Дмитро Гордон
Дмитро Ілліч Гордон — радянський та український журналіст, інтерв'юер, телеведучий, блогер, політик. Головний редактор газети «Бульвар Гордона» (1995—2020), засновник інтернет-видання «Гордон», володар двох «Золотих кнопок YouTube» за кількість підписників на його YouTube-каналах «Дмитрий Гордон» і «В гостях у Гордона», що перевищує мільйон[1]. У 2014—2016 роках — депутат Київської міськради.
Біографія
Народився 21 жовтня 1967 року в Києві у сім'ї інженера-будівельника Іллі Яковича та інженера-економіста Міни Давидівни (1939—2018). Перший рік життя провів разом із батьками і бабусею у комунальній квартирі на Площі Льва Толстого. В інтерв'ю Гордон не раз згадував, що у квартирі жило багато сімей, а єдиний туалет був розташований у дворі і кишів щурами.[2]
Освіта 1983 року вступив до Київського інженерно-будівельного інституту. Усі п'ять років навчання, за його спогадами, пройшли у муках, оскільки займався не своєю справою.
Після третього курсу Гордона призвали до Радянської Армії, де він відслужив два роки: спочатку в навчальній частині в селищі Медведь Новгородської області, з якої вийшов молодшим сержантом, а потім — під Ленінградом, в околицях міста Луга, у ракетних військах оперативно-тактичного призначення.
Кар'єра На другому курсі інституту почав писати статті в провідні київські газети. Перше інтерв'ю взяв у 1984 році у свого кумира — легендарного півзахисника київського «Динамо» і збірної СРСР Леоніда Буряка. Його надрукувало ворошиловградське (тепер — Луганськ) видання «Молодогвардієць». А перше інтерв'ю в київській пресі було опубліковано в газеті «Комсомольское знамя» з відомим радянським і українським форвардом Ігорем Бєлановим.[3] За час навчання у виші публікувався у найкращих українських газетах — «Вечернем Киеве», «Комсомольском знамени», «Молоді України», «Спортивній газеті», «Радянській Україні», «Правде Украины», «Рабочей газете», «Прапорі комунізму», «Молодій гвардії». Також співпрацював із «Комсомольской правдой». Після закінчення інституту отримав розподіл до редакції газети «Вечерний Киев».
У «Вечірньому Києві» Дмитро працював до 1992 року, а потім перейшов до «Киевских ведомостей». Після «Киевских» у творчій долі Гордона були «Всеукраинские ведомости». У 1995 році заснував щотижневик «Бульвар» (з 2005 року — «Бульвар Гордона»). Сьогодні «Бульвар Гордона» є однією з найпопулярніших і найтиражніших газет. Тижневик читають понад 2,5 мільйони осіб. Газету розповсюджують не тільки в Україні, але й за її межами: у Росії, США, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Німеччині.[4] До редакційної ради «Бульвару Гордона» (із 1998 року її очолював Віталій Коротич) у різний час входили видатні люди сучасності: Василь Алексєєв, Борис Андресюк, Олег Базилевич, Олег Блохін, Валерій Борзов, Михайло Боярський, Нані Брегвадзе, Сергій Бубка, Леонід Буряк, Анатолій Бишовець, Роман Віктюк, Тамара Гвердцителі, Павло Глоба, Станіслав Говорухін, Дмитро Гордон , Людмила Гурченко, Андрій Данилко, Армен Джигарханян, Іван Драч, Євген Євтушенко, Леонід Жаботинський, Валерій Золотухін, Анатолій Кашпіровський, Вахтанг Кікабідзе, Йосип Кобзон, Леонід Кравчук, Ігор Крутой, Валерій Леонтьєв, Муслім Магомаєв, Євгенія Мірошниченко, Микола Мозговий, Борис Нємцов, Гаврило Попов, Сергій Поярков, Едіта П'єха, Олександр Розенбаум, Софія Ротару, Нікас Сафронов, Ян Табачник, Віллі Токарєв, Алан Чумак, Олександр Швець, Андрій Шевченко, Михайло Шемякін, Микола Шмельов, Нестор Шуфрич. У березні 2014 року редакційна рада «Бульвару Гордона» була розформована через українсько-російський конфлікт. 2019 року Гордон покинув посаду головного редактора газети[5] і передав її видавництво ТОВ «Мега-прес груп».
У 1996 році Дмитро Гордон, погодившись на пропозицію гендиректора телекомпанії «ТВ-Табачук» Вадима Табачука, почав вести цикл інтерв'ю, який згодом назвав «В Гостях у Дмитра Гордона». Програма свого часу виходила на «Першому національному», «Тонісі», «Центральному каналі», 3s.tv та «112 Україна».
У 2004 році Дмитро Гордон приїхав на ефір «5 каналу», щоб закликати людей виходити на Майдан, який тоді починався, на підтримку Віктора Ющенка.[6]
У 2008 році керівництво «Першого національного» (в обличчі Василя Ілащука) зняло його програму з ефіру телеканалу. Причина цього рішення була у тому, що героями програм Гордона були в основному діячі російського політикуму, шоу-бізнесу, кіно і театру та спорту.
Наприкінці листопада 2013 року створив інтернет-видання «Гордон»[7].Головним редактором інтернет-видання стала дружина Гордона Олеся Бацман, яка згодом стане ведучою власної програми спочатку на проросійському каналі NewsOne, а через кілька місяців — вже на «112».
Переміг на виборах депутатів Київської міської ради, що відбулися у травні 2014 року. Балотувався у 38-му виборчому окрузі (Поділ) як самовисуванець.[8] У жовтні 2015 року його переобрали в цьому ж окрузі[9].
7 липня 2016 року спочатку проголосував за перейменування на Проспект Бандери Московського проспекту в Києві. Ввечері відкликав свій голос, бо вважав, що цього пункту там немає, написавши відповідну заяву, та попросив зарахувати його проти з формулюванням: «Проспекту Бандери в Києві не має бути».[10]. Пояснив своє рішення так: «… ми переходимо з однієї істерії в іншу: якщо раніше вулиці називали на честь комуністичних тиранів, убивць і ідолів, то тепер — на честь нацистів та їхніх прихвоснів»[11].
10 листопада 2016 року Гордон за власної ініціативи склав повноваження депутата Київради[12].
У лютому 2017 року на телеканалі «112 Україна» стартував авторський проєкт журналіста «ГОРДОН». Програма чергувалася з випусками із «Золотої колекції» програми «В гостях у Дмитра Гордона».
16 травня 2019 року заявив, що разом з дружиною Олесею Бацман залишає канал 112 Україна «через надмірну появу Медведчука в ефірі».[13]
З червня 2019 — ведучий проросійського телеканалу «НАШ», що належить нардепу Мураєву.[14].
Інтерв'ю з Президентом Білорусі Олександром Лукашенком, яке було записане журналістом під час виборів Президента у Мінську, було показано у ніч на 10 серпня 2020 року на телеканалі «Україна 24».
Підтримка кандидата у президенти Ігоря Смешка 12 січня 2019 року журналіст виклав на своєму YouTube-каналі ролик під назвою «Гордон назвал фамилию лучшего кандидата в президенты Украины», у якому закликав колишнього голову СБУ Ігоря Смешка піти до ЦВК і зареєструватися кандидатом у Президенти України президентських перегонах 2019 року[15]. Після цього він двічі запрошував Смешка до авторської програми «ГОРДОН».[16][17]
Крім Смешка, в цей період журналіст провів інтерв'ю з кандидатами Володимиром Зеленським, Юлією Тимошенко, Анатолієм Гриценком та Сергієм Тарутою.
Під час дострокових парламентських виборів у 2019 році журналіст керував штабом партії Ігоря Смешка «Сила і Честь».[18]
Творчість Гордон видає книги із власними інтерв'ю (уже вийшло 55 книг, зокрема, восьмитомник «Герои смутного времени») і випускає дві програми: «В гостях у Дмитра Гордона» і «ГОРДОН». Загалом журналіст уже записав приблизно 1000 інтерв'ю з відомими політиками, артистами, поетами, письменниками, художниками, режисерами, громадськими діячами та спортсменами.
Крім журналістики, Гордон захоплюється естрадою. Записав приблизно 100 пісень, випустив сім альбомів і зняв вісім кліпів (із Валерієм Леонтьєвим, Олександром Розенбаумом, Тамарою Гвердцителі, Наталією Могилевською, Наталією Бучинською і сольних).
