Костянтин Сьомін

Костянтин Сьомін

Сьомін Костянтин Вікторович - російський телеведучий ВДТРК, музикант та режисер-документаліст. Антиукраїнський пропагандист.

Діяльність

До березня 2019 року служив антикапіталістичним рупором на російському телебаченні, який залучав умовно лівий та комуністичний електорат для підтримки путінського режиму.

2008 року Костянтин Сьомін спровокував міжнародний скандал своїми коментарями щодо внутрішньополітичної ситуації в Сербії, які він видав в ефірі програми “Вести+” на телеканалі “Росія”. "Кілька років тому очманіла від ліберальних обіцянок країна плачем проводила на той світ західну маріонетку Зорана Джинджича, людину, що розвалила легендарну сербську армію і спецслужби, що продавала в Гаагу героїв національного опору за абстрактну економічну допомогу і отримав за це заслужено він," коментуючи заворушення у Сербії, спричинені проголошенням незалежності Косово. Заяви пропагандиста стали предметом обговорення у парламенті Сербії, звучали заклики відкликати посла Сербії із Росії.

Найбільш скандальним продуктом Костянтина Сьоміна був псевдодокументальний фільм "Біохімія зради". Він вийшов на державному телеканалі “Росія 1” у лютому 2014 року, у розпал Євромайдану в Україні, і став одним із серії викривальних фільмів про опозицію. У цьому фільмі Сьомін порівнював усіх незгодних із політикою Кремля з фігурою генерала-колабораціоніста Андрія Власова, командувача Російської визвольної армії (РОА) та голови Комітету визволення народів Росії (КОНР) у роки Другої світової війни. Під час фільму Сьомін приходить до висновку, що німецьке командування, яке переманило на свій бік Власова, після закінчення війни перекинулося до США. І продовжило вести "психологічну війну" під керівництвом своїх американських колег, підриваючи впевненість громадян Росії у правлячому режимі.

Примітно, що, домовляючись про інтерв'ю з героями фільму, Сьомін та адміністрація телеканалу свідомо приховували від них справжню мету фільму, і пустили в ефір лише “обрані”, найбільш двозначні фрагменти. Жертвами провокації Сьоміна та ВДТРК стали адвокат Марк Фейгін, колишній мер Москви Гавриїл Попов, правозахисник Сергій Ковальов, творець музею “Донські козаки у боротьбі з більшовизмом” Володимир Мелехов, політики та публіцисти Валерія Новодворська, Олексій Широпаєв, Ілля Лазаренко та Дмитро. Після виходу фільму факт брехні та провокації визнав і сам Сьомін.

Як штатний пропагандист на державному телеканалі, у своїй передачі “Агітпроп” Сьомін продовжив розвивати антизахідну та антиукраїнську істерію, а також нападки на представників російської опозиції. Відомо, що він брав участь у цькуванні опозиційного політика Бориса Нємцова, вбитого 27 лютого 2015 року в центрі Москви. У зв'язку з цим його ім'я згадувалося у "Списку Нємцова" - списку журналістів, що розпалювали атмосферу ненависті щодо ідеологічних супротивників путінського режиму всередині країни. Доповідь про діяльність цих пропагандистів було представлено у Конгресі навіть його автори, представники російської опозиції, пропонували внести в “Список Магнітського”. Костянтин Сьомін неодноразово публічно висловлював підтримку Володимиру Путіну, а також знущався з жертв організованого сталінською владою Голодомору.

Біографія

Костянтин Сьомін народився 16 березня 1970 року у Свердловську (нині Єкатеринбург) у родині інженера і згодом депутата міської думи, члена партії “Єдина Росія”. Ще першокурсником факультету журналістики Уральського державного університету (закінчив у 2001 році), почав працювати на телебаченні. Студентом працював у місцевих телекомпаніях АСВ, АТН, а також на обласному телебаченні, був провідним щотижневої передачі "Напередодні", їздив у відрядження до Дагестану та Чечні. В одній із поїздок до Чечні з вини Сьоміна загинув, отруївшись отруйними газами, офіцер Юрій Ільченко. Був власним кореспондентом журналу "Експерт" з Уралу, зустрічався з найбільшими російськими олігархами.

У листопаді 2000 року Костянтин Сьомін став кореспондентом програми "Вести" на державному телеканалі РТР (згодом - "Росія", нині - "Росія-1"), готував репортажі і для інформаційно-аналітичної програми "Вести тижня". З січня 2004 до березня 2007 року був завідувачем кореспондентським пунктом ВДТРК у Нью-Йорку. З квітня 2007 року став провідним федерального випуску "Вестей", а також вів нічну інформаційну програму "Вести+". У тому ж році був нагороджений медаллю ордена "За заслуги перед Батьківщиною" ІІ ступеня. Кілька років у його біографії — біла пляма, відомо, що у 2012 році він закінчив магістратуру факультету документалістики Нью-Йоркського університету.

З квітня 2014 до березня 2019 року Костянтин Сьомін вів авторську передачу з відвертою назвою “Агітпроп” (“Агітація та пропаганда”) на телеканалі “Росія-24”. Прославився пропагандистським фільмом "Біохімія зради" у лютому 2014 року, спрямованому проти опонентів правлячого в Росії режиму. Веде політичний блог "АгітБлог", в якому висловлює марксистські та комуністичні погляди. Восени 2017 року брав участь у президентських праймеріз “Лівого фронту”. Дружина Костянтина Сьоміна, Марина, разом із сином Василем з 2017 року постійно проживає у США та, ймовірно, має американське громадянство.