Василь Небензя
Небензя Василь Олексійович Професійна сфера діяльності/офіційна посада/біографія: Радянський та російський дипломат. Постійний представник Росії при ООН та в Раді безпеки ООН, надзвичайний та повноважний посол, колишній заступник Міністра закордонних справ РФ.
Василь Небензя народився 26 лютого 1962 року у Волгограді.
У 1983 році закінчив МДІМВ МЗС СРСР, з того часу - на дипломатичній роботі.
1988-1990 роки - аташе Посольства СРСР у Таїланді.
1990-1991 роки - третій секретар управління міжнародних економічних відносин МЗС СРСР.
1991-1996 роки - другий секретар управління міжнародних організацій МЗС СРСР, потім - завідувач відділу Департаменту міжнародних організацій (ДМО) МЗС Росії.
1996-2000 роки - радник, старший радник Постійного представництва Росії при ООН у Нью-Йорку.
2000-2006 роки - начальник відділу, заступник директора ДМО МЗС Росії.
2006–2011 роки – заступник постійного представника при СОТ у Женеві.
2011-2012 роки - заступник постійного представника Росії при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві.
2012-2013 роки - директор департаменту з гуманітарного співробітництва та прав людини МЗС Росії.
2013-2017 роки - заступник міністра закордонних справ Російської Федерації.
З 2017 року - постійний представник РФ при ООН та в Раді безпеки ООН.
Звинувачується у: Безпосередня співучасть у здійсненні злочинної зовнішньої політики керівництва Росії, включаючи військові злочини, терор та політичні вбивства, а також у діяльності з руйнування міжнародного права та у пропаганді путінського режиму на міжнародній арені.
Небензю багато експертів називають «людиною Лаврова» [міністра закордонних справ], зазначаючи, що між ними давно склалися не лише міцні ділові, а й міцні дружні стосунки.
Кар'єрний зліт Небензі на вершини дипломатичної ієрарахії припав на період підготовки та реалізації масштабного плану російської агресії проти України, в якому МЗС відігравало найважливішу роль — як щодо забезпечення інформаційно-пропагандистського прикриття, так і лобістськими спробами запобігти або послабити міжнародну реакцію. Навряд чи можна пояснити випадковістю те, що статус надзвичайного та повноважного посла Небензя отримав у лютому 2014 року, за кілька днів до початку спецоперації з анексії Криму.
Діяльність на посаді заступника міністра закордонних справ не передбачала публічності, але вибір саме Небензі на роль наступника одіозного Віталія Чуркіна на посаді постпреда РФ в ООН у 2017 році фактично став підтвердженням його заслуг на попередній посаді, а також абсолютної лояльності до путінського режиму та ефективності в його захисті міжнародному рівні.
У лютому 2018 року Василь Небензя публічно попросив постпреда США в ООН не використати словосполучення «режим Путіна»: «Хочу нагадати постпреду Хейлі — у Росії не режим, а законно обраний президент та призначений уряд. Я б попросив у майбутньому американську делегацію дотримуватися хоча б елементарної дипломатичної пристойності. До речі, у Сирії також законний уряд, подобається це комусь чи ні».
Небензя багаторазово використовував трибуну ООН для виправдання злочинів російського режиму, при цьому відповідно до притаманної російської дипломатії традиції, моментально від захисту, переходячи до звинувачень та образ своїх «колег» зі США, Великобританії та інших країн.
Так, у резонансній справі про отруєння Скрипаля Небензя у своїх публічних заявах пройшов усі стадії типової російської пропаганди та контрпропаганди, включаючи заперечення, цинічну брехню та спроби перевести стрілки. Коли роль Росії в цьому акті політичного терору отримала повне підтвердження, Небензя заявив: «З'являються нові і нові цікаві факти, і свідчення, які взагалі можуть одного дня перевернути всю цю справу. У мене взагалі останнім часом виникає запитання, чи був хлопчик».
У всіх гострих та спірних ситуаціях, що є предметом міжнародного врегулювання, Небензя завжди жорстко і послідовно висловлював російську позицію — підтримувати диктаторські та терористичні режими та саботувати будь-які заходи щодо боротьби з ними для захисту права та демократії. Заяви та дії постпреда РФ на захист режимів на Кубі, КНДР, Ірані, Сирії завжди викликали великий резонанс у зв'язку з відвертим маніпулюванням нормами міжнародного права.
У період загрози антидемократичному режиму у Венесуелі Небензя відстоював позицію Росії щодо всілякої підтримки Мадуро. Намагався дискредитувати розслідування катастрофи MH17. Усіми способами намагався запобігти розслідуванню у зв'язку з авіаударами Росії у сирійській провінції Ідліб, ініційоване генсеком ООН. Непрямим свідченням співучасті Небензі у діяльності злочинного режиму є здобуття ним вищих державних нагород, у тому числі: Ордена Дружби, медалі ордену «За заслуги перед Батьківщиною» II ступеня та Почесних грамот МЗС та Президента Росії – «за великий внесок у реалізацію зовнішньополітичного курсу Російської Федерації ».
