Віталій Журавський
Журавський Віталій — український політик, професор, академік Національної академії правових наук України, академік Української академії політичних наук, член Спілки юристів України, член Національної спілки журналістів України, заслужений діяч науки і техніки України, народний депутат України III, VI та VII скликань. Колишній член Партії регіонів, згодом безпартійний.
Діяльність
У 2012-13 роках за результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки Віталій Журавський потрапив до десятки найбільших ворогів української преси.
Восени 2012 року на виборах до ВРУ, активісти кампанії «Помста за розкол країни» проводили численні пікети та акції протесту проти Журавського як кандидата.
Внесення Журавським до ВРУ проекту закону про наклеп та прийняття його 18 вересня 2012 року викликало у суспільстві обурення. Журналісти організували численні акції протесту. Журавський відкликав законопроект. Рішення Журавського відмовитися від своєї пропозиції схвалив генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд.
16 вересня 2014 року мітингарі під Верховною Радою України викинули Журавського у сміттєвий контейнер. Коментуючи це, він заявив, що це провокація його конкурента по округу.
27 вересня стало відомо, що під час передвиборчої агітації в Володарськ-Волинському районі Журавський пройшов народну люстрацію — його закидали курячими яйцями та облили водою.
2018 року політик став на захист проросійських телеканалів «NewsOne» та «112 Україна», коли ті опинилися на межі закриття.
З початком війни на Сході України політик просуває проросійські наративи, критикує українську владу в питаннях законотворчої діяльності, зовнішньої політики. На виборах до ВРУ 2019 року активісти «Відсічі» поширювали листівки проти Віталія Журавського в межах кампанії «Червоні лінії», а активісти «С14» закликали не голосувати за колишніх регіоналів, зокрема Журавського.
Біографія
Народився 8 травня 1955 року у Володарськ-Волинському (нині Хорошів) Житомирської області. 1972 року закінчив місцеву СШ № 1.
1972—1975 — музичний керівник місцевого дитсадка № 1; робітник геофізичної партії рудника «Волинський»; робітник у ремонтно-будівельному управлінні.
1975—1986 — студент факультету журналістики, аспірант філософського факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
У 2000 році закінчив Київський міжнародний університет, спеціальність — правознавство.
1998—2002 — народний депутат України III скликання.
2004 — перший заступник Міністра освіти і науки України.
2006 — заступник голови КМДА.
2010 — радник Президента України Януковича.
2012 — народний депутат VI скликання;
2014 — народний депутат VII скликання, секретар Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
2014 року вийшов з Партії регіонів, з того часу безпартійний.
З листопада 2014 року — головний науковий співробітник Інституту законодавства ВРУ. Засновник і голова громадської організації «Дістало!».
Дисертації
Кандидатська дисертація з філософських наук «Естетичний аналіз методу художньої критики». Спеціальність 09.00.04 — естетика. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 1987
Кандидатська дисертація з юридичних наук «Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект)». Спеціальність 12.00.01 — теорія та історія держави та права; історія політичних та правових вчень. Університет внутрішніх справ, 2000.
Докторська дисертація з політичних наук «Політичний процес в сучасній Україні: політологічний аспект». Спеціальність 23.00.02 — політичні інститути і процеси. 1996.
Докторська дисертація з юридичних наук «Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму» Спеціальності: 12.00.01 — теорія держави і права, історія політичних і правових вчень; 12.00.02 — конституційне право України.
Нагороди
24 серпня 2013 — орденом «За заслуги» І ступеня, нагороджений президентом Януковичем.
Грамота ВРУ «За заслуги перед українським народом».
2002 — пам'ятна медаль ВРУ «Десять років незалежності України»;
2003 — орденом «За заслуги» III ступеня;
премія ім. Ярослава Мудрого «За підготовку і видання підручників для студентів юридичних спеціальностей у вищих навчальних закладах освіти»;
