Павло Рудяков

Павло Рудяков

Рудяков Павло Миколайович — український політолог, директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива». Доктор філологічних наук, професор філології. Співпрацює з сайтами Regnum.ru, Rian.com.ua, Ukraina.ru, де просуває проросійські наративи.

Діяльність

Крім філології Рудяков займається дослідженням міжнародних відносин, політичних процесів в Україні, в країнах Південно-Східної Європи, на пострадянському просторі, проблем європейської інтеграції постсоціалістичних і пострадянських країн, регіональних і локальних конфліктів (Боснія, Косово, Донбас), українсько-російських відносин. Регулярно виступає з коментарями, присвяченими різним аспектам внутрішньої і зовнішньої політики України, в ході яких просуває антиукраїнські та проросійські наративи. Заявляє про зовнішнє управління Україною з боку США, про розпад України за югославським сценарієм,

Звільнено з політичних мотивів після виступу на телеканалі «Росія-24» 21 лютого 2014 року, в якому прозвучали оцінки «майдану» і ситуації, які не відповідали міфології нинішнього режиму. Історія звільнення потрапила в перший випуск «Білої книги» МЗС Росії про порушення прав людини в Україні після державного перевороту.

Постійно коментує в різних форматах події в країні і за кордоном для українських і зарубіжних ЗМІ.

Біографія

У 1973 році закінчив із золотою медаллю школу №29 в Кишиневі.

Потім вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського державного (тепер національного) університету імені Тараса Шевченка, з якого з відзнакою випустився в 1980 році.

У 1984 році закінчив аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка Академії наук України.

Трудову діяльність розпочав одразу після школи, відновив після закінчення університету в Академії наук України (з 1992 - Національна Академія наук України).

З 1984 до 1994 року - в Інституті літератури (молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, вчений секретар Інституту, вчений секретар Відділення зарубіжних літератур).

З 1994 по 2003 рік працював в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України (старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, завідувач відділом Європи, головний науковий співробітник).

Спочатку за сумісництвом, потім на постійній основі з 1996 до березня 2014 року працював на посаді професора кафедри слов'янської філології філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З грудня 2003 до квітня 2005 року завідував відділом європейської інтеграції в Національному інституті стратегічних досліджень при президенті України. З березня 2014 до грудня 2017 року - за сумісництвом професор кафедри слов'янської філології філологічного факультету МДУ імені Ломоносова.

З вересня 2014 по даний час - головний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії Національної Академії наук України. Автор п'яти монографій, дві з них опубліковані в перекладі на сербську мову в Белграді (1996, 2001), одного навчального посібника по сербській літературі, одного курсу лекцій з історії південних і західних слов'ян (в співавторстві). Загальна кількість наукових, науково-популярних, публіцистичних праць досягає 400. Вони публікувалися в Україні, Росії, Сербії, Чорногорії, Македонії, Хорватії, Польщі, Англії, Білорусії, Австрії, Словаччини.

Учасник Конгресів політологів України з 2008 до 2014 року, Міжнародних з'їздів славістів, ряду інших міжнародних форумів, зокрема, міжнародних наукових конференцій в Інституті історії Сербської Академії наук і мистецтв з 1995 по 1999 рік.