром батальйону військової частини 3214 (Уруччя; командир частини — Д. В. Павліченко).
 +
 
 +
З липня 2008 року — командир полку міліції спеціального призначення ГУВС Мінського міськвиконкому, з жовтня 2008 до червня 2009 року — командир військової частини 3214 (3-тя окрема Червонопрапорна бригада оперативного призначення<sup>[en]</sup>). З 2009 року — перший заступник начальника оперативної і бойової підготовки внутрішніх військ МВС, з 2012 — заступник міністра внутрішніх справ — командувач Внутрішніми військами.
 +
 
 +
11 червня 2019 року призначений міністром внутрішніх справ Білорусі.
 +
 
 +
Також є головою Білоруської федерації кікбоксингу й тайського боксу .
 +
 
 +
У грудні 2019 року заявляв, що міліція країни буде позбавлятися від іміджу «карального органу» й перестане застосовувати «палично-галочну» систему, та буде оцінювати результативність роботи за кінцевими результатами без застосування планів або нормативів.
 +
 
 +
=== Протести в Білорусі (2020) ===
 +
На 4-й день протестів після виборів президента Білорусі в 2020 році, Караєв [https://www.interfax.ru/world/721690 підтвердив], що співробітники МВС могли наносити травми випадковим людям, «які потрапили під роздачу», і повідомив, що серед понад 6 тисяч затриманих громадян є особи, на яких не складалися адміністративні справи. УВКПЛ ООН засудило насильство з боку міліції.
 +
 
 +
У ході боротьби силових органів з акціями протесту загинуло щонайменше 2 людини, більше 200 отримали поранення різного ступеня тяжкості і близько 7 тисяч осіб були затримані. До затриманих співробітники силових структур [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%94%D0%B2_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%A5%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-10 застосовували] різні види залякування, включно з погрозами, приниженнями, масовими побиттями та катуваннями.
 +
 
 +
== Міжнародні санкції ==
 +
31 серпня 2020 року Караєв [https://web.archive.org/web/20200901051108/https://news.tut.by/economics/698739.html був включений] в список осіб, на яких накладено безстрокову заборону на в'їзд до Латвії, п'ятирічну заборону на в'їзд до Естонії і заборона на в'їзд до Литви у зв'язку з тим, що своїми діями він організував і підтримав фальсифікацію президентських виборів 9 серпня і подальше насильницьке придушення протестів.
 +
 
 +
2 жовтня 2020 року Караєва включили до «Чорного списку ЄС<sup>[be]</sup>» як екс-міністра внутрішніх справ, який залишився активним при режимі Лукашенка в якості помічника президента — інспектора по Гродненської області і несе відповідальність за кампанію репресій і залякування, що проводиться силами МВС в результаті президентських виборів 2020 року, зокрема довільні арешти і жорстоке поводження, включно тортури, мирних демонстрантів, а також залякування і насильство щодо журналістів. У той же день був [https://home.treasury.gov/news/press-releases/sm1143 включений до списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб● США].
 +
 
 +
Крім того, Караєва в свої санкційні списки включили Велика Британія, Канада, Швейцарія. 20 листопада 2020 року до жовтневого пакету санкцій ЄС приєдналися Албанія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Північна Македонія, Чорногорія та Україна.
 +
 
 +
== Сім'я ==
 +
Батько — Хаджимурат Тимофійович Караєв, працював електрослюсарем; мати — Раїса Михайлівна, працювала інженером.
 +
 
 +
Сестра — Тамара, живе у Владикавказі.
 +
 
 +
Син — Герман; випускник Білоруського економічного університету, тренер з кіокушинкай.
 +
[[Категорія:Білорусь]]
 +
[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
 +
[[Категорія:Держслужбовець]]

Поточна версія на 17:42, 15 березня 2022

Юрій Караєв

Юрій Хаджимуратович Караєв (біл. Юрый Хаджымуратавіч Караеў) — генерал-майор міліції, колишній міністр внутрішніх справ Республіки Білорусь (11 червня 2019 — 29 жовтня 2020). Один із керівників силових органів Білорусі в період акцій протесту 2020 року. Відповідальний за приховування результатів виборів президента Білорусі в серпні 2020 року. Віддавав накази про силовий розгін мирних мітингів із застосуванням гумових куль, вогнепальної зброї, світлошумових гранат і водометів проти беззбройних протестувальників, а також за насильство й тортури в білоруських силових структурах і місцях позбавлення волі.

Біографія

Народився 21 червня 1966 року в російському місті Орджоникидзе.

1987 року закінчив Саратовське вище військове командне Червонознаменне училище Внутрішніх військ МВС РФ імені Ф. Е. Дзержинського. Служив у Могильові, потім — у Мінському полку оперативного призначення МВС СРСР. Брав участь в бойових діях у Нагірному Карабасі. У 1992—1994 роках командував навчальною ротою 3-ої окремої Червонопрапорної бригади оперативного призначення[en] Внутрішніх військ МВС Білорусі (в/ч 3214).

1996 року закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе (Москва), факультет Генерального штабу Збройних сил Військової академії Республіки Білорусь. Служив командиром військової частини 5527 (П'ятий окремий спеціальний міліцейський батальйон, Бобруйськ; 1999—2005), військової частини 5525 (спеціальна міліцейська бригада, Гомель), командиром батальйону військової частини 3214 (Уруччя; командир частини — Д. В. Павліченко).

З липня 2008 року — командир полку міліції спеціального призначення ГУВС Мінського міськвиконкому, з жовтня 2008 до червня 2009 року — командир військової частини 3214 (3-тя окрема Червонопрапорна бригада оперативного призначення[en]). З 2009 року — перший заступник начальника оперативної і бойової підготовки внутрішніх військ МВС, з 2012 — заступник міністра внутрішніх справ — командувач Внутрішніми військами.

11 червня 2019 року призначений міністром внутрішніх справ Білорусі.

Також є головою Білоруської федерації кікбоксингу й тайського боксу .

У грудні 2019 року заявляв, що міліція країни буде позбавлятися від іміджу «карального органу» й перестане застосовувати «палично-галочну» систему, та буде оцінювати результативність роботи за кінцевими результатами без застосування планів або нормативів.

Протести в Білорусі (2020)

На 4-й день протестів після виборів президента Білорусі в 2020 році, Караєв підтвердив, що співробітники МВС могли наносити травми випадковим людям, «які потрапили під роздачу», і повідомив, що серед понад 6 тисяч затриманих громадян є особи, на яких не складалися адміністративні справи. УВКПЛ ООН засудило насильство з боку міліції.

У ході боротьби силових органів з акціями протесту загинуло щонайменше 2 людини, більше 200 отримали поранення різного ступеня тяжкості і близько 7 тисяч осіб були затримані. До затриманих співробітники силових структур застосовували різні види залякування, включно з погрозами, приниженнями, масовими побиттями та катуваннями.

Міжнародні санкції

31 серпня 2020 року Караєв був включений в список осіб, на яких накладено безстрокову заборону на в'їзд до Латвії, п'ятирічну заборону на в'їзд до Естонії і заборона на в'їзд до Литви у зв'язку з тим, що своїми діями він організував і підтримав фальсифікацію президентських виборів 9 серпня і подальше насильницьке придушення протестів.

2 жовтня 2020 року Караєва включили до «Чорного списку ЄС[be]» як екс-міністра внутрішніх справ, який залишився активним при режимі Лукашенка в якості помічника президента — інспектора по Гродненської області і несе відповідальність за кампанію репресій і залякування, що проводиться силами МВС в результаті президентських виборів 2020 року, зокрема довільні арешти і жорстоке поводження, включно тортури, мирних демонстрантів, а також залякування і насильство щодо журналістів. У той же день був включений до списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб● США.

Крім того, Караєва в свої санкційні списки включили Велика Британія, Канада, Швейцарія. 20 листопада 2020 року до жовтневого пакету санкцій ЄС приєдналися Албанія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Північна Македонія, Чорногорія та Україна.

Сім'я

Батько — Хаджимурат Тимофійович Караєв, працював електрослюсарем; мати — Раїса Михайлівна, працювала інженером.

Сестра — Тамара, живе у Владикавказі.

Син — Герман; випускник Білоруського економічного університету, тренер з кіокушинкай.