Дугін Олександр
Олекса́ндр Ге́лійович Ду́гін (рос. Александр Гельевич Дугин) (нар. 7 січня 1962, Москва, РРФСР) — російський філософ, перекладач, політолог[1], публіцист фашистського[2][3][4] напрямку, засновник ідейного руху «неоєвразійство». На думку багатьох спостерігачів Олександр Дугін сповідує праворадикальні, екстремістські, терористичні[5][6] та ультранаціоналістичні імперські ідеї[7][8].
Є почесним професором Євразійського національного університету імені Л. М. Гумільова (Астана) і Тегеранського університету. Запрошений професор Південного федерального університету.
Фігурант фінансових санкцій США проти осіб, що винні в агресії проти України[9].
Поліглот, знає більше десяти мов.
Зміст
· 1Біографія
o 1.1Сім'я
o 1.2Кар'єра і життя
· 2Згадки в масовій культурі
· 3Цитати Дугіна
· 4Див. також
· 5Публікації
· 6Перформанси
· 7Література
· 8Примітки
· 9Посилання
Біографія[ред. | ред. код]
Сім'я[ред. | ред. код]
Батько — Гелій Олександрович Дугін (1935–1998) — кандидат юридичних наук, генерал-лейтенант Головного розвідувального управлінняГенштабу Збройних сил СРСР[10], працював у Російській митній академії[11], мати — Галина Вікторівна Дугіна (Онуфрiєнко)[12] (1937–2000) — лікар, кандидат медичних наук. Проживала у Москві.
Олександр Дугін був одружений з Євгенією Дебрянською, від якої має сина[10]. Наразі одружений з Наталією Мелентьєвою — філософом, кандидатом філософських наук, публіцистом, директором видавництва «Арктогея», викладачем філософії в МДУ. Син: Артур (в хрещенніДимитрій) Олександрович Дугін, 1985 року народження, москвич, закінчив Московський державний лінгвістичний університет, музикант. Дочка: Дар'я Олександрівна Дугіна, 1992 року народження, студентка філософського факультету МДУ.
