Натан Гіл

Nathan Gill

Натан Гіл - (англ. Nathan Gill) депутат Європарламенту (2014-2018) від популістської євроскептичної Партії незалежності Сполученого Королівства (UKIP), що виступає проти євроінтеграції України і має зв'язки з Кремлем. З лютого 2019 року - член Європарламенту від нової партії Brexit.

Діяльність

Натан Гіл являється євродепутатом, що голосує в руслі російських антиукраїнських інтересів та публічно озвучує російські меседжі.

У 2014 році він заявляв, що угода про асоціацію між ЄС та Україною «приведе до війни», та не голосував за неї разом з іншими колегами з UKIP. Також Гіл не підтримав надання українцям безвізового режиму.

У вересні цього року Натан Гіл розповів Sputnik, російському пропагандистському ресурсу, що для Молдови ЄС — не зовсім те, що їй потрібно. Тоді ж він вирішив захистити інший інструмент пропаганди Кремля — RT. «На вільному ринку, у вільній країні в людей повинна бути можливість відкрито висловлювати свої погляди», — прокоментував пан Гіл перевірки RT британським медіарегулятором Ofcom.

Вже у жовтні 2018-го Гіл разом із Девідом Коберном та Джонатаном Арноттом вирішили стати на захист свободи слова в Україні, а точніше — каналів «112 Україна» і NewsOne. Натан Гіл написав депутатський запит до високого представника Євросоюзу із закордонних справ та політики безпеки Федеріки Могеріні із занепокоєннями щодо свободи слова в Україні. «Я підтримую телеканал «112 Україна», як підтримують те, що життєво необхідно для будь-якої нації — мати вільну пресу, яка говорить все, що вона хоче сказати», — прокоментував свою ініціативу пан Гіл «112 Україна».

Біографія

Натан Гіл народився 6 липня 1973 року в Англії.

У липні 2012 року він став останнім на виборах радника виборчого відділення Лланбедргох.

У травні 2013 року він очолив групу кандидатів UKIP на місцевих виборах в Енглсі, до складу якої входили його дружина Яна Гілл (виступає за Канолбарта Мон) та його сестра Джейн Гілл (за Ефі). Сам Гілл був обраний радником нового виборчого відділу Сейріол, але він зайняв восьме місце з 7% голосів.

У серпні 2013 року він посів третє місце після плена Сімру Рун ап Іорверт у Національних зборах Уельсу на додаткових виборах для Ініс Мон. Коли Джон Бафтон пішов з посади члена Європейського парламенту в 2014 році, Гілл був обраний кандидатом від Великобританії номер один для Уельсу на виборах до Європейського парламенту і протримався на місці партії.

Під час конференції Уельської партії незалежності Великобританії 6 грудня 2014 року Найджел Фарадж, тодішній лідер Партії незалежності Великобританії, оголосив, що Гілл буде лідером партії в Уельсі.

Під час загальної виборчої кампанії 2015 року Гілл представляв UKIP у дебатах ватажського телебачення ITV. Під час передвиборчої кампанії Гілл заперечував причетність людини до кліматичних змін, коментарі яких сильно критикували інші лідери.

На виборах до Асамблеї 2016 року Гілл отримав місце, що представляє регіон Північного Уельсу. Його побив на посаді лідера групи UKIP в Національній асамблеї Уельсу колишній депутат-консерватор Ніл Гамільтон. Фарадж описав цей крок як "несправедливий акт глибокої невдячності", в результаті якого Гамільтон звільнив Фараджа просто як "євродепутата від Південно-Східної Англії, думки якого не мали значення" .

Згодом Гілл залишив групу UKIP у складі Асамблеї, щоб засідати як незалежний депутат, посилаючись на багато міжусобиць та відволікань. Він залишався членом партії та її лідером в Уельсі, поки Ніл Гамільтон не був призначений лідером Уельсу у вересні 2016 р.

6 грудня 2018 року Гілл звільнився з UKIP, всупереч посиланням лідера партії Джерарда Баттена на ультраправого активіста Томмі Робінсона.

Він приєднався до нової партії Brexit у лютому 2019 року.

Він був переобраний членом Європарламенту в Уельсі на виборах до Європарламенту 2019 року. Він був обраний разом із кандидатом від партії "Брекзит" Джеймсом Уеллсом.

Гілл балотувався в місті Карфіллі на загальних виборах 2019 року і став четвертим, набравши 11,2% голосів.

26 березня 2021 року Гілл був оголошений лідером реформ у Великобританії в Уельсі після виходу на посаду лідера UKIP в Уельсі та в якості члена Європарламенту від партії Brexit.