Андрій Бабицький
Андрій Бабицький - російський журналіст. До 2014 року (впродовж 1989—2014) працював кореспондентом на "Радіо свобода". Також в 1987—1989 роках працював у редакції журналу Сергія Григорянца «Гласність», у липні 2015 року оголосив роботу по запуску телевізійного канал, що контролюється так званою "ДНР". З 2016 року - автор Украина.ру, з листопада 2016 року — колумніст інтернет-газети «Взгляд», з грудня 2016 року — колумніст інформаційного порталу Life.
Єдиний російський представник ЗМІ, якого російські спецслужби обміняли на полонених військовослужбовців у Чечні в січні 2000 року, хоча при цьому ніхто не визнав за Бабицьким статус комбатанта. Таких випадків під час СРСР і пострадянської Росії до Бабицького не було.
Діяльність
Андрій Бабицький працює з РФ ще з 1989 року. Він став відомий завдяки своїм репортажам часів чеченських війн. У Росії його називали зрадником, оскільки він підтримував чеченців і критикував дії Кремля. Проте в 2000 році Бабицького в Чечні затримала міліція, а через тиждень, за офіційною версією, його обміняли на російських солдатів. Пізніше журналіст виїхав з Росії. Останні кілька років живе в Празі.
В 2014 році Андрій Бабицький запустив в Донецьку телеканал під назвою "Діалог", обгрунтувавши таке рішення однобоким висвітленням конфлікту на Донбасі західними ЗМІ. В ефірі телеканалу, за словами Бабицького, заплановане "вільне обговорення політичного вирішення кризи".
Саме в 2014 році Бабицький був звільнений з "Радіо Свобода" через підтримку анексії Росією Криму. Сам журналіст вважає, що звільнення пов'язане з його позицією щодо України. Він опублікував відео мирних жителів, які нібито були вбиті бійцями "Айдара".
Як автор Україна, Бабицький поширює проросійські антизахідні та антиукраїнські наративи. Зокрема просуває наративи про "зовнішнє управління Україною", про "громадянську війну в Україні", про "нацистську українську владу", тощо. Популяризує ідеї "русского мира", військову міць РФ.
Наразі Бабицький проживає в Донецьку та має так званий паспорт "ДНР".
Біографія
Андрій Маратович Бабицький народився 26 вересня 1964 року в Москві. Син радянського і таджитського актора і кінорежисера Марата Аріпова та сценаристки Зої Бабицкої.
Закінчив філологічний факультет МГУ. У 1987—1989 роках працював у редакції журналу Сергія Григорянца «Гласність», піддавався адміністративним арештам за правову, політичну та видавничу діяльність, яку КГБ СССР вважав антирадянською.
З 1989 року — кореспондент Радіо «Свобода».
Затримання в Чечні в 2000 році
Арешт
23 січня 2000 року Бабицький при спробі вибратися з оточеного російськими військами Грозного був затриманий співробітниками проросійської чеченської міліції або (за його твердженням) військової розвідки на блокпості «Старая Сунжа» та посаджений в СІЗО «Чернокозово» в Наурському районі північної частини Чечні. Перший час про затримання Бабицького нічого не повідомлялося. 26 січня помічник і. о. президента Росії Сергій Ястржембський заявив, що він «зник без вісті в районі Грозного»; але після появи свідчення про його арешт і виникнення скандалу в. о. генерального прокурора Володимир Устинов заявив, що Бабицький порушив «правила поведінки журналістів, які діють в зоні проведення контртерористичної операції», і 27 січня 2000 року Бабицький був заарештований. Конкретно йому висували відсутність акредитації при прес-центрі об’єднаної групи федеральних сил.
Арешт викликав різкі протести в російській журналістській професійній спільноті. Як журналістське співтовариство вимагало від влади правди про Бабицького, детально описано в одному з розділів книги Олени Трегубової «Байки кремлёвского диггера» (розділ «Спасти рядового Бабицкого»). Питання про Бабицького піднімалось під час візиту в Москву держсекретаря США Мадлена Олбрайта. Відповідаючи на питання журналістів і політичних діячів, Ястржембський кілька разів заявив, що «справа знаходиться під особистим контролем» в. о. президента Владиміра Путіна.
2 лютого було оголошено, що Бабицький звільнений під підписку про невиїзд. Однак із сім'єю Бабицький так і не зв'язався.
Обмін
Потім було повідомлено, що 3 лютого 2000 року Бабицький за добровільною згодою переданий в обмін на трьох полонених російських солдат деякому «польовому командиру Саїду Усаходжаєву», після чого Ястржембський заявив, що федеральна влада більше за суд Бабицького відповідальності не несе. По телебаченню були продемонстровані кадри «обміну», на яких було видно, як Бабицький був переданий деяким людям у масках. При цьому, за словами заступника головного редактора «Нової газети» Юрія Щекочихіна, провівшого власне розслідування, польового командира Саїда Усаходжаєва не існує, а бойовик з таким іменем не мав впливу, щоб прийняти рішення про визволення трьох російських військових.
7 лютого прокуратура офіційно «визвала» обміняного Бабицького «на допит», заявила, що він буде арештований у разі неявки. 10 лютого в прямому ефірі радіостанції «Ехо Москвы» спеціальний представник А. Масхадова Шаріп Юсупов заявив, що обдзвін польових командирів після оголошення показав, що ніякого обміну в той день не було, однак потім до керівництва бойовиків прийшла інформація, яка дозволила зробити висновок, що обмін відбувся 3 або 4 лютого за ініціативою чеченської сторони: «бойовики дуже цінували свого журналіста, тому все-таки запропонували його обмін на кількох людей». В обміні, по його словам, брали участь польові командири Асланбек Ісмаілов і Турпал-Алі Атгерієв, нібито після цього загинувший (насправді Атгерієв був живий); відсутність проведеного обміну він пояснив тим, що з підрозділом Ісмаїлова немає телефонного зв'язку. Він зазначив, що через причину відсутності зв'язку достовірну інформацію про детальність обміну отримати неможливо.
Згодом з'ясувалося, що троє солдат, нібито обміняних на Бабицького, були звільнені при інших обставинах. Бабицький, за його словами, дав підписку про добровільну згоду на обмін, вважаючи, що його передадуть знайомому йому командиру Турпал-Алі Атгєрієву, однак насправді він був переданий групі«Адамалла» під керівництвом «халіфа» Адама Денієва (потім Денієв став заступником Ахмата Кадирова та представником президента Чеченської республіки в країнах Ближнього Сходу та Африки). Люди, якими він був переданий, тримали його в підвалі і були постійно в масках.
Радіо Свобода (RFERL)
2 вересня 2004 року Бабицький був затриманий російськими спецслужбами в аеропорту Внуково при спробі дістатися до Північної Осетії.
23 червня 2005 року Бабицькому вдалося взяти інтерв'ю в чеченського польового командира Шаміля Басаєва. Інтерв'ю вперше транслювалося на ABC 28 липня і викликало гнів російської влади.
В 2014 році він підтримав анексію Криму Росією, висловивши думку, що це «неоспоримое право Росії захищати своїх (кримських) жителів», і у вересні того ж року був звільнений з радіо.
