Ісаєнко Дмитро Валерійович

Матеріал з Shpionopedia
Перейти до: навігація, пошук
Дмитро Ісаєнко

Дмитро Валерійович Ісаєнко — український політик. Народний депутат IX скликання. 8 вересня 2020 р. Наказом Міністерства освіти і науки України призначений Головою наглядової Ради Київського національного університету будівництва і архітектури. У 2007—2015 роках працював заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. З 2015 року — віце-президент Конфедерації будівельників України. Причетний до крупного розкрадання майна ЗСУ.

Діяльність

Ісаєнко Дмитро Валерійович — фігурант низки антикорупційних розслідувань, зокрема за фактом тендерних махінацій, шахрайських афер, податкових та урядових зловживань, махінацій з природними ресурсами.

Не пропрацювавши жодного дня в бізнесі, а займаючи все життя посади службовця і чиновника, в 2013 році задекларував понад 20 мільйонів гривень доходу.

Ісаєнка вважають людиною з орбіти Вадима Столара.

У 2019 профінансував партію "ОПЗЖ" на 1,6 млн грн.

У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування.

Також він відомий тим, що, перебуваючи на посаді заступника міністра ЖКГ, набув статусу учасника АТО, аби уникнути люстрації. Згодом розповідав журналістам, що протягом трьох місяців, ризикуючи життям, керував будівництвом військових укріплень. Після скандалу у Верховній Раді Ісаєнко втратив посаду.

Біографія

Народився 30 серпня 1967 року в м. Річиця, Гомельська область, Білорусь.

Закінчив Ленінградське вище військове інженерне будівельне училище (1989) і отримав спеціальність інженер-теплоенергетик.

Кандидат наук з державного управління.

20 червня 2019 року отримав диплом доктора наук в Київському національному університеті будівництва і архітектури, захистив дисертацію за спеціальністю Управління проектами і програмами.

Професійна діяльність

  • 1984–2005 рр. — служба в Збройних силах України.
  • 1984–1989 рр. — курсант Ленінградського вищого військового інженерного будівельного училища, м. Ленінград.
  • 1989–1990 рр. — помічник начальника монтажної групи 241 управління спеціалізованих монтажних робіт, м. Балаклава.
  • 1990–1993 рр. — старший помічник начальника монтажної групи 241 управління спеціалізованих монтажних робіт, м. Балаклава.
  • 1993–1996 рр. — начальник монтажної групи 241 управління спеціалізованих монтажних робіт, м. Балаклава.
  • 1996–1999 рр. — начальник будівельно-монтажної дільниці 22 управління начальника робіт, м. Балаклава.
  • 1999–2002 рр. — заступник начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, м. Київ.
  • 2002–2006 рр. — начальник Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, м. Київ.
  • 2006–2007 рр. — директор Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України, м. Київ.
  • 2007–2015 рр. — заступник Міністра регіонального розвитку і будівництва України, м. Київ. Курував будівництво оборонних споруд у Донецькій та Луганській областях.
  • 14 січня 2015 — був звільнений з посади заступника міністра за незаконне отримання статусу учасника АТО.
  • 2015 — по сьогоднішній день віце-президент Конфедерації будівельників України.

Політична діяльність

З 29 серпня 2019 — народний депутат України ІХ скликання. Секретар Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Статки

У 2013 році Ісаєнко задекларував більше 20 мільйонів гривень невідомого походження, котрі не міг заробити, оскільки все життя працював чиновником.

Нагороди, почесні звання

  • Відзнака Президента України «За бездоганну службу» III ступеня, 1998;
  • ювілейна медаль «10 років ЗС України», 2001;
  • почесне звання «Заслужений будівельник України», 2009;
  • нагрудний знак Мінрегіонбуду «Почесний працівник будівництва та архітектури» ІІ ступеня, 2010;
  • Почесна грамота Київського міського голови, 2010, нагрудний знак Мінрегіону «Знак пошани», 2013.