Альтернатива для Німеччини (АдН)

Альтернатива для Німеччини (АдН) (нім. Alternative für Deutschland, AfD) — націоналістична[15][1][2][3] та право-популістська[16][17][4] політична партія Німеччини. Основна ідеологія партії націлена проти Євроінтеграції та проти іміграції іноземців.

Партія була заснована 6 лютого 2013 на хвилі Євро-кризи як партія євро-критиків. Набула значної популярності як найбільш жорсткий та послідовний критик політики уряду А. Меркель у справі прийому в країні нелегальних мігрантів з країн Близького Сходу та Африки із статусом «сирійських біженців»[18].

В результаті вересневих 2017 року виборів партія АдН вперше пройшла в бундестаг, отримавши 13% голосів — це дорівнює 94 депутатських місць у Бундестазі (із 709).[15]

Зміст 1 Передісторія 2 Фінансування партії Кремлем 3 Політичний курс та орієнтація 4 Конкретні цілі 5 Позиція щодо України та Росії 6 Консультації з Росією 7 Кількість членів партії 8 Засновники та керівники партії 9 Наукова рада 10 Посилання 11 Виноски Передісторія В 2010 вибухнула європейська боргова криза. До цього, згідно з ґрунтовними принципами Маастрихтському договору, жодна країна в зоні євро не несе відповідальність за борги інших країн. Ця домовленість була порушена. В 2013 році був утворений постійний європейський антикризовий фонд та встановлені ризикові виплати. Широка коаліція політичних партій Німеччини з ХДС/ХСС, ВДП, СДПН і Союз 90/Зелені проголосувала у Бундестагу за політику порятунку євро. Реальної парламентської альтернативи для виборців-громадян не лишилося, хоча за даними масових опитувань значна частина населення Німеччини ставиться до цієї політики «рятівних пакетів грошей» дуже скептично[19]. Поява нової партії АдН являє собою свідоцтвом зламу «безальтернативності» в політичному суспільстві Німеччини.

Фінансування партії Кремлем Під час заснування партії і пізніше від німецьких політичних оглядачів не було таємницею, що ця партія майже відкрито фінансується Кремлем[20]. Окрім традиційної підтримки вірних сателітів-прихильників Москви у лівому політичному спектрі Німеччини ще з часів існування СРСР, а саме партію «Лівих» (колишня СЄПН) - кремлівські стратеги створюють по всій Європі праворадикальні партії на кшталт французського Фронту Національ Марін Ле Пен та німецької АдН[17]. В німецькому політикумі АдН вже відкрито звуть «маріонетками Москви»[21]

Політичний курс та орієнтація На початку створення партії німецьких ЗМІ часто називали «партія анти-євро» або «євро-критична партія». Консерватори та критики з центристського політичного спектру Німеччини називають ідеологію АдН «популістською», критики зліва навпаки — вважають її консервативною.

Згодом керівництво партії у особі Бернда Луке було закинуто «авторитарний стиль правління», багато активних членів часу створення партії почали масово виходити з рядів, звинувачуючи керівництво у правому популізмі.

Внутрішні критики, які себе причисляють до ліберального крила партії вже значний час закидають Б.Луке «право-націоналістичний курс» та «фундаменталізм». Так юрист Герман Берендт, який фактично сам призначив себе «головуючим комісаром» в Нордрейн-Вестфальському відділенні партії, в 2012 видав книгу «Мандатна демократія», в якій крім іншого закликає до скасування права найманих робітників на звільнення за власною ініціативою та права на страйк.

Партія займає антиіммігрантські та антиісламські позиції, і деякі її лідери неодноразово робили заяви, які багато хто визнав екстремістськими. Програма партії вимагає заборонити будівництво мінаретів, а також заявляє, що іслам не сумісний з німецькою культурою. «Ісламу немає місця в Німеччині», йдеться в програмі.[15]

Її верхівка спочатку складали професійні економісти, які виступали за поетапне повернення до німецької марки та скасування програм допомоги іншим країнам єврозони. Але починаючи 2014 року партія зазнала кризи і розкололася, частина її фундаторів на чолі з Берндом Луке покинула її лави.

Партія висловлює занепокоєння багатьох виборців напливом мігрантів і біженців.[15]

Деякі німецькі часописи вважають, що партія перетворилася в «збіговисько расистів, правих націоналістів та правих екстремістів»[16][22].

