Відмінності між версіями «Іщенко Ростислав»
Zeta (обговорення • внесок) (Створити порожню сторінку) |
Zeta (обговорення • внесок) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | '''Іщенко Ростислав''' – російський політолог, пропагандист, журналіст українського походження. Працює оглядачем російського пропагандистського телеканалу [[RT — Russia Today|Russia Today]]. | ||
+ | == Діяльність == | ||
+ | [[Файл:R0120-1.jpg|міні|Ростислав Іщенко]] | ||
+ | Після втечі Віктора Януковича, 1 березня 2014 р. виїхав до Росії, прийняв громадянство Росії. Від 2014 р. — колумніст інтернет видання «<nowiki/>[[РИА Новости Украина|РИА Новости]]<nowiki/>». | ||
+ | |||
+ | Завжди публічно виступає в Росії проти української державності, заперечує існування української мови, заперечує існування історії України (тільки в складі Російської імперії, СРСР тощо); обговорював плани зазіхання на територіальну цілісність України. | ||
+ | |||
+ | Від 2015 р. — регулярний гість ефірів ВДТРК (радіо «Вести ФМ»), постійний гість передачі Дмитра Куликова «Формула Сенсу» (рос. ''Формула Смысла''), а також почав вести авторську передачу «Київський тупик» разом з українським журналістом Володимиром Синельниковим. У цих ефірах в основному висвітлює проблематику сучасної України, її зовнішніх і внутрішніх політичних проблем. Також постійно з'являється в ефірах у інших політологів і ведучих, таких як Євген Сатановський, Армен Гаспарян, [[Соловйов Володимир|Володимир Соловйов]] й інших. | ||
+ | |||
+ | Є одним зі [https://zavtra.ru/blogs/novorossiya-dorozhnaya-karta співавторів] документа про «Дорожну карту Новоросії». | ||
+ | |||
+ | Неодноразово [http://actualcomment.ru/vykhod-iz-tupika-1805111141.html підкреслював] в різних статтях і оглядах переваги російського суспільства над українським (в тому числі в плані побутової, комунальної та бюрократичної розвиненості). | ||
+ | |||
+ | Негативно висловлюється про Майдан, [http://alternatio.org/articles/articles/item/79415-virus-i-tehnologii-maydana заявляє] про його пропагандистську підготовку та зовнішній проект, спонсорування іноземцями. | ||
+ | |||
+ | Внесений у [https://myrotvorets.center/criminal/ishhenko-rostislav-vladimirovich/ базу] "Миротворця". | ||
+ | |||
+ | == Біографія == | ||
+ | Після школи відслужив строкову службу рядовим Радянської армії в ракетних військах в БРСР. | ||
+ | |||
+ | З відзнакою закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Від вересня 1992 р. до жовтня 1994 р. працював у Міністерстві закордонних справ України. Аташе, третій секретар (березень 1993 р.) відділу (з 1993 р. — управління) політичного аналізу та планування; другий секретар (травень 1994) управління ОБСЄ і Ради Європи. | ||
+ | |||
+ | Дипломатичні стажування: травень-серпень 1993 р. — університет Лідса (Велика Британія); лютий-квітень 1994 р. — посольства України в Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі (Брюссель, Бельгія). | ||
+ | |||
+ | Від жовтня 1994 р. до квітня 1998 р. працював в Адміністрації Президента України. Старший, головний (грудень 1994 р.) консультант Управління зовнішньої політики. Член державних делегацій України на переговорах з ОБСЄ (Відень, Австрія), а також під час візитів Президента України до Грузії, Італії, Греції та Фінляндії. Від квітня 1998 р. до грудня 2003 р. — консультант з питань зовнішньої політики та зв'язків з пресою благодійного фонду «Співдружність». | ||
+ | |||
+ | Від червня 2000 р. до березня 2002 р. (час видання) — редактор відділу політики газети «Новий вік» (за сумісництвом). З серпня 2003 р. р. до червня 2009 р. р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин». Від серпня 2003 р. до жовтня 2006 р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин». | ||
+ | |||
+ | Від жовтня 2006 р. до грудня 2007 р. — радник віце-прем'єр-міністра України Дмитра Табачника. | ||
+ | |||
+ | Від січня 2008 р. до березня 2010 р. — помічник-консультант народного депутата України Дмитра Табачника. Від січня 2009 р. — президент «Центру системного аналізу та прогнозування». Від травня 2010 р. — радник міністра освіти і науки, молоді та спорту України. | ||
+ | |||
+ | Отримав дипломатичний ранг — перший секретар першого класу, п'ятий ранг державного службовця. | ||
+ | |||
+ | Після втечі В. Януковича, 1 березня 2014 р. виїхав до Росії, прийняв громадянство Росії. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Категорія:Гібридний вплив РФ]] | ||
+ | [[Категорія:Журналісти]] | ||
+ | [[Категорія:Росія]] |
Поточна версія на 17:55, 3 червня 2020
Іщенко Ростислав – російський політолог, пропагандист, журналіст українського походження. Працює оглядачем російського пропагандистського телеканалу Russia Today.
