Відмінності між версіями «Плотницький Ігор»

Матеріал з Shpionopedia
Перейти до: навігація, пошук
(Створити порожню сторінку)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
 +
'''Плотницький Ігор''' — український колабораціоніст із Росією, очільник і голова ради «міністрів» маріонеткового утворення Луганської Народної Республіки у 2014—2017 роках. В Україні визнаний терористом.
  
 +
== Діяльність ==
 +
[[Файл:2084344.jpg|міні|Ігор Плотницький]]
 +
Брав активну участь у діяльності терористичної організації ЛНР. З 21 травня 2014 — «міністр оборони» ЛНР.
 +
 +
У квітні 2014 року став першим командиром батальйону «Зоря». 21 травня 2014 «Республіканські збори» ЛНР обрали його міністром оборони республіки. Деякі українські ЗМІ вважають, що саме Плотницкий [https://korrespondent.net/ukraine/3408466-novym-premerom-lnr-stal-professyonalnyi-artylleryst спланував] операцію зі знищення частин української армії під Зеленопіллям.
 +
 +
14 серпня 2014 «голова ЛНР» Валерій Болотов оголосив про свою відставку та призначення на цей пост Плотницького. 20 серпня Плотницький очолив також Раду міністрів ЛНР, пізніше цю посаду обійняв Геннадій Ципкалов.
 +
 +
3 листопада, після виборів у ЛНР, «ЦВК республіки» оголосив, що Плотницький переміг на них з 63,17 % голосів виборців. Вибори визнала тільки Росія, порушивши тим самим Мінські домовленості.
 +
 +
4 листопада 2014 року під час інавгурації, яка відбулась у колонному залі Луганської обласної ради, Плотницького [https://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_policy/58149/ благословив] митрополит УПЦ (МП) Іоанникій, що перебував на пенсії.
 +
 +
30 жовтня 2014 Генпрокуратура України звинуватила Ігоря Плотницького та громадянина РФ Олександра Попова у викраденні української льотчиці Надії Савченко. Адвокат Надії Савченко Микола Полозов повідомив, що його підзахисна, дивлячись телевізор, упізнала Ігоря Плотницького як керівника групи, яка вивезла її з Луганська для передачі співробітникам ФСБ Росії на кордоні України та Росії.
 +
 +
24 листопада 2017 року «міністр державної безпеки» самопроголошеної «Луганської народної республіки» Леонід Пасічник повідомив, що глава ЛНР Ігор Плотницький написав заяву про відставку за станом здоров'я.
 +
 +
Усунений з посади у наслідку перевороту в листопаді 2017 р., втік до Російської Федерації, де був заарештований за крадіж 1 млрд доларів США виділених Росією й утримується в петербурзькому СІЗО «Хрести».
 +
 +
За повідомленням координатора групи "Інформаційний спротив" Дмитра Тимчука, ватажок-втікач Ігор Плотницький [https://dt.ua/UKRAINE/eks-vatazhok-lnr-plotnickiy-na-voli-zhive-v-elitnomu-kotedzhnomu-selischi-pid-moskvoyu-is-273442_.html живе] в елітному котеджному селищі у Барвисі Московської області та періодично виїжджає до столиці Росії "у справах".
 +
 +
З 2014 року [https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/details/?id=14192664046680 знаходиться] у розшуку. Внесений у [https://myrotvorets.center/criminal/plotnickij-igor-venediktovich/ базу] "Миротворця".
 +
 +
== Біографія ==
 +
З 1982 по 1991 рік проходив службу в Збройних Силах СРСР у місті Пенза, де й залишився після закінчення строкової служби.
 +
 +
У 1987 закінчив Пензенське артилерійське інженерне училище. Звільнився 1991 року у званні майора.
 +
 +
З 1992 року працював у різних фірмах на посадах менеджера і заступника директора з комерційних питань, 1996 року створив приватне підприємство «ТФ Скарабей» з оптово-роздрібної торгівлі ПММ. У 2004 році почав роботу в обласній інспекції у справах захисту прав споживачів.
 +
 +
 +
[[Категорія:Гібридний вплив]]
 +
[[Категорія:Політики]]
 +
[[Категорія:Росія]]

Поточна версія на 16:57, 2 червня 2020

Плотницький Ігор — український колабораціоніст із Росією, очільник і голова ради «міністрів» маріонеткового утворення Луганської Народної Республіки у 2014—2017 роках. В Україні визнаний терористом.

Діяльність

Ігор Плотницький

Брав активну участь у діяльності терористичної організації ЛНР. З 21 травня 2014 — «міністр оборони» ЛНР.

У квітні 2014 року став першим командиром батальйону «Зоря». 21 травня 2014 «Республіканські збори» ЛНР обрали його міністром оборони республіки. Деякі українські ЗМІ вважають, що саме Плотницкий спланував операцію зі знищення частин української армії під Зеленопіллям.

14 серпня 2014 «голова ЛНР» Валерій Болотов оголосив про свою відставку та призначення на цей пост Плотницького. 20 серпня Плотницький очолив також Раду міністрів ЛНР, пізніше цю посаду обійняв Геннадій Ципкалов.

3 листопада, після виборів у ЛНР, «ЦВК республіки» оголосив, що Плотницький переміг на них з 63,17 % голосів виборців. Вибори визнала тільки Росія, порушивши тим самим Мінські домовленості.

4 листопада 2014 року під час інавгурації, яка відбулась у колонному залі Луганської обласної ради, Плотницького благословив митрополит УПЦ (МП) Іоанникій, що перебував на пенсії.

30 жовтня 2014 Генпрокуратура України звинуватила Ігоря Плотницького та громадянина РФ Олександра Попова у викраденні української льотчиці Надії Савченко. Адвокат Надії Савченко Микола Полозов повідомив, що його підзахисна, дивлячись телевізор, упізнала Ігоря Плотницького як керівника групи, яка вивезла її з Луганська для передачі співробітникам ФСБ Росії на кордоні України та Росії.

24 листопада 2017 року «міністр державної безпеки» самопроголошеної «Луганської народної республіки» Леонід Пасічник повідомив, що глава ЛНР Ігор Плотницький написав заяву про відставку за станом здоров'я.

Усунений з посади у наслідку перевороту в листопаді 2017 р., втік до Російської Федерації, де був заарештований за крадіж 1 млрд доларів США виділених Росією й утримується в петербурзькому СІЗО «Хрести».

За повідомленням координатора групи "Інформаційний спротив" Дмитра Тимчука, ватажок-втікач Ігор Плотницький живе в елітному котеджному селищі у Барвисі Московської області та періодично виїжджає до столиці Росії "у справах".

З 2014 року знаходиться у розшуку. Внесений у базу "Миротворця".

Біографія

З 1982 по 1991 рік проходив службу в Збройних Силах СРСР у місті Пенза, де й залишився після закінчення строкової служби.

У 1987 закінчив Пензенське артилерійське інженерне училище. Звільнився 1991 року у званні майора.

З 1992 року працював у різних фірмах на посадах менеджера і заступника директора з комерційних питань, 1996 року створив приватне підприємство «ТФ Скарабей» з оптово-роздрібної торгівлі ПММ. У 2004 році почав роботу в обласній інспекції у справах захисту прав споживачів.