Анти-ісламський плакат AfD у Шлезвіг-Гольштейні, 3 травня 2018 року В 2019 році Поггенбург заснував нову крайне праву партію, Aufbruch deutscher Patrioten - Mitteldeutschland ("Світанок німецьких патріотів", AdP), яка планує восени 2019 року висунути кандидатів на державні вибори в Саксонії, Тюрингії та Бранденбурзі. У серпні 2019 року засновник партії Поггенбург покинув АдП, оскільки його внутрішній заклик підтримати ПС на майбутніх державних виборах восени був відхилений.[23] Партія опинилася під критикою, коли заявила, що використовуватиме логотип із синім волошком, символом, асоційованим з антисемітським рухом Шконера, який також використовувався забороненими австрійськими нацистами у 1930-х роках до "Аншлюсу" в 1938 році який об'єднав Австрію з нацистською Німеччиною. Поггенбурга в минулому критикували за те, що він використовував вирази, що використовувалися в Німеччині за нацистських часів.[24][25]

Альтернатива для Німеччині в 2013

Аліс Вайдель та Александр Гауланд в квітні 2017 Конкретні цілі Партія "Альтернатива для Німеччини" збирається подолати передбачений законом 5% ліміт та увійти в Бундестаг з вимогою скасувати євро. На першому з'їзді 14 квітня 2013 засновник нового політичного об'єднання Бернд Луке заявив, що головною метою партії стане ліквідація єврозони в її нинішньому вигляді. За його словами, запровадження загальноєвропейської валюти було історичною помилкою, яку необхідно виправити.

Але на загальнонімецьких виборах 2013 АдН вдалося набрати лише 4,7 відсотків голосів[26] і таки чином партія не потрапила до Бундестагу.

За інформацією видання «Bild», партії запропонували фінансування Росії, а її партійні лідери підтримують тісні контакти з російськими діячами, але в самій партії співпрацю з російськими політичними партіями, організаціями або кредитними інститутами заперечили.[27]

Позиція щодо України та Росії В зовнішній політиці керівники партії вважають за взірець Отто фон Бісмарка. Після початку Європейської революції в Україні восени 2013 і особливо після початку агресії Росії проти України навесні 2014, керівники партії були неодноразово відмічені у відверто проросійських та антиукраїнських висловлюваннях. 3 лютого 2018 року прибула делегація восьми членів партії до окупованого Криму. Член фракції «Альтернативи для Німеччини» в бундестазі Гансйорг Мюллер а також один із трьох заступників федерального голови партії Георг Пацдерскі критикували цю поїздку.[28] У березні 2019 року лідер партії Олександр Гауланд в інтерв'ю російській газеті "Комсомольська правда" заявив, що вони вважають війну на Донбасі внутрішньою справою України, і що Німеччина не повинна вплутуватися у внутрішні справи України чи Росії. Він також підмітив, що їх партія проти західних санкцій, введених проти Росії.[29]

Консультації з Росією Перші особи партії 26 листопада 2014 побували в російському посольстві в Берліні і не приховували бажання надалі продовжити консультації з російськими дипломатами. Протягом двох годин вони радилися із спеціальним посланцем Росії Олегом Красницьким на тему: ставлення партії AfD до антиросійських санкцій в Європі та криза в Україні. Російські дипломати запропонували німецьким політикам постійний «стратегічний консалтинг» та «регулярний конструктивний обмін інформацією».

Чутки про те, що росіяни намагаються впливати на партію через її магазин торгівлі золотом або через приватні кредити функціонерам партії, керівництво AFD відхилило. «Ми бажаємо довести до парторганізацій районного рівня, що цього не відбудеться»[30][31].

Це вже був далеко не перший візит керівників партії до російського посольства. Так наприклад у вересні 2014 там побував віце-голова партії Александер Гауланд (Alexander Gauland). Після чого журналісти та оглядачі питалися: «А що йому там було треба?»[32]

Засновники та керівники партії Партія поки що не має голови партії та генерального секретаря. На своєму першому установчому з'їзді на загально-національному рівні 14 квітня 2013 був обрана Президія у складі з 10 членів та група з трьох лідерів (офіційний статус «речники партії»):

Колишні Бернд Луке (нар. 1962) — економ, професор макроекономіки Гамбурзького університету, колишній член ХДС — покинув партію у 2015 і почав створювати іншу політичну організацію Конрад Адам (нар. 1942) — журналіст, публіцист і філософ (д-р наук), лауреат національної «Премії німецької мови» (2009) Фрауке Петрі (нар. 1975) — німецька вчена-хімік (д-р наук), підприємець, лауреат Саксонської премії (2011), кавалер Ордену Хрест за заслуги (2011). Покинула керівництво партії в квітні 2017 Сучасні Йорґ Мойтен (нар. 1961) — співголова партії, проф. економіки, лідер франції АдН в Ландтагу федеральної землі Баден-Вюртемберг Александер Ґауланд (нар. 1941) — юрист, колишній член керівництва ХДС в Гессені, голова відділення партії в землі Бранденбург. Критиками вважається найпершим в Німеччині, після Герхарда Шрьодера, другом Володимира Путіна. Б'йорн Гокке (нар. 1972) — голова франкції АдН в Ландтагу федеральної землі Тюрингія, відомий своїми неонацистськими висловлюваннями, антисемітизмом та позицією за вихід Німеччини з НАТО