Відмінності між версіями «Олександр Проханов»
Alfa1 (обговорення • внесок) |
Alfa1 (обговорення • внесок) |
||
(Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Олександр Андрійович Проханов''' — радянський і російський письменник, сценарист, публіцист, журналіст, політичний і громадський діяч, російський православний націоналіст-шовініст. Член секретаріату Спілки письменників Росії. Головний редактор газети «Завтра». Лауреат премії Ленінського комсомолу (1982). Голова російської націоналістичної організації | + | [[Файл:Проха.jpg|міні|О.Проханов<br />]] |
+ | '''Олександр Андрійович Проханов''' — радянський і російський письменник, сценарист, публіцист, журналіст, політичний і громадський діяч, російський православний націоналіст-шовініст. Член секретаріату Спілки письменників Росії. Головний редактор газети «Завтра». Лауреат премії Ленінського комсомолу (1982). Голова російської націоналістичної організації «<nowiki/>[[Ізборський клуб]]<nowiki/>». Антиукраїнський пропагандист та один з ідеологів "руського миру". | ||
− | == Діяльність == | + | ==Діяльність== |
− | Під час російсько-української війни підтримував тісні зв'язки з терористами ДНР та ЛНР. | + | Під час російсько-української війни [http://gordonua.com/news/politics/V-DNR-priehal-Prohanov-s-knigoy-Ubiystvo-gorodov-89627.html підтримував] тісні зв'язки з терористами "ДНР" та "ЛНР". |
В червні 2015 виступив з ініціативою православної канонізації Йосипа Сталіна. | В червні 2015 виступив з ініціативою православної канонізації Йосипа Сталіна. | ||
− | В квітні 2017 закликав завдати удару російськими крилатими ракетами по установках залпового вогню та артилерійським підрозділам України на території Донбасу. | + | В квітні 2017 [https://www.youtube.com/watch?v=fGR_7sLb7LI%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80 закликав завдати удару російськими крилатими ракетами по установках залпового вогню та артилерійським підрозділам України на території Донбасу]. |
− | == Біографія == | + | 26 лютого 2022 року в інтерв'ю КП щодо так званої "російської операції на території України" [https://www.kp.ru/daily/27369.5/4551490/ заявив] наступне: ''"Русские танки, исправляя чудовищное насилие, совершенное над русской историей в 1991 году. Сегодня вот это… тот мирный развод, которым нам морочили головы, который кончился такой болью, таким страданием, такой бедой для множества народов наших, - преодолевается. сегодня мы опять венчаемся с Украиной. И русские накладывают бинты на этот страшный порез 1991 года.А русские штурмовики накладывают швы на эти страшные раны. И я мечтаю, что наступит день, когда я опять пойду по великолепным украинским заводам – атомным, авиационным, ракетным. И они соединятся с нашими атомными, ракетными, авиационными, корабельными предприятиями. И свободная Украина и великая Россия опять соединятся в такой восхитительный творящий сгусток цивилизационный."'' |
+ | |||
+ | ==Біографія== | ||
Народився 26 лютого 1938 року у Тбілісі. Прадіди Проханова, молокани, рятуючись від релігійних переслідувань, пішли з Тамбовщини й Саратовської губернії у Північну Осетію й на Закавказзя. Його дід Олександр Степанович Проханов був молоканським богословом й доводився рідним братом Іванові Степановичу Проханова, — засновнику й керівнику Всеросійського союзу євангельських християн (1911—1931) й віце-президенту Всесвітнього баптистського альянсу (1911—1928). Дядько О. А. Проханова, вчений-ботанік, залишився у СРСР після еміграції І. С. Проханова, був репресований, але потім звільнений. | Народився 26 лютого 1938 року у Тбілісі. Прадіди Проханова, молокани, рятуючись від релігійних переслідувань, пішли з Тамбовщини й Саратовської губернії у Північну Осетію й на Закавказзя. Його дід Олександр Степанович Проханов був молоканським богословом й доводився рідним братом Іванові Степановичу Проханова, — засновнику й керівнику Всеросійського союзу євангельських християн (1911—1931) й віце-президенту Всесвітнього баптистського альянсу (1911—1928). Дядько О. А. Проханова, вчений-ботанік, залишився у СРСР після еміграції І. С. Проханова, був репресований, але потім звільнений. | ||
