Георгій Шевкунов
Шевкунов Георгій Олександрович - єпископ Російської православної церкви, митрополит Псковський та Порхівський. Є головою Патріаршої ради з питань культури, співголовою Церковно-громадської ради із захисту від алкогольної загрози. Церковний письменник, сценарист. Автор документально-публіцистичного фільму “Загибель імперії. Візантійський урок”. Є головним редактором інтернет-порталу Православ'я, членом Вищої церковної ради Російської православної церкви Московського патріархату, членом громадської ради при Комітеті з культури Державної думи.
Має репутацію близької до Кремля людини та духовника Володимира Путіна, з яким, за опублікованими свідченнями, його познайомив генерал-лейтенант КДБ СРСР у відставці Микола Леонов.
Діяльність
Шевкунов є активним учасником спеціальних заходів впливу КДБ/ФСБ, співучасником в антидемократичній пропаганді та встановленні диктатури, втручанні у мирські справи.
Тихін-Шевкунов є найамбіційнішим і, ймовірно, найвпливовішим із церковних діячів путінської епохи. Він вважається лідером ультраконсервативної фракції в РПЦ МП, який безпосередньо впливає на президента Путіна.
Він стверджував, що потрібно співпрацювати, бо “тільки спецслужби зможуть захистити країну від сатанізму та ісламізму”, що “КДБ – це сила, яка здатна утримати державу від розпаду”. Коли 1991 року в одному з храмів Донського монастиря сталася пожежа, Шевкунов звинуватив у підпалі парафіян Російської православної церкви за кордоном, назвавши їх агентами іноземної розвідки.
Коли РПЦ стали повертати відібрані при комунізмі храми, в церковному середовищі почалася боротьба між церковною бюрократією, що встановилася за радянські роки, і релігійними дисидентами. Останні, серед іншого, хотіли служити не церковнослов'янською, а російською мовою, що було суворо заборонено в СРСР. Одним із них був отець Георгій Кочетков, і в його храмі Тихін за підтримки “козаків та чорносотенців” влаштували погром у його храмі, а Кочеткову заборонили служити на три роки. Один із учасників тієї провокації, а нині — політемігрант та козачий отаман В'ячеслав Дьомін стверджує, що “Ніхто не розумів, що курує нами Луб'янка, просто вони нас ведуть і направляють, чи туди, чи сюди. І тут якраз починається моє знайомство з Тихоном Шевкуновим. Очевидно, тоді він ще почав активно співпрацювати з цією цивілізацією, і вона його дуже плекала”. Справді,
Вважається, що з Путіним, тоді ще співробітником адміністрації президента Єльцина, його познайомив у 1996 році колишній сенатор та банкір Сергій Пугачов та голова аналітичного підрозділу КДБ СРСР Микола Леонов, з яким Шевкунов підтримував тісні взаємини після виселення з монастиря "ліберала" Кочеткова. З того часу вони стали регулярно спілкуватися, і слідом за Путіним регулярними парафіянами Шевкунова стали Людмила Путіна, колишній генпрокурор Володимир Устинов, колишній губернатор Санкт-Петербурга Георгій Полтавченко, голова Ради безпеки Микола Патрушев, голова Конституційного суду Володимир Зорькін, депутат Держдуми та головний редактор Культура” Олена Ямпольська, яка була редактором книги Шевкунова та прославилася характерною максимою: “Росію здатні утримати над безоднею дві сили. Перша називається – Бог. Друга – Сталін”.
Шевкунова з великою часткою впевненості можна назвати одним із головних архітекторів сучасної антизахідної конспірології в середовищі російської влади. Ще у 2008 році він випустив фільм про крах Візантійської імперії “Загибель імперії. Візантійський урок”, який тричі показували центральним телебаченням у прайм-тайм. На думку режисера фільму, Візантія згнила зсередини, змінила традиції і стала жертвою ідеологічних підступів "заздрісного Заходу".
Біографія
Георгій Шевкунов народився 2 липня 1958 року у Москві. У 1982 році закінчив сценарний факультет ВДІКу за спеціальністю “літературна робота”. Після закінчення вузу хрестився і вступив до Псково-Печерського монастиря трудником, потім послушником. З 1986 працював у видавничій раді Московського патріархату. 2 липня 1991 року в Донському монастирі в Москві Георгія Шевкунова було пострижено в чернецтво з ім'ям Тихін. У 1993 році він був призначений настоятелем московського подвір'я Псково-Печерського монастиря на території Стрітенського монастиря на Великій Луб'янці. У 1995 році став намісником відродженого Стрітенського чоловічого монастиря. У 1999 році був призначений ректором Стрітенського вищого православного монастирського училища (з 2002 року - Стрітенської духовної семінарії).
У травні 2018 р. рішенням Священного синоду Шевкунова було призначено правлячим архієреєм Псковської єпархії, главою Псковської митрополії і зведено в сан митрополита. У липні 2018 року призначений “священноархімандритом та ігуменом” Псково-Печерського монастиря.
