Вадим Колесніченко

Матеріал з Shpionopedia
Версія від 11:02, 1 жовтня 2021, створена Alfa1 (обговореннявнесок) (Створена сторінка: 1. Колесніченко Вадим Васильович – український політик, агроном та юрист за освітою, у 20...)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

1. Колесніченко Вадим Васильович – український політик, агроном та юрист за освітою, у 2006 – 2014 роках народний депутат України, до 2014 року заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді України. Член російської політичної партії “Родіна”. 2. Народився 21 березня 1958 року в м.Умань, Черкаська область. Освіта: Уманський сільськогосподарський інститут (1975 - 1980), вчений агроном; Українська юридична академія (1987 - 1992), юрист. Кар’єра: 1975 - 1976 – робітник стадіону, м. Умань; з 03.1981 – головний агроном, колгосп “Слава” Володимир-Волинського району Волинської області; з 01.1982 – 1-й секретар, Володимир-Волинський МК ЛКСМУ; з 1982 -1984 – служба в армії; з 06.1985 – оперуповноважений відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності, УВС м. Ялти Кримської області; з 03.1992 – юрист у Ялтинській філії “Інтерконтбанку”; 1993 - 1996 – юрист у санаторії “Узбекистан”, м. Ялта. з 02.1996 – юрист, ПП “Улибка”, ТОВ “Улибка-ЮБК”, ТОВ “Бєлий Лєв”, з 06.2003 – заступник голови з питань ідеології та місцевого самоврядування, Севастопольське міське відділення Партії регіонів. 3. Відомий своєю неприязню до української мови, українофобськими та сепаратистськими поглядами, зокрема 2014 року сприяв анексії Криму. Був одним з головних опонентів “євромайдан”, учасників якого називав “гейропейцямі”, при цьому звинувачуючи країни ЄС і США в інформаційному, фінансовому, політичному і організаційній участі. (https://lenta.ru/articles/2014/02/28/kolesnichenko/) Після військової агресії Росії проти України та анексії Криму призупинив членство в Партії регіонів і відмовився від депутатського мандата у Верховній Раді України “у зв'язку з тим, що ми знаходимося на території держави РФ”. Згодом визнав, що отримав російське громадянство.( https://24tv.ua/anons_krupnim_planom_kudi_znikla_obitsyana_ukrayinskim_shkolyaram_tehnika_n361582) В окупованому Севастополі Колесніченко очолив місцеву організацію російської партії “Родіна” та її список на виборах до Законодавчих зборів Севастополя (російський аналог міської ради), одночасно балотуючись по одному з міських округів, але програв двічі. Партія “Родіна” не подолала прохідний бар'єр, а сам Вадим Колесніченко в окрузі з результатом 11,43 % (2303 голоси) програв директору Севастопольської загальноосвітньої школи № 25 Ірині Кравець, котра набрала 56,17 % (11468) голосів виборців.( https://news.obozrevatel.com/politics/20567-predatelej-vezde-ne-lyubyat--kak-putin-otplatil-kryimskim-separatistam.htm) Співавтор суперечливого проекту закону “Про засади державної мовної політики” (неофіційно відомий як закон Колесніченка-Ківалова або “мовний закон”), котрий викликав хвилю обурення в українському суспільстві, багатотисячні мітинги протесту та громадянські кампанії “Займіться ділом, а не язиком!” та “Помста за розкол країни”. Активно підтримував “політичне русинство”.(https://blogs.pravda.com.ua/ukr/authors/kolesnichenko/51c99a7d7416a/page_5/) Співавтор та один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942-1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.( https://blogs.pravda.com.ua/ukr/authors/kolesnichenko/51c99a7d7416a/page_5/) Голова Всеукраїнської координаційної ради організацій російських співвітчизників, Всеукраїнської громадської організації “Російськомовна Україна” та співголова Громадської організації “Міжнародний антифашистський фронт”. Співавтор суперечливих “законів про диктатуру”.