Вадим Колесніченко

Вадим Колесніченко

Колесніченко Вадим Васильович – український політик (у 2006 – 2014 роках народний депутат України, до 2014 року заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді України).Член російської політичної партії “Родина”. Голова Всеукраїнської координаційної ради організацій російських співвітчизників, Всеукраїнської громадської організації “Російськомовна Україна” та співголова Громадської організації “Міжнародний антифашистський фронт”. Співавтор суперечливих “законів про диктатуру”.

Діяльність

Відомий своїми українофобськими та сепаратистськими поглядами, зокрема 2014 року сприяв анексії Криму. Був одним з головних опонентів “євромайдану”, учасників якого називав “гейропейцями”. Просуває наратив про "західне управління Україною", звинувачував країни ЄС і США в інформаційній, фінансовій та політичній участі в "громадянській війні в Україні".

Після військової агресії Росії проти України та анексії Криму призупинив членство в Партії регіонів і відмовився від депутатського мандата у Верховній Раді України у зв'язку з тим, що за його словами, "Україна знаходиться на території держави РФ”. Згодом визнав, що отримав російське громадянство.

В окупованому Севастополі Колесніченко очолив місцеву організацію російської партії “Родіна” та її список на виборах до Законодавчих зборів Севастополя (російський аналог міської ради), одночасно балотуючись по одному з міських округів, але програв двічі. Партія “Родіна” не подолала прохідний бар'єр, а сам Вадим Колесніченко в окрузі з результатом 11,43 % (2303 голоси) програв директору Севастопольської загальноосвітньої школи № 25 Ірині Кравець, котра набрала 56,17 % (11468) голосів виборців.

Є співавтором суперечливого проекту закону “Про засади державної мовної політики” (неофіційно відомий як закон Колесніченка-Ківалова або “мовний закон”), котрий викликав хвилю обурення в українському суспільстві, багатотисячні мітинги протесту та громадянські кампанії “Займіться ділом, а не язиком!” та “Помста за розкол країни”. Активно підтримував “політичне русинство”.

Є співавтором та один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням поляків визнати геноцидом події національно-визвольної війни України 1942-1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.

Біографія

Народився 21 березня 1958 року в м.Умань, Черкаської області.

Освіта: Уманський сільськогосподарський інститут (1975 - 1980), вчений агроном; Українська юридична академія (1987 - 1992), юрист.

Кар’єра:

1975 - 1976 – робітник стадіону, м. Умань;

з 03.1981 – головний агроном, колгосп “Слава” Володимир-Волинського району Волинської області;

з 01.1982 – 1-й секретар, Володимир-Волинський МК ЛКСМУ;

з 1982 -1984 – служба в армії;

з 06.1985 – оперуповноважений відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності, УВС м. Ялти Кримської області;

з 03.1992 – юрист у Ялтинській філії “Інтерконтбанку”;

1993- 1996 – юрист у санаторії “Узбекистан”, м. Ялта.

з 02.1996 – юрист, ПП “Улибка”, ТОВ “Улибка-ЮБК”, ТОВ “Бєлий Лєв”,

з 06.2003 – заступник голови з питань ідеології та місцевого самоврядування, Севастопольське міське відділення Партії регіонів.