Олег Царьов

Олег Анатолійович Царьов — український підприємець, колишній політик, сепаратист. Наразі переховується в Російській Федерації від слідства, провадженого Генеральною прокуратурою України за звинуваченням у державній зраді через колабораціонізм Царьова з Росією.

Депутат Верховної Ради України IV—VII скликання, член фракції Партії регіонів (з грудня 2012), член Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин (з грудня 2012); член Політради Партії регіонів. Кандидат на пост Президента України на позачергових виборах 25 травня 2014 (зняв свою кандидатуру). Неодноразово піддавався критиці за українофобію і сепаратизм, перебуває у всеукраїнському кримінальному розшуку.

3 червня 2014 року Верховна Рада України дала згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт та згоду на обрання стосовно народного депутата України О.Царьова запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Але пізніше він був випущений на волю.

Олег Царьов

26 червня 2014 року обраний «спікером парламенту» Союзу народних республік — об'єднання організацій ДНР і ЛНР, які Генеральна прокуратура України кваліфікує як терористичні. Має відношення до «Комітету порятунку України», створеного в Москві 3 серпня 2015 року колишніми високопосадовцями України часів президентства Януковича.

Життєпис

Народився 2 червня 1970 у Дніпропетровську.

Навчався у школі № 7 міста Тернополя, з шостого класу перевівся у школу № 10, яку і закінчив у 1987. В школі цікавився хімією, фізикою, відвідував заняття секції з класичної боротьби в Тернополі.

У 1992 закінчив Московський інженерно-фізичний інститут, інженер-фізик за освітою.

Кар'єра

• 1992—1993 — інженер з підготування виробництва, Дніпроп. спеціаліз. МП «Автекс».
• 1993 — директор, ТОВ «Курс», м. Дніпропетровськ.
• 1993—1995 — директор, Укр. фінансове страхове т-во «Довіра», м. Дніпропетровськ.
• 1995—1997 — заступник директора, директор, ТОВ «Дніпропетровський комп'ютерний центр».
• 1997—1998 — директор, ТОВ «Кремнієва долина», м. Дніпропетровськ.
• 1998—2000 — голова правління, ВАТ «Дніпропетровська паперова фабрика».
• 2000 — заступник директора ТОВ «Дніпропетровський комп'ютерний центр»; директор з фінансових питань, ВАТ «Дніпропетровський хлібокомбінат № 2»; заступник директора, ТОВ «Дніпропетровський комп'ютерний центр».
• 2000—2002 — голова спостережної ради ВАТ «Дніпропетровська паперова фабрика»; голова спостережної ради, ВАТ «Дніпропетровський хлібокомбінат № 2»; голова спостережної ради, ВАТ «Новомосковський комбінат хлібопродуктів».

Був головою Дніпропетровського обласного відділення Партії регіонів.

Депутатська діяльність

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.2006, виб. окр. № 40, Дніпропетровська область, самовисування. За 30,26 %, 11 суперників. На час виборів: заступник директора ТОВ ІІ «Дніпровський комп'ютерний центр», член Партії регіонів. Голова підкомітету з питань власності, приватизації та банкрутства Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з 06.2002). Член фракції «Єдина Україна» (05.-06.2002), уповноважений представник фракції «Регіони України» (06.2002-09.2005).

Народний депутат України 5-го скликання 06.2006-11.2007 від Партії регіонів, № 35 у списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 06.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.12 від Партії регіонів, № 114 у списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член Комітету з питань податкової та митної політики (12.2007-03.2011), голова підкомітету з питань податку на додану вартість та інших податків на споживання (крім акцизних зборів) (з 02.2008), член Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики (з 03.2011), член фракції Партії регіонів (з 11.2007).

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012, виборчий округ № 40, Дніпропетровська область, від Партії регіонів. За 45,07 %, 8 суперників. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Заступник керівника фракції Партії регіонів у Верховній Раді VII скликання.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який був підданий широкій критиці. Закон було прийнято із порушеннями регламенту.

№ 1 серед «бійців» Партії регіонів

У 2006 брав участь у штурмі Дніпропетровської облради. Був керівником обласної парторганізації ПР. Була поширена думка, що 2005 року до списку ПР його взяли тому, «що гарно вмів битися», з чим Царьов не погоджувався. Брав найактивнішу участь у побитті опозиційних депутатів у Верховній Раді під час ратифікації Харківських угод. Після цього, на думку опозиції, став у ПР неформальним лідером першої п'ятірки «бійців», та отримав справжню популярність серед прихильників ПР по всій Україні.

