Відмінності між версіями «Дмитро Губернієв»

Матеріал з Shpionopedia
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: Дмитро Вікторович Губернієв — російський телеведучий, спортивний коментатор телекана...)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
Дмитро Вікторович Губернієв — російський телеведучий, спортивний коментатор телеканалу «Матч ТВ», головний редактор Об'єднаної дирекції спортивних телеканалів ВДТРК (2013—2015). Лауреат премії ТЕФІ в 2007, 2015 і 2019 роках.
+
[[Файл:Dmitriy Guberniev, opening of Slavianski Bazar 2014.jpg|міні|Дмитро Губернієв]]
 +
'''Дмитро Вікторович Губернієв''' — російський телеведучий, спортивний коментатор телеканалу «Матч ТВ», головний редактор Об'єднаної дирекції спортивних телеканалів ВДТРК (2013—2015). Лауреат премії ТЕФІ в 2007, 2015 і 2019 роках.  
 +
 
 +
== Дільність ==
 +
[https://www.youtube.com/watch?v=-xsOD5FLP5U Був ведучим] пропагандистсько-політичного мітингу і концерт ''«Zа мир без нацизма»'' на стадіоні «Лужники» в Москві 18 березня 2022 року, в рамках якого відзначали восьму річницю анексії Криму Російською Федерацією й де Владімір Путін виступив на заході, виправдовуючи російське вторгнення в Україну та вихваляючи російські війська.
 +
 
 +
У травні 2016 року [https://meduza.io/news/2016/05/28/glava-minoborony-poobeschal-sozdat-sotni-tsentrov-dlya-yunarmeytsev%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0 увійшов] до складу Головного штабу військово-патріотичного руху «Юнармія» разом з президентом Асоціації військово-тактичних ігор Михайлом Галустяном, виконавчим директором Російського географічного товариства Артемом Манукяном і космонавтом Сергієм Крикальовим. Рух було відтворено за ініціативою міністра оборони РФ Сергія Шойгу.
 +
 
 +
== Біографія ==
 +
Народився 6 жовтня 1974 року в Дрезні Орехово-Зуєвського району Московської області. Батько — скловар, мати — фармацевт.
 +
 
 +
Один з дідів — Валентин Степанович Губернієв (нар. у січні 1927 в Тверській області), служив телефоністом в артилерії на Далекому Сході, брав участь у радянсько-японській війні. В один із днів війни він їхав в «полуторці» (ГАЗ-АА), яка зупинилася, щоб підвезти одного з бійців: Валентин поступився тому бійцеві місцем, проте в той же момент боєць був убитий пострілом японського снайпера. Пізніше Валентин Степанович проходив службу в групі радянських військ у Німеччині і, за своїми спогадами, був свідченням безлічі мародерств. Нагороджений орденом Вітчизняної війни та медаллю «За перемогу над Японією». Працював зварювальником на Байконурі. Інший дід — перший чоловік бабусі по материнській лінії Василь Пушков, потрапив на фронт влітку 1941 року і загинув у грудні того ж року під Ленінградом.
 +
 
 +
Закінчив середню школу № 2 міста Сходні (нині — Середня загальноосвітня школа № 22 мкр. Сходня міста Хімки).
 +
 
 +
У 1995 році з відзнакою закінчив Тренерський факультет Російської академії фізичної культури. Навчався в Інституті підвищення кваліфікації працівників радіо і телебачення. Після закінчення вузу працював фітнес-інструктором, охоронцем, тренером з фізпідготовки в «Лужниках». Майстер спорту з академічного веслування. Перший дорослий розряд з лижних гонок.
 +
 
 +
Був одружений з екс-чемпіонкою світу з легкої атлетики, бігункою Ольгою Богословською. Син — Михайло, народився 8 вересня 2002 року. У 2020 році син закінчив школу і вступив до ВШЕ.
 +
 
 +
=== Кар'єра на телебаченні[ред. | ред. код] ===
 +
У середині 1990-х років часто брав участь у радіо — та телевізійних конкурсах: серед них-перший конкурс спортивних коментаторів на «НТВ-Плюс» і конкурс ведучих на телеканалі ТВ-6. Брав уроки сценічної мови у відомого педагога Світлани Корнельївни Макарової, яка навчала Катерину Андрєєву, Леоніда Парфьонова, Тіну Канделакі, Сергія Брильова, Михайла Зеленського і ряд інших відомих сучасних російських телеведучих. Згодом він так розповідав про отриманий досвід: ''«Я в цій країні — чемпіон з вимови скоромовок, і всім зобов'язаний, безумовно, найбільшій жінці планети — Світлані Макаровій. Бо з двометрової гугнявої дилди вона за якісь неповні два роки виліпила людину, яка навіть зараз за її методикою викладає»''.
 +
 
