Олег Газманов

Олег Газманов

Олег Михайлович Газманов — радянський та російський естрадний співак, композитор та поет. Заслужений артист Росії (1995). Народний артист Росії (2001). Семиразовий володар Національної російської премії «Овація».

Пропагандист путінського режиму. Занесений до переліку людей, що створюють загрозу нацбезпеці Україні. Фігурант центру «Миротворець». В Україні заборонена творчість за участю Олега Газманова. Підписав колективне звернення «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму».

Біографія

Народився 22 липня 1951 в родині фронтовиків, які були родом з Білорусі, бабуся жила в Мінську. Батько, майор Михайло Семенович Газманов, був професійним військовим; мати, Зінаїда Абрамівна (1920—2006) — лікарем-кардіологом у військовому шпиталі. Єдиний син у родині.

Навчався в одній середній загальноосвітній школі № 8 міста Калінінграда з Людмилою Путіною та Ладою Денс.

В 1973 закінчив Калінінградське вище інженерне морське училище (КВІМУ) за спеціальністю «холодильні і компресорні машини та установки». З третього курсу займався наукою, ходив на суднах в море. Після закінчення навчання був запрошений працювати викладачем на кафедрі КВІМУ, читав лекції, писав дисертацію. Коли наукова робота була завершена, зрозумів, що реалізувати свій потенціал як ученого неможливо. В 1981 закінчив Калінінградське музичне училище по класу гітари. Починав свою творчу діяльність, працюючи в ресторані готелю «Калінінград», куди йому допоміг влаштуватися його друг Михайло Рейн. Співав у калінінградських ВІА «Атлантик» та «Візит».

1989 року створив групу «Ескадрон». Наприкінці 1980-х років виступав з сином Родіоном Газмановим. Першою клавішницею групи була Галина Романова. Одночасно з роботою в групі «Ескадрон» Галина Романова була і виконавицею деяких пісень Газманова («Валера», «Хлопчик-недотрога», «Сніжні зірки», «Мій моряк»).

Кандидат у майстри спорту зі спортивної гімнастики, капітан 3 рангу в запасі. З 2002 року є Послом доброї волі Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Найвідомішими хітами, що стали «візитною карткою» Газманова, є пісні «Путана», «Ескадрон», «Осавул», «Панове офіцери», «Москва» та «Морячка».

Пісня «Москва» стала неофіційним гімном російської столиці.

2012 року Олег Газманов взяв участь у записі Гімну Російської Федерації з Академічним ансамблем пісні та танцю ім. А. В. Александрова. Також записав сольне виконання Гімну Російської Федерації. «Багато людей сперечаються, треба чи ні записувати різні версії виконання Гімну. Думаю, і національна ідея, і державна символіка, і Гімн повинні бути близькі громадянам країни. У Росії з її величезними територіями та багатонаціональним населенням це особливо гостре питання. Тому вважаю, що не треба забороняти представникам різних музичних напрямків, які мають свого слухача, виконання гімну та пропаганду державних цінностей. Вважаю, що соромитися треба швидше того, що деякі земляки не знають слів Гімну, а не того, як він виконується, тим більше коли це робиться щиро і з вірою у велич нашої країни. Записуючи Гімн, я намагався передати емоції, які відчувають наші видатні спортсмени, стоячи на верхньому щаблі п'єдесталу, зловити це почуття і з таким почуттям заспівати Гімн», — Олег Газманов.

2013 року надано звання Почесного громадянина міста Калінінград та міста Саратов.

2014 року взяв активну участь у заходах з підготовки та проведення Олімпійських Ігор у Сочі.

Про свої життєві цінності Газманов говорить так:

1 березня 2014 Газманов підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики президента РФ В. В. Путіна в Україні і Криму.

Олег Газманов, рекламуючи по телебаченню поправки до Конституції-2020, каже: «Мої батьки пройшли всю Велику Вітчизняну війну. Батько закінчив війну в Берліні, а мама в далекому Халкін-Голі. І я буду голосувати за поправки в Конституції, які не дадуть і шансу спотворити нашу історію, зневажити пам'ять про наших героїв, глумитися над могилами моїх предків. Важливо прийти, і проголосувати.»

У різних джерелах вказується, що його батько Михайло Семенович Газманов був у флоті, потім в будівельних частинах, нагороджений медаллю За перемогу над Німеччиною й орденом Червоної Зірки.

Мати артиста — Зінаїда Абрамівна Газманова (уроджена Альтшулер) під час війни була санітаркою в госпіталі, потім медсестрою. Війну закінчила (?) в Халхин-Голі, отримала медаль за перемогу над Японією.

Однак на сайтах http://podvignaroda.mil.ru/ https://pamyat-naroda.ru/ https://obd-memorial.ru / про них немає ніяких згадок.

Живе в Москві в заповіднику «Срібний Бір» на березі Бездонного озера.

Міжнародні санкції

21 липня 2014 року рішенням міністра закордонних справ Латвії Едгарса Рінкевича Газманов (поряд з російськими естрадними виконавцями Йосипом Кобзоном та Валерією) включений в список іноземців, яким заборонено в'їзд в Латвію на невизначений термін. Рінкевич пояснив цю заборону їх «сприянням підриву територіальної цілісності та суверенітету України». Примітно, що троє відомих російських діячів культури були внесені в «чорний список» Латвії напередодні запланованої їх участі з 22 по 27 липня 2014 року в XIII Міжнародному конкурсі молодих виконавців популярної музики «Нова Хвиля» в юрмальському концертному залі «Дзінтарі». Глава МЗС Латвії також зазначив, що у зв'язку з подіями в Україні проведення Фестивалю цього року в Юрмалі, з його точки зору, недоречно. Схожу позицію зайняв і міністр культури Латвії Даце Мелбарде.

Ініціативу міністра закордонних справ Латвії закрити в'їзд для постійних учасників Міжнародного Фестивалю «Нова Хвиля-2014» в Юрмалі Газманов прокоментував так: "Цей жест напередодні відкриття Нової Хвилі в Юрмалі ставить під загрозу цілісність культурних та ділових відносин між нашими країнами. І це лише розпалює обстанову в

8 серпня 2015 року Газманова внесено до «Чорного списку Міністерства культури України».

В березні 2021 проти співака та інших діячів культури Росії (Лариси Доліни, Григорія Лепса, Алли «Валерія» Перфілової, Діми Біланова, Дмитра Харатьяна, тд) було відкрито кримінальне провадження в Україні через незаконий в'їзд/виїзд на тимчасовий окупований півострів та виступ на відкриті Кримського мосту.