Євромайдан

18 лютого 2014 року Царьов заявив: "Протягом години буде зачищено Майдан. По тому, як ми наведемо лад у Києві, ми приведемо його в усій країні."

20 лютого 2014 року Царьов літаком вилетів в Росію.

«Охоронна» діяльність

9 грудня 2013 року нардеп Царьов направив у Службу безпеки України і Міністерство закордонних справ запит про оголошення ряду іноземних громадян персонами нон грата. Так як вони, на думку Царьова, можуть мати відношення до протестних виступів в Києві. Всього у списку Царьова названо 36 імен. Більшість з них всесвітньо- або широковідомі особи, як наприклад президент Грузії Михайло Саакашвілі або доцент Києво-Могилянської академії член Науково-експертної ради при Комітеті Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Андреас Умланд.

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові
• Медаль Пушкіна (Російська Федерація, 9 лютого 2013) — за великий внесок у збереження та популяризацію російської мови та культури за кордоном
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (26 грудня 2003) — за вагомий особистий внесок у формування системи ефективної та політично відповідальної влади і здійснення соціально-економічних реформ

Скандали та дискусійна діяльність

Царьов — учасник скандалу 2004 року із транзитним сервером через який у Центральну виборчу комісію надходили дані із регіонів про так звану «перемогу» Віктора Януковича на виборах Президента.

В середині січня 2013 року Царьов зареєстрував законопроект «Про внутрішню торгівлю», який, зокрема, містив положення

• торговельні заклади площею понад 300 кв. м. мають розташовуватися за містом, не менше ніж у п'яти кілометрах від його межі
• супер- і гіпермаркети повинні працювати з 9-00 до 20-00, неділя — вихідний

Експерти, аналізуючи законопроект, дійшли висновку, що цей документ складений з «незрозумілих думок, які не мають юридичних форм», і що ключові положення законопроекту виписані не стільки для розв'язання реально існуючих проблем у внутрішній торгівлі, скільки з розрахунку на гучний скандал та задля збурення суспільства.

В червні 2013 року Царьов сказав, що День Конституції — це не свято, а день ганьби українського народу.

У 2013 році Царьов запропонував зробити суржик державною мовою в Україні.

Разом з кількома іншими депутатами Царьов в 2013 році виступив з ідеєю щодо відновлення пам'ятника в Києві російському політичному діячу Петру Столипіну, який значною частиною сучасного українського суспільства розглядається як гнобитель української мови та культури.

Царьов також був учасником бійок в Верховній Раді і потрапив до рейтингу «найкращих бійців».

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.

16 січня 2014 року в день прийняття Верховною Радою так званих «диктаторських законів», що суттєво обмежували громадянські свободи в Україні, відповідаючи на запитання журналіста Мустафи Наєма як йому подобається країна, в якій ми відтепер житимемо, О. Царьов заявив "Країна мені подобається все більше й більше."

12 лютого 2014 року в інтерв'ю Мустафі Наєму на Громадському ТБ, передивившись відео зі знущанням силовиків з активіста Євромайдану козака Михайла Гаврилюка, що раніше було поширене ЗМІ, та коментуючи його, Царьов зокрема сказав:

«Послухайте, ця потвора... з півником на голові, стояла-кидала у живих людей «коктейлі Молотова». У живих людей. Він їх спалював. І після цього, коли його затримали й коли йому... там, не вбили, не побили, як зробили б будь-які інші поліціянти в будь-якій іншій країні, його... еее, припровадили, й він у цілком нормальному вигляді зараз ходить героєм по Майдану."

9 квітня 2014 року, перебуваючи з візитом у Миколаєві, Олег Царьов збирався відвідати прихильників Володимира Путіна, що перебували у лікарні швидкої медичної допомоги після невдалої спроби штурму Миколаївської ОДА. Представники самооборони міста не допускали його до лікарні, оточивши її живим кільцем. Один із лідерів ополчення Олександр Янцен почав словесну перепалку з Олегом Царьовим. Після взаємних образ між ними почалася бійка. У народного депутата полетіли курячі яйця, люди почали скандувати «Фашизм не пройде!», «Чемодан, вокзал, Росія».

11 квітня 2014 року Царьов заявив, спілкуючись з сепаратистами в Донецькій облдержадміністрації, що готовий стати лідером так званого «Південно-Cхідного руху», докладе всіх зусиль для зриву президентських виборів, які призначені на 25 травня, і запевнив, що цих виборів не буде.

