Олександр Коц
Коц Олександр Ігорович - спеціальний кореспондент відділу політики "Комсомольської правди".
Діяльність
Олександр Коц залучений до безлічі збройних конфліктів як гібридний журналіст Кремля. Він допоміг розтиражувати в масовій свідомості конспірологічний міф про геополітичне протистояння США та РФ, а також розставити симпатії публіки відповідно до установок правлячого режиму. У всіх своїх репортажах з “гарячих точок” Коц незмінно вставав на бік місцевих диктаторських режимів або бойовиків, які підтримували російські спецслужби. Більшість репортажів Коц робить разом зі своїм старшим партнером з КП Дмитром Стешиним, разом вони отримали заборону на в'їзд в Україну, яку регулярно порушують, в'їжджаючи на окуповані території: Крим, "ЛНР" і "ДНР".
Займатися провокаціями проти України, нацьковуючи українців та росіян, Коц почав задовго до війни. У червні 2006 року разом із іншими прокремлівськими журналістами брав участь у акції проти американо-українських навчань. Під час протестів він взяв участь у поставі прапора РФ на даху будівлі військового санаторію Міністерства оборони України в Євпаторії, після чого його затримали українські спецслужби і Коц був змушений покинути Україну.
Повною мірою Коц та Стешин включилися у нагнітання антиукраїнської істерії під час Євромайдану та з початком збройної агресії путінської Росії проти України. 29 січня 2014 року “КП” опублікувала репортаж Коца та Стешина під назвою “Ми пережили холокост, переживемо та майдан. Може бути..". Приводом до створення цього тексту була дезінформація про прояви антисемітизму на майдані, поширена від імені неіснуючої організації. Це звернення активно використовували російські провладні ЗМІ для створення образу антисемітів та нацистів із учасників майдану. Під час нелегітимного “референдуму” у Криму працівники “Комсомольської правди” всіляко намагалися зменшити масштаби бойкоту голосування кримськими татарами. У тексті під назвою "Кримські татари: Бойкот не відбувся" Коц і Стешин відстоювали тезу, ніби кримські татари проігнорували заклик Меджлісу до бойкоту. Саме рішення представницького органу вони назвали політично незрілим. Водночас Меджліс за результатами моніторингу явки заявив про те, що понад 95% кримських татар бойкотувало так званий “референдум”. За "правильне" висвітлення кримських подій обидва пропагандисти отримали з рук Путіна медаллю ордена "За заслуги перед Батьківщиною" ІІ ступеня. Примітно, що сам текст указу №269 не було викладено на офіційному сайті президента. За "правильне" висвітлення кримських подій обидва пропагандисти отримали з рук Путіна медаллю ордена "За заслуги перед Батьківщиною" ІІ ступеня. Примітно, що сам текст указу №269 не було викладено на офіційному сайті президента. За "правильне" висвітлення кримських подій обидва пропагандисти отримали з рук Путіна медаллю ордена "За заслуги перед Батьківщиною" ІІ ступеня. Примітно, що сам текст указу №269 не було викладено на офіційному сайті президента.
У травні 2014 року СБУ заборонила Коцу та Стешину в'їзд на територію України "через порушення закону про статус іноземців та осіб без громадянства". Як повідомлялося, Стешин та Коц брали участь у допитах полонених українських “альфівців”. Крім того, Стешин просив бойовиків у Слов'янську взяти в полон німецького кореспондента Bild Пола Ронцхаймера за нібито неправильне висвітлення референдуму про створення ДНР. Тим не менш, через кілька днів заборони на в'їзд Коц і Стешин знову з'явилися в Україні, в Луганському, що контролюється проросійськими бойовиками та російськими спецслужбами. Про те, як він потрапив до Луганська, Коц написав у матеріалі "В Україну лівійськими стежками". Він не розкрив усіх деталей, лише натякнув, що не обійшлося без хабарів на кордоні. З появою Коца та Стешина на лініях фронту спостерігачі неодноразово пов'язували початок обстрілу.
Олександр Коц регулярно публікує фейки. Наприклад, у грудні 2017 року він поширив інформацію про те, що українські військові у зоні проведення антитерористичної операції в районі Дебальцевого використовують артилерійські снаряди, начинені листівками із закликом “очистити” цю територію. На листівках, які нібито розкидали ЗСУ, на тлі прапора “Правого Сектору” зображено стилізованого солдата Вермахта з шевроном “Ідея Нації” та тризубом на касці, з іншого боку – трупи жінок та дітей. Ця інформація була масово поширена агітлистівками "ДНР" та прокремлівськими російськими ЗМІ. Як пізніше з'ясувалося, фотографії артилерійських снарядів із листівками є постановочними.
Як послідовний пропагандист, Коц не втрачає нагоди і покуражитися над демократичною опозицією в Росії. Коли у травні 2016 року в аеропорту Анапи група осіб, убраних козаками, напала на Олексія Навального та його колег, Коц не приховував радості. У своєму нарисі “Як козаки лібералам у “битві при Анапі” наваляли” він глумливо запитував: “Соратники Навального у нерівній сутичці зійшлися з кубанськими хлопцями. Та й хто переміг?”. Відсміявшись, співробітник "Комсомолки" тріумфує: "Адепти Навального фізичну битву, звичайно, програли". Наразі Коц продовжує нападки на опозицію. Так, він відкрито висловив підтримку поліції та Росгвардії під час мітингів у Москві 27 липня та 3 серпня 2019 року проти недопуску незалежних кандидатів до виборів до Московської міської думи. У ході обох заходів працівники силових відомств масово здійснювали побиття та протизаконні затримання громадян. Усього було затримано близько двох з половиною тисяч людей, і кілька десятків із них отримали травми різного ступеня тяжкості. Проти кількох учасників акцій протесту було заведено кримінальні справи, зокрема одну з них — за кинуту у бік рогвардійця паперову склянку.
Олександр Коц та Дмитро Стешин мають понести відповідальність за багаторічну роботу з обдурювання населення та розпалювання нетерпимості до інакодумців. Міру їхньої провини в апологетиці диктатури ще належить визначити. Проте відмити репутацію від масиву навмисної брехні та пропаганди вони навряд чи колись зможуть
Біографія
Олександр Коц народився 3 вересня 1978 року на Сахаліні в сім'ї журналіста Ігоря Коца, майбутнього головного редактора та гендиректора видання “Радянський спорт”. 1993 року з родиною переїхав до Москви. Після закінчення навчання та служби в армії з 1999 року працює спеціальним кореспондентом відділу політики газети “Комсомольська правда”. Спеціалізується на висвітленні військових конфліктів, природних стихій та інших катаклізмів у Росії та інших країнах.
Коц працює у парі зі своїм партнером Дмитром Стешиним. Разом з ним вони висвітлювали події у Косово, Афганістані, Чечні, країнах Північної Африки та Близького Сходу, Грузії, а також України з вигідної Кремлю точки зору. У 2011 році вони потрапили в полон до повстанців у Лівії, які звинуватили їх у роботі як розвідники на режим Муаммара Каддафі. Після втручання російської влади вони були звільнені.
Серед інших лояльних до Кремля журналістів, указом Путіна Коц був нагороджений медаллю ордена “За заслуги перед Батьківщиною” ІІ ступеня за “об'єктивність висвітлення подій у Криму” 21 квітня 2014 року. СБУ заборонила в'їзд в Україну Олександру Коцу як помічнику терористів.