Рядок 19: | Рядок 22: | ||
У вересні 1993, після указу президента про розпуск Верховної Ради Росії, закликав у газеті «День» скинути «антинародний режим Єльцина». | У вересні 1993, після указу президента про розпуск Верховної Ради Росії, закликав у газеті «День» скинути «антинародний режим Єльцина». | ||
− | З листопада 1993 року — головний редактор газети «Завтра». | + | З листопада 1993 року — головний редактор газети «Завтра».<br /> |
− | <br /> | + | [[Категорія:РФ]] |
+ | [[Категорія:Гібридний вплив РФ]] | ||
+ | [[Категорія:Журналісти]] | ||
+ | [[Категорія:Письменники]] | ||
+ | [[Категорія:Громадський діяч]] |
Поточна версія на 13:00, 24 березня 2022
Олександр Андрійович Проханов — радянський і російський письменник, сценарист, публіцист, журналіст, політичний і громадський діяч, російський православний націоналіст-шовініст. Член секретаріату Спілки письменників Росії. Головний редактор газети «Завтра». Лауреат премії Ленінського комсомолу (1982). Голова російської націоналістичної організації «Ізборський клуб». Антиукраїнський пропагандист та один з ідеологів "руського миру".
Діяльність
Під час російсько-української війни підтримував тісні зв'язки з терористами "ДНР" та "ЛНР".
В червні 2015 виступив з ініціативою православної канонізації Йосипа Сталіна.
26 лютого 2022 року в інтерв'ю КП щодо так званої "російської операції на території України" заявив наступне: "Русские танки, исправляя чудовищное насилие, совершенное над русской историей в 1991 году. Сегодня вот это… тот мирный развод, которым нам морочили головы, который кончился такой болью, таким страданием, такой бедой для множества народов наших, - преодолевается. сегодня мы опять венчаемся с Украиной. И русские накладывают бинты на этот страшный порез 1991 года.А русские штурмовики накладывают швы на эти страшные раны. И я мечтаю, что наступит день, когда я опять пойду по великолепным украинским заводам – атомным, авиационным, ракетным. И они соединятся с нашими атомными, ракетными, авиационными, корабельными предприятиями. И свободная Украина и великая Россия опять соединятся в такой восхитительный творящий сгусток цивилизационный."
Біографія
Народився 26 лютого 1938 року у Тбілісі. Прадіди Проханова, молокани, рятуючись від релігійних переслідувань, пішли з Тамбовщини й Саратовської губернії у Північну Осетію й на Закавказзя. Його дід Олександр Степанович Проханов був молоканським богословом й доводився рідним братом Іванові Степановичу Проханова, — засновнику й керівнику Всеросійського союзу євангельських християн (1911—1931) й віце-президенту Всесвітнього баптистського альянсу (1911—1928). Дядько О. А. Проханова, вчений-ботанік, залишився у СРСР після еміграції І. С. Проханова, був репресований, але потім звільнений.
Закінчив Московський авіаційний інститут імені С. Орджонікідзе (1960). Працював інженером, лісником у Карелії і Підмосков'ї. У 1960—1970-х роках — співробітник газет «Правда», «Літературна газета». У 1971 році видав свої перші художньо-публіцистичні книги. У 1972 році був прийнятий до Спілки письменників СРСР.
З 1986 року активно виступав з публіцистичними нарисами в російських патріотичних та націоналістичних виданнях: журналах «Молода гвардія», «Наш сучасник», газеті «Літературна Росія». У 1989—1991 роках — головний редактор журналу «Радянська література». З грудня 1990 — головний редактор газети «День».
У серпні 1991 підтримав дії ГКЧП.
У вересні 1993, після указу президента про розпуск Верховної Ради Росії, закликав у газеті «День» скинути «антинародний режим Єльцина».
З листопада 1993 року — головний редактор газети «Завтра».