Ввечері 14 квітня 2014, під час телеефіру на ICTV, активісти Майдану та інші кияни оточили телекомпанію, обшукали авто Царьова та його охоронців і знайшли холодну та вогнепальну зброю та стандартні ріжки з набоями для автомата Калашникова. Пізно вночі на 15 квітня Царьов вийшов з телестудії, і пройшов «коридором ганьби», який йому влаштували мітингувальники, які кричали «Ганьба!», проклинали його за сепаратизм, штурхали та кидались яйцями та порвали зрештою на ньому одяг. Після цього інциденту його завели в швидку. Активісти Правого сектора втихомирили натовп, пообіцявши, що Царьова повезуть в Генпрокуратуру. Царьов після інциденту сказав в Генпрокуратурі, що не буде відкликати свою кандидатуру і що замість того, щоб почути голос людей, які повстали на сході України, як колись на заході країни, його побили та наголосив, що «на людей зі Сходу треба зважати» (рос. «с людьми с Востока надо считаться»).

25 квітня на сайті «Лента.ру» було опубліковане інтерв'ю із Царьовим, в якому він стверджував, що ніяких російських військ в Україні немає.

7 липня 2014 року як прибічник ДНР був побитий охоронцем Ігоря Гіркіна за критику відступу прибічників ДНР з Слов'янська.

У 2019 р. Олег Царьов заявив, що російська влада Криму «обдурила» його, вирішивши продати майно двох алуштинських пансіонатів «Дніпро» і «ХИИТовец», які у 2015 році віддали Царьову в оренду під реалізацію інвестпроектів/

Кримінальне переслідування

15 квітня прокуратура м. Києва внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення депутатом Олегом Царьовим посягань на територіальну цілісність держави в зв'язку «з публічними виступами Царьова під час масових заходів, а також у засобах масової інформації, у яких він закликав до роз'єднання країни, посягав на територіальну цілісність держави та висловлював сепаратистські наміри».

9 травня 2014 року о 23:46 до Олега Царьова подзвонив Ігор Коломойський, 15 травня запис цієї розмови з'явився у мережі (Царьов підтвердив її аутентичність). Губернатор Дніпропетровської області повідомляє заступника глави регіоналів про те, що у зв'язку з убивством в Маріуполі члена єврейської громади Шлемкевича за голову Царьова призначений викуп в один мільйон доларів, і радить: «Причому, сказали, будуть шукати всюди… Я хотів тобі відкрити, щоб ти динамив в Москві, нікуди не їдь».

15 травня 2014 року, як повідомив народний депутат від ВО «Свобода» Ігор Мірошниченко, Генеральна прокуратура України подала до Верховної Ради подання на позбавлення Олега Царьова (і ще низки нардепів) мандатів народного депутата України.

Генеральна прокуратура України внесла до Верховної Ради України подання про позбавлення недоторканності О.Царьова та двох інших народних депутатів для притягнення їх до кримінальної відповідальності за причетність до подій, пов'язаних з сепаратизмом. Відповідна згода щодо Царьова була надана Верховною Радою 3 червня 2014 року 235 голосами «за»

2 липня 2014 року на УНІАН з'явилася інформація, що лідера сепаратистського руху «Південний Схід» Олега Царьова оголошено у міжнародний розшук.

20 серпня 2015 року Міністерство закордонних справ України анулювало дипломатичний паспорт Олега Царьова. Він позбавлений паспорта як особа, що «…втратила підстави для користування дипломатичним паспортом і не повернула до МЗС паспортний документ у передбачений законодавством термін».

23 вересня 2015 року Служба безпеки України викликала на допит колишнього депутата Верховної Ради України Олега Царьова. Повістка колишньому парламентарію була опублікована на сайті СБУ. Царьов викликаний як підозрюваний, проте в повістці не зазначено як підозрюваний за якою статтею Кримінального кодексу України. 30 жовтня Шевченківський районний суд Києва виніс постанову, якою задовольнили клопотання органу попереднього розслідування, дав дозвіл на спеціальне досудове розслідування.

4 листопада 2015 року Генеральна прокуратура України почала процедуру заочного засудження Олега Царьова.

Президентські вибори 2014 року

Царьов подав заявку до ЦВК, як кандидат на Президента України. Однак 1 травня він подав заяву до ЦВК із проханням зняти його кандидатуру.