Андрій Макаров

тт

Макаров Андрій Михайлович - російський юрист, політик, телеведучий, депутат Державної думи РФ шести скликань (крім третього), член фракції «Єдина Росія», голова комітету з бюджету та податків, співавтор Податкового кодексу та інших законів, засновник адвокатського бюро «Андрій Макаров та Олександр Тобак».

Діяльність

Автор та ініціатор численних законів, спрямованих проти вільного ринку та малого та середнього бізнесу та на збереження та зміцнення олігархічного характеру російської економіки.

У 2014 році Макаров ініціював поправки до Податкового кодексу про нові муніципальні збори з 22 видів бізнесу. Найбільші ділові об'єднання, включаючи сервильні «Ділову Росію», «Опору Росії», ТПП та РСПП дали негативні висновки на законопроект.

У 2015 році представив законопроект про легалізацію закордонної власності та капіталів.

Розробник «закону Андрія Макарова» (або «закону Ротенберга»), за яким особа, яка перебуває під іноземними санкціями, може не визнаватись податковим резидентом Росії, якщо у нього є податкове резидентство іншої держави. Документ прийнятий 22 березня 2017 року голосами фракції «Єдина Росія», але має зворотну силу, за якою повернення прибуткового податку можливе з 2014 року. На той момент за цим законом від оподаткування в Росії звільнялися діячі "Новоросії", Криму, 41 парламентарій та вищі чиновники, пропагандисти, олігархи. Сам Макаров назвав закон інструментом захисту прав громадян РФ, зокрема у Криму.

Восени 2018 року оголосив про плани вилучення доходів у самозайнятих, які не стали на податковий облік: «Ми пропонуємо, що у випадку, якщо виявляється у людини такий дохід, а вона не зареєструвалася і не сплачує [податки], вона сплачує штраф у розмірі того доходу , який він одержав».

Як впливовий депутат від «партії влади» та один із керівників Держдуми РФ брав участь у підготовці та прийнятті більшості антиправових рішень цього органу, включаючи акти, які законодавчо оформляють агресію РФ проти суверенної України, окупацію та анексію Криму.

Макаров періодично виступає в ролі одного з ключових експертів-пропагандистів, які нібито обґрунтовують економічну необхідність вживання антисоціальних заходів. Так, закон про підвищення ПДВ у 2018 році він назвав «найменш болючим рішенням із усіх можливих рішень для економіки».

Говорячи про різке зростання військових витрат Росії, пояснив його переходом від кредитного фінансування відомства до казначейського, а також геополітичною ситуацією, зокрема політикою США: «На жаль, дуже багато військових витрат є абсолютно вимушеними. Хоча, звичайно, ми знайшли б цим грошам інше застосування. Але коли президент США заявляє такі речі, я боюся, що військові витрати також є необхідною умовою існування держави».

Макаров — один із найактивніших пропагандистів путінізму — системи влади авторитарного типу, заснованої на звеличенні ролі Володимира Путіна.

У лютому 2019 року, коментуючи президентське послання, заявив: «Це, безумовно, прораховані рішення, виходячи з того потенціалу, який країна за ці роки накопичила, незважаючи на жодні санкції та кризи. Цей потенціал нам дозволяє вирішувати абсолютно новий рівень завдань, поставлених Президентом».

Непрямими свідченнями співучасті Макарова у злочинах путінського режиму є призначення на статусні посади та отримання найвищих нагород, у тому числі: орден Пошани, Медаль другого ступеня імені Столипіна, Почесна грамота від президента Росії.

Макарова неодноразово викривали у лобістській діяльності, зокрема на користь конкретних корпорацій.

Непрямим свідченням є також ознаки корупційного походження значної власності Андрія Макарова з сім'єю, включаючи земельні ділянки, житлову нерухомість у Росії та Іспанії; квартири та автомобілі. До кінця 2018 року у декларації депутата залишилися квартира на 53 кв. м та легковий автомобіль. Річний дохід становив 4855931 рубль. Переказ власності припав на 2015 рік.

Біографія

Андрій Макаров народився у Москві 22 липня 1954 року.

1976 року закінчив юридичний факультет МДУ. Після закінчення працював там же викладачем, після скорочення працював у ВНДІ МВС СРСР, вважався неофіційним спічрайтером міністра. В 1979 захистив дисертацію з використання науково-технічних засобів у кримінальному процесі. Кандидат юридичних наук.

У 1983-1993 роках – адвокат Московської міської колегії адвокатів. Захищав Ю. М. Чурбанова у «бавовняній справі». 1990 року як громадський обвинувач виступав у справі лідера товариства «Пам'ять» Смирнова-Осташвілі.

З 1990 року – юридичний директор, з 1992 – керівник фонду «Культурна ініціатива» («Фонд Сороса»). 1992 - обвинувач по «Справі КПРС» в Конституційному Суді РФ.

1993 - член робочої групи з підготовки проекту нової Конституції РФ.

З 29 квітня 1993 року - начальник управління із забезпечення діяльності Міжвідомчої комісії Ради безпеки РФ по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією у вищих ешелонах влади.

У 1993 обраний до Державної думи РФ першого скликання за списком «Демократичний вибір Росії». У 1994-1997 роках очолював Російську шахову федерацію.

З 1998 року - член колегії Держподаткової служби (пізніше - МНС) РФ.

У 2003 році працював радником губернатора та віце-губернатором Кемеровської області з правового забезпечення економічної діяльності.

З 2003 року по теперішній час – депутат усіх скликань Державної думи Росії від «Єдиної Росії». Член, заступник голови та голова комітету з бюджету та податків.

З 29 березня по 14 жовтня 2010 року – ведучий проекту «Справедливість» на РЕН-ТВ; з 29 серпня 2011 року по 29 жовтня 2013 року – ведучий програми «Свобода і справедливість» на «Першому каналі».