Діяльність
Після втечі Віктора Януковича, 1 березня 2014 р. виїхав до Росії, прийняв громадянство Росії. Від 2014 р. — колумніст інтернет видання «РИА Новости».
Завжди публічно виступає в Росії проти української державності, заперечує існування української мови, заперечує існування історії України (тільки в складі Російської імперії, СРСР тощо); обговорював плани зазіхання на територіальну цілісність України.
Від 2015 р. — регулярний гість ефірів ВДТРК (радіо «Вести ФМ»), постійний гість передачі Дмитра Куликова «Формула Сенсу» (рос. Формула Смысла), а також почав вести авторську передачу «Київський тупик» разом з українським журналістом Володимиром Синельниковим. У цих ефірах в основному висвітлює проблематику сучасної України, її зовнішніх і внутрішніх політичних проблем. Також постійно з'являється в ефірах у інших політологів і ведучих, таких як Євген Сатановський, Армен Гаспарян, Володимир Соловйов й інших.
Є одним зі співавторів документа про «Дорожну карту Новоросії».
Неодноразово підкреслював в різних статтях і оглядах переваги російського суспільства над українським (в тому числі в плані побутової, комунальної та бюрократичної розвиненості).
Негативно висловлюється про Майдан, заявляє про його пропагандистську підготовку та зовнішній проект, спонсорування іноземцями.
Внесений у базу "Миротворця".
Біографія
Після школи відслужив строкову службу рядовим Радянської армії в ракетних військах в БРСР.
З відзнакою закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Від вересня 1992 р. до жовтня 1994 р. працював у Міністерстві закордонних справ України. Аташе, третій секретар (березень 1993 р.) відділу (з 1993 р. — управління) політичного аналізу та планування; другий секретар (травень 1994) управління ОБСЄ і Ради Європи.
Дипломатичні стажування: травень-серпень 1993 р. — університет Лідса (Велика Британія); лютий-квітень 1994 р. — посольства України в Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі (Брюссель, Бельгія).
Від жовтня 1994 р. до квітня 1998 р. працював в Адміністрації Президента України. Старший, головний (грудень 1994 р.) консультант Управління зовнішньої політики. Член державних делегацій України на переговорах з ОБСЄ (Відень, Австрія), а також під час візитів Президента України до Грузії, Італії, Греції та Фінляндії. Від квітня 1998 р. до грудня 2003 р. — консультант з питань зовнішньої політики та зв'язків з пресою благодійного фонду «Співдружність».
Від червня 2000 р. до березня 2002 р. (час видання) — редактор відділу політики газети «Новий вік» (за сумісництвом). З серпня 2003 р. р. до червня 2009 р. р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин». Від серпня 2003 р. до жовтня 2006 р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин».
Від жовтня 2006 р. до грудня 2007 р. — радник віце-прем'єр-міністра України Дмитра Табачника.
Від січня 2008 р. до березня 2010 р. — помічник-консультант народного депутата України Дмитра Табачника. Від січня 2009 р. — президент «Центру системного аналізу та прогнозування». Від травня 2010 р. — радник міністра освіти і науки, молоді та спорту України.
Отримав дипломатичний ранг — перший секретар першого класу, п'ятий ранг державного службовця.
Після втечі В. Януковича, 1 березня 2014 р. виїхав до Росії, прийняв громадянство Росії.