 +
Прийшов на телебачення тільки в 1997 році — цього року Дмитро за конкурсом був зарахований до штату співробітників нещодавно утвореного телеканалу ТВЦ. З червня 1997 по вересень 2000 року працював спортивним коментатором і ведучим новин спорту на цьому телеканалі. З 1999 по 2000 рік деякий час вів щотижневу програму «Спортивний експрес» на ТВЦ у парі з газетним журналістом з «Спорт-Експресу» Володимиром Гескіним. Іноді читав за кадром тексти анонсів спортивних трансляцій, що демонструвалися в ефірі. Надалі несхвально відгукувався про свого колишнього начальника, керівника спортивної редакції ТВЦ в 1997—2006 роках Сергія Ческидова, який на думку Губернієва, «кілька разів намагався його звільнити і не допускав до ефірів».
 +
 
 +
З 1998 по 2004 рік паралельно був коментатором каналу Eurosport, часто працював на футбольних оглядах «Євроголи» та «Журнал Ліги Чемпіонів». У 1999 році Губернієв збирався піти на «НТВ-Плюс», але Анна Дмитрієва не прийняла його на роботу. Приблизно в цей же час заступник головного редактора спортивних програм ТВЦ Василь Кікнадзе запропонував Губернієву перейти на ВДТРК. У вересні 2000 року коментатор пішов з ТВЦ на РТР, тим самим прийнявши пропозицію Кікнадзе, який вже перейшов на інший канал у лютому 2000 року.
 +
 
 +
З вересня 2000 року — спортивний коментатор телеканалів «Росія-1» і «Спорт» (пізніше «Росія-2»). Ведучий спортивного блоку в інформаційній програмі «Вісті», співведучий каналу «Доброго ранку, Росія!» (2002—2005). Ведучий програм «Спорт За тиждень» (2001—2002) «Щоденник чемпіонату світу з футболу» (2002, 2014)"Вісті-Спорт" (2002—2013)"Збірна Росії" 2003—2008)"Тиждень спорту з Дмитром Губернієвим" (2007—2013), «Біатлон з Дмитром Губернієвим» (2010—2015) «Територія бою»"(2011), «Ти — коментатор!» (2012), «Великий спорт» (2013—2015) та "Великий футбол (2014—2015). Також неодноразово брав участь у проектах «Форт Боярд» і «Новорічний Блакитний вогник».
 +
 
 +
Працював на декількох Олімпійських ігор з 2000 року як коментатор і ведучий щоденників. Паралельно коментував конкурс пісні «Євробачення» — в 2008, 2010, 2012, 2014, 2016 і 2019 роках.
 +
 
 +
Вперше прокоментував біатлонну гонку в грудні 2001 року, коли телеканал РТР вирішив показати в записі напередодні Олімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті кілька трансляцій з Кубка світу. Допомагав йому віце-президент Союзу біатлоністів Росії і відомий суддя Вадим Меліхов. Потім по черзі з Губернієвим працювали спортивні журналісти Василь Вахетов і Андрій Кондрашов. Основним коментатором біатлонних ефірів на каналах ВДТРК Губернієв став у 2006—2007 роках.
 +
 
 +
У 2010 році вів інтелектуальне шоу «Хто хоче стати Максимом Галкіним?» на каналі «Росія-1». З серпня по жовтень 2014 року на цьому ж каналі виходила екстремально-інтелектуальна телегра «Клітка», де Губернієв також працював ведучим.
 +
 
 +
З 29 серпня 2013 року по 30 вересня 2015 року — головний редактор Об'єднаної дирекції спортивних телеканалів ВДТРК.
 +
 
 +
З 14 вересня 2013 року — коментатор телевізійної версії змагань з танкового біатлону на телеканалі «Росія-1».
 +
 
 +
10 грудня 2013 року вийшов дебютний максі-сингл Дмитра під назвою «Вітер біатлону», де Губернієв виступив вокалістом.
 +
 
 +
З осені 2014 року в парі з Борисом Смолкіним вів гумористичну передачу «Це смішно» на телеканалі «Росія-1». У ніч з 2 на 3 листопада 2014 року в парі з Дмитром Тереховим коментував побиття рекорду Ніком Валлендою на телеканалі «Діскавері Росія». У тому ж році виступив ведучим двох документальних фільмів Петербурзького «П'ятого каналу» — «Моє радянське дитинство» і «Моя радянська юність».
 +
 
 +
З 1 листопада 2015 року співпрацює за договором зі спортивним телеканалом «Матч ТВ». Коментатор біатлону, ведучий програм «Все на матч!» і «Біатлон з Дмитром Губернієвим». При цьому залишається штатним співробітником ВДТРК, радником генерального директора телеканалу «Росія-1». Іноді робить репортажі для програми «Вісті тижня».
 +
 
 +
З березня по квітень 2016 року також був коментатором розважального шоу «Людина проти мухи» на телеканалі «Че».
 +
 
 +
У квітні 2018 року на каналі «Моя планета» пройшов показ туристичного змагання «Чужі в місті», де Губернієв також виступив як коментатор.
 +
 
 +
З 13 травня по 24 червня 2018 року в парі з Мариною Кравець вів шоу «Ліга дивовижних людей» на каналі «Росія-1».
 +
 
 +
25 жовтня 2020 року провів святковий 1359-й тираж лотереї «Російське лото» з нагоди 50-річчя лотереї «Спортлото» замість померлого Михайла Борисова.
 +
 
 +
На першому зльоті руху «Юнармія». Парк «Патріот», червень 2016 року
 +
 
 +
=== Громадська діяльність ===
 +
З січня 2006 року був членом Громадської ради «Молодої Гвардії Єдиної Росії».
 +
 
 +
23 лютого 2012 року разом з депутатом від Партії «Єдина Росія» Ольгою Баталіною був ведучим мітингу прихильників прем'єр-міністра і кандидата в президенти РФ Володимира Путіна на 3-й термін, що проходив у Лужниках. 3 березня 2018 року там же вів аналогічний мітинг на підтримку Путіна разом з Яною Чуриковою, Світланою Зейналовою та Федором Бондарчуком.
 +
 
 +
У травні 2016 року увійшов до складу Головного штабу військово-патріотичного руху «Юнармія» разом з президентом Асоціації військово-тактичних ігор Михайлом Галустяном, виконавчим директором Російського географічного товариства Артемом Манукяном і космонавтом Сергієм Крикальовим. Рух було відтворено за ініціативою міністра оборони РФ Сергія Шойгу.
 +
 
 +
З квітня 2017 року є членом Громадської палати міського округу Хімки.
 +
 
 +
На президентських виборах 2018 року увійшов до ініціативної групи з висунення Володимира Путіна на 4-й термін кандидатом у президенти Росії і є його довіреною особою. На виборах мера Москви того ж року став довіреною особою Сергія Собяніна.
 +
[[Категорія:РФ]]
 +
[[Категорія:Гібридний вплив РФ]]
 +
[[Категорія:Пропагандисти]]

Поточна версія на 09:40, 25 травня 2022

Дмитро Губернієв

Дмитро Вікторович Губернієв — російський телеведучий, спортивний коментатор телеканалу «Матч ТВ», головний редактор Об'єднаної дирекції спортивних телеканалів ВДТРК (2013—2015). Лауреат премії ТЕФІ в 2007, 2015 і 2019 роках.

Дільність

Був ведучим пропагандистсько-політичного мітингу і концерт «Zа мир без нацизма» на стадіоні «Лужники» в Москві 18 березня 2022 року, в рамках якого відзначали восьму річницю анексії Криму Російською Федерацією й де Владімір Путін виступив на заході, виправдовуючи російське вторгнення в Україну та вихваляючи російські війська.

У травні 2016 року увійшов до складу Головного штабу військово-патріотичного руху «Юнармія» разом з президентом Асоціації військово-тактичних ігор Михайлом Галустяном, виконавчим директором Російського географічного товариства Артемом Манукяном і космонавтом Сергієм Крикальовим. Рух було відтворено за ініціативою міністра оборони РФ Сергія Шойгу.

Біографія

Народився 6 жовтня 1974 року в Дрезні Орехово-Зуєвського району Московської області. Батько — скловар, мати — фармацевт.

Один з дідів — Валентин Степанович Губернієв (нар. у січні 1927 в Тверській області), служив телефоністом в артилерії на Далекому Сході, брав участь у радянсько-японській війні. В один із днів війни він їхав в «полуторці» (ГАЗ-АА), яка зупинилася, щоб підвезти одного з бійців: Валентин поступився тому бійцеві місцем, проте в той же момент боєць був убитий пострілом японського снайпера. Пізніше Валентин Степанович проходив службу в групі радянських військ у Німеччині і, за своїми спогадами, був свідченням безлічі мародерств. Нагороджений орденом Вітчизняної війни та медаллю «За перемогу над Японією». Працював зварювальником на Байконурі. Інший дід — перший чоловік бабусі по материнській лінії Василь Пушков, потрапив на фронт влітку 1941 року і загинув у грудні того ж року під Ленінградом.

Закінчив середню школу № 2 міста Сходні (нині — Середня загальноосвітня школа № 22 мкр. Сходня міста Хімки).

У 1995 році з відзнакою закінчив Тренерський факультет Російської академії фізичної культури. Навчався в Інституті підвищення кваліфікації працівників радіо і телебачення. Після закінчення вузу працював фітнес-інструктором, охоронцем, тренером з фізпідготовки в «Лужниках». Майстер спорту з академічного веслування. Перший дорослий розряд з лижних гонок.

Був одружений з екс-чемпіонкою світу з легкої атлетики, бігункою Ольгою Богословською. Син — Михайло, народився 8 вересня 2002 року. У 2020 році син закінчив школу і вступив до ВШЕ.

Кар'єра на телебаченні[ред. | ред. код]

У середині 1990-х років часто брав участь у радіо — та телевізійних конкурсах: серед них-перший конкурс спортивних коментаторів на «НТВ-Плюс» і конкурс ведучих на телеканалі ТВ-6. Брав уроки сценічної мови у відомого педагога Світлани Корнельївни Макарової, яка навчала Катерину Андрєєву, Леоніда Парфьонова, Тіну Канделакі, Сергія Брильова, Михайла Зеленського і ряд інших відомих сучасних російських телеведучих. Згодом він так розповідав про отриманий досвід: «Я в цій країні — чемпіон з вимови скоромовок, і всім зобов'язаний, безумовно, найбільшій жінці планети — Світлані Макаровій. Бо з двометрової гугнявої дилди вона за якісь неповні два роки виліпила людину, яка навіть зараз за її методикою викладає».

Прийшов на телебачення тільки в 1997 році — цього року Дмитро за конкурсом був зарахований до штату співробітників нещодавно утвореного телеканалу ТВЦ. З червня 1997 по вересень 2000 року працював спортивним коментатором і ведучим новин спорту на цьому телеканалі. З 1999 по 2000 рік деякий час вів щотижневу програму «Спортивний експрес» на ТВЦ у парі з газетним журналістом з «Спорт-Експресу» Володимиром Гескіним. Іноді читав за кадром тексти анонсів спортивних трансляцій, що демонструвалися в ефірі. Надалі несхвально відгукувався про свого колишнього начальника, керівника спортивної редакції ТВЦ в 1997—2006 роках Сергія Ческидова, який на думку Губернієва, «кілька разів намагався його звільнити і не допускав до ефірів».

З 1998 по 2004 рік паралельно був коментатором каналу Eurosport, часто працював на футбольних оглядах «Євроголи» та «Журнал Ліги Чемпіонів». У 1999 році Губернієв збирався піти на «НТВ-Плюс», але Анна Дмитрієва не прийняла його на роботу. Приблизно в цей же час заступник головного редактора спортивних програм ТВЦ Василь Кікнадзе запропонував Губернієву перейти на ВДТРК. У вересні 2000 року коментатор пішов з ТВЦ на РТР, тим самим прийнявши пропозицію Кікнадзе, який вже перейшов на інший канал у лютому 2000 року.

З вересня 2000 року — спортивний коментатор телеканалів «Росія-1» і «Спорт» (пізніше «Росія-2»). Ведучий спортивного блоку в інформаційній програмі «Вісті», співведучий каналу «Доброго ранку, Росія!» (2002—2005). Ведучий програм «Спорт За тиждень» (2001—2002) «Щоденник чемпіонату світу з футболу» (2002, 2014)"Вісті-Спорт" (2002—2013)"Збірна Росії" 2003—2008)"Тиждень спорту з Дмитром Губернієвим" (2007—2013), «Біатлон з Дмитром Губернієвим» (2010—2015) «Територія бою»"(2011), «Ти — коментатор!» (2012), «Великий спорт» (2013—2015) та "Великий футбол (2014—2015). Також неодноразово брав участь у проектах «Форт Боярд» і «Новорічний Блакитний вогник».

