Михайло Алмашій

Михайло Алмашій

Михайло Іванович Алмашій — карпаторусинський педагог, мовознавець і фольклорист, культурний і громадський діяч, енциклопедист, хормейстер.

Діяльність

Активний учасник псевдорусинської сепаратистської громадської організації «Сойм підкарпатських русинів», що діє в Закарпатській області та вимагає визнання русинів окремим народом та надання Закарпаттю автономії в правах 1938 року. Відома сепаратистськими деклараціями, за що її лідерів засудили до кількох років позбавлення волі умовно за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. За інформацією деяких ЗМІ, фінансується російськими урядовими організаціями для дестабілізації ситуації в Закарпатті.

Михайло Алмашій виступав активно в пресі з публікаціями, переважно фольклористичного характеру, на теми історії, мови, визначних осіб Підкарпатської Руси і пов'язаних з нею, з рецензіями на нові публікації русинських авторів та про русинів.

Біографія

Освіта

Походив з селянської родини. Закінчив початкову школу у рідному селі (1937—1941). Середню освіту отримав у Мукачівській реальній гімназії, яка 1945 року була реорганізована за радянською системою у середню школу № 20 (1941—1949). На філологічному факультеті новоствореного університету в Ужгороді отримав диплом з російської філології (1949—1954).

Педагогічна і наукова праця

В університеті з 3-го курсу був головою наукового товариства факультету, хормейстером студентського хору та оркестру народних інструментів історико-філологічного факультету, членом спортивної команди університету (атлетика, футбол, баскетбол). Разом з П. Лінтуром займався проблемами русинського фольклору, мови і літератури. З 1953 р. почав працювати учителем російської мови і літератури у Залужанській середній школі, і віддав тій роботі 43 роки свого життя. Був членом Ліги народних композиторів України, майже 50 років керував шкільним оркестром народних інструментів, з яким робив гостьові виступи. Був відзначений як Заслужений вчитель України (1983), Зразковий працівник освіти (1996), Людина року Мукачівщини (1997).

Громадська діяльність

З 1989 року брав активну участь в карпаторусинських організаціях. З 1994 року — голова обласного Товариства О. Духновича у Закарпатській області, з 1996 року — засновник і керівник хору «Стара співанка», який виконував традиційні співи підкарпатських русинів, також був керівником церковного хору села Ромочевиця-Залуж. Брав активну участь в процесі кодифікації русинської мови, був автором граматики підкарпатського варіанту русинської мови і кількох інших наукових праць з русинистики. Входив у так званий «Сойм підкарпатських русинів» на чолі із священником Д. Сидором.

Помер в Ужгороді 6 червня 2019 у віці 88 років, похований на Доманинському цвинтарі. Після смерті залишилася дружина і дві заміжні дочки з дітьми.