Андрій Караулов
Андрій Вікторович Караулов— радянський і російський журналіст, телеведучий, блогер. Найбільш відомий як автор і ведучий публіцистичних програм «Момент істини» (1992—2016) і «Русский век» (1998—2006), що в різний час транслювалися російськими телеканалами. Президент ТОВ «Телевізійна корпорація „Момент істини“». Лауреат телевізійної премії «ТЕФІ» (1995). Антиукраїнський пропагандист.
Діяльність
Активний співучасник агресивної пропаганди путінського режиму, створення та розповсюдження на користь політичного керівництва РФ інформації, яка навмисно спотворює реальність, обманює людей і насаджує в суспільстві агресію, атмосферу страху, ксенофобії та шовінізму. Спеціалізувався на розпалюванні антизахідних та антиукраїнських настроїв у суспільстві, ненависті до лідерів антипутінської опозиції та звеличенні Володимира Путіна.
Караулова неодноразово викривали у замовному характері його «розслідувань» та «документальних фільмів». У 2009 році газета «Правда» так коментувала інформацію про використання його програми для вкидання компромату та дискредитації політичних опонентів влади: «Сюжети змонтовані з явними підтасовками, грубим пересмикуванням фактів та гучним вбиванням автором у свідомість людей нав'язливих, маревних ідей… інструментом цькування неугодних. «Момент істини» — це своєрідний шампур брехні, на який нанизуються будь-які навіжені ідеї автора та ангажованих ним гостей».
Свідоцтво 2013 оглядача The Moscow Post Бориса Бистрова: «Тележурналістом Андрія Караулова можна назвати лише з великою натяжкою. Найімовірніше, він телебізнесмен. Тобто його місія в телеефірі – не встановити істину, хоч би якою вона була, а заробити на продажі телевізійного продукту під назвою «Момент істини»… Фактично кожна його передача – явна фальсифікація з метою максимізації авторського прибутку».
У 2014 році Караулов випустив фільм «Звичайний фашизм», в якому звинуватив нову українську владу у злочинах та вбивствах супротивників та мирних громадян.
Того ж року у фільмі «Як загинув «Боїнг»?» звинуватив українські ВПС у краху малазійського лайнера MH17 у небі над Україною.
2015 року випустив книгу «Геноцид росіян на Україні. Про що мовчить Захід», в якій «автор розповідає, хто і чому проводить цей геноцид, як на практиці здійснюється підтримка Заходом антиросійських сил», а також про те, що «русофобія Заходу лише наростатиме, а Україна стала полігоном для випробування усіляких способів з розсіювання та знищення російського народу».
У 2018 році Караулов зняв за його оцінкою «головний фільм життя» про Путіна, який відмовилися прийняти до прокату всі телеканали. У ньому він розповів про те, як Путін Росію піднімав, як заводи відроджував і про те, що Путін міг загинути в першу ж ніч свого президентства.
Свідоцтво оглядача Ірини Петровської про «Путін як superstar»: «Сильна річ! Чи не всі терористи у світі зацікавлені в усуненні Путіна та розвалі Росії. І будьте певні — розвалили б, але прийшов Месія і, кожну секунду ризикуючи собою, врятував Росію... Навіть для начальників, що звикли до лестощів, караулівські славослів'я — too much, що зайвий раз доводить, як важливо для пропагандистів тримати ніс за вітром і не зіпсувати кашу олією».
У червні 2019 року перший заступник губернатора Красноярського краю Сергій Пономаренко публічно звинуватив Караулова у здирстві 2,4 млн рублів за відміну публікації сюжетів, що дискредитують Красноярський край. Сам Караулов звинувачення відкинув, заявивши, що його обмовили.
Біографія
Народився в підмосковному Калінінграді (нині місто Корольов) Московської області.
У 1976 році працював різноробочим заводу «Салют» в Москві.
У 1981 році закінчив факультет театрознавства ГІТІСу ім. А. В. Луначарського. Кандидат мистецтвознавства.
З 1982 р по 1983 р — служба в театрально-армійській команді.
З 1983 р по 1985 р — редактор журналу «Театральная жизнь».
З 1985 по 1988 — завідувач відділом гумору журналу «Огонек».
З 1988 р по 1990 р — працює в альманасі «Наша спадщина». Друкувався в газеті «Советская Россия».
З 1990 р — завідувач відділом журналу «Родина».
У 1991 р — завідувач відділом літератури та мистецтва «Независимой газеты».
З 1992 по 2016 рік — автор і ведучий програми «Момент істини».
У 1992—1997 роках «Момент істини» виходив на каналі РТР. У 1997 році вступив в конфлікт з головою ВГТРК Миколою Сванідзе та його заступником Михайлом Лесіним, в результаті якого «Момент істини» зняли з ефіру.
У 1998—2006 роках — автор і ведучий програми в форматі інтерв'ю «Русский век» на телеканалі НТВ, потім на телеканалі ТВЦ.
Також вів програми «Крадене повітря» і «Російські люди» на телеканалі ТНТ, «Навколо Кремля» на каналі REN-TV і «Національне надбання» на ТВЦ.
У 2007 році було порушено Слідчим комітетом Російської Федерації кримінальну справу про незаконне прослуховування, в тому числі Караулова.
12 листопада 2013 року на програмі «Спеціальний кореспондент» — «Лицедії» з Аркадієм Мамонтовим, журналістом телеканалу «Росія-1», вступив в дискусію з редактором газети «The Moscow Times» Майклом Бомом з США з приводу рівня розвитку Росії і США.
Автор політичних книг «Навколо Кремля» (друге видання книги вийшло в 2 томах у видавництві «Слово»). Перше видання книги «Навколо Кремля» вийшло в 1990 році і, на думку автора, мета цієї книги полягала в тому, щоб "через цикл діалогів показати, як протягом одного року жила і розвивалася суспільно-політична думка, куди і до чого йшли … "; «Русское солнце». Автор монографій «Театр, 1980-ті», «Олег Іванович Борисов», «Спрощений театр».
Автор документального 4-серійного фільму «Невідомий Путін».
З квітня 2018 року робить випуски на своєму офіційному ютуб-каналі «Офіційний канал Андрія Караулова». Канал має понад 1,5 млн передплатників.
