Денис Жарких

Жарких Денис Юрійович – політтехнолог та прокремлівський пропагандист, просуває проросійські меседжі Віктора Медведчука.

Біографія

Народився в Києві в 1967 році. Закінчив Київський Національний університет ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю “психологія”. Працював на телебаченні ( Інтер, СТБ, 1 + 1). Був заступником редактора “Наша газета +” і головним редактором газети “Хрещатик”. Брав участь у багатьох політичних проектах, як фахівець з контенту інформаційних потоків. Має українські та міжнародні нагороди з телебачення і журналістики. За повість “Чорний снайпер” нагороджений “Золотим пером” України. Автор (сценарист, режисер) серії документальних фільмів про історію Києва, і шахтарської професії. Cтаном на серпень 2018 року Жарких був членом член політради партії “Соціалісти”, яку очолював міністр закордонних справ України при Януковичі Леонід Кожара. За даними державного реєстру, Жарких є одним із співзасновників ГО “Інститут миру”, керівниками якого є Кожара і колишній керівник Головного слідчого управління СБУ Максим Ленко. У минулому Жарких був помічником депутата від Партії регіонів Олексія Плотнікова, який зараз також є членом партії “Соціалісти”. 3. Був ведучим на проросійському каналі “112 Україна” телепрограми “ ПО СУТИ”, в якій, за даними видання “Детектор медіа”, практично в кожній програмі в позитивному аспекті цитувався Віктор Медведчук. У 2018 році на своїй сторінці у Facebook регулярно просував постать Медведчука як незамінного переговорника з Росією. За даними моніторингу “Детектору медіа”, проведеному улітку 2018 року, майже в кожному випуску програми Жарких “проходили меседжі про несамостійність України, небажання Європи допомагати та важливість відновлення дружби з Росією”. До того, як прийти на “112 канал”, у 2017 - 2018 роках неодноразово з’являвся в якості “експерта” на проросійському сепаратистському каналі “News Front” у програмах Сергія Веселовського — людини крайніх антиукраїнських поглядів. У 2017 році в ефірі «News Front» Жарких заявляв, що українізація — це технологія психологічного тиску та розз’єднання народу, а Україна, мовляв, завжди була російськомовною10.