Працював на декількох Олімпійських ігор з 2000 року як коментатор і ведучий щоденників. Паралельно коментував конкурс пісні «Євробачення» — в 2008, 2010, 2012, 2014, 2016 і 2019 роках.

Вперше прокоментував біатлонну гонку в грудні 2001 року, коли телеканал РТР вирішив показати в записі напередодні Олімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті кілька трансляцій з Кубка світу. Допомагав йому віце-президент Союзу біатлоністів Росії і відомий суддя Вадим Меліхов. Потім по черзі з Губернієвим працювали спортивні журналісти Василь Вахетов і Андрій Кондрашов. Основним коментатором біатлонних ефірів на каналах ВДТРК Губернієв став у 2006—2007 роках.

У 2010 році вів інтелектуальне шоу «Хто хоче стати Максимом Галкіним?» на каналі «Росія-1». З серпня по жовтень 2014 року на цьому ж каналі виходила екстремально-інтелектуальна телегра «Клітка», де Губернієв також працював ведучим.

З 29 серпня 2013 року по 30 вересня 2015 року — головний редактор Об'єднаної дирекції спортивних телеканалів ВДТРК.

З 14 вересня 2013 року — коментатор телевізійної версії змагань з танкового біатлону на телеканалі «Росія-1».

10 грудня 2013 року вийшов дебютний максі-сингл Дмитра під назвою «Вітер біатлону», де Губернієв виступив вокалістом.

З осені 2014 року в парі з Борисом Смолкіним вів гумористичну передачу «Це смішно» на телеканалі «Росія-1». У ніч з 2 на 3 листопада 2014 року в парі з Дмитром Тереховим коментував побиття рекорду Ніком Валлендою на телеканалі «Діскавері Росія». У тому ж році виступив ведучим двох документальних фільмів Петербурзького «П'ятого каналу» — «Моє радянське дитинство» і «Моя радянська юність».

З 1 листопада 2015 року співпрацює за договором зі спортивним телеканалом «Матч ТВ». Коментатор біатлону, ведучий програм «Все на матч!» і «Біатлон з Дмитром Губернієвим». При цьому залишається штатним співробітником ВДТРК, радником генерального директора телеканалу «Росія-1». Іноді робить репортажі для програми «Вісті тижня».

З березня по квітень 2016 року також був коментатором розважального шоу «Людина проти мухи» на телеканалі «Че».

У квітні 2018 року на каналі «Моя планета» пройшов показ туристичного змагання «Чужі в місті», де Губернієв також виступив як коментатор.

З 13 травня по 24 червня 2018 року в парі з Мариною Кравець вів шоу «Ліга дивовижних людей» на каналі «Росія-1».

25 жовтня 2020 року провів святковий 1359-й тираж лотереї «Російське лото» з нагоди 50-річчя лотереї «Спортлото» замість померлого Михайла Борисова.

На першому зльоті руху «Юнармія». Парк «Патріот», червень 2016 року

Громадська діяльність

З січня 2006 року був членом Громадської ради «Молодої Гвардії Єдиної Росії».

23 лютого 2012 року разом з депутатом від Партії «Єдина Росія» Ольгою Баталіною був ведучим мітингу прихильників прем'єр-міністра і кандидата в президенти РФ Володимира Путіна на 3-й термін, що проходив у Лужниках. 3 березня 2018 року там же вів аналогічний мітинг на підтримку Путіна разом з Яною Чуриковою, Світланою Зейналовою та Федором Бондарчуком.

У травні 2016 року увійшов до складу Головного штабу військово-патріотичного руху «Юнармія» разом з президентом Асоціації військово-тактичних ігор Михайлом Галустяном, виконавчим директором Російського географічного товариства Артемом Манукяном і космонавтом Сергієм Крикальовим. Рух було відтворено за ініціативою міністра оборони РФ Сергія Шойгу.

З квітня 2017 року є членом Громадської палати міського округу Хімки.

На президентських виборах 2018 року увійшов до ініціативної групи з висунення Володимира Путіна на 4-й термін кандидатом у президенти Росії і є його довіреною особою. На виборах мера Москви того ж року став довіреною особою Сергія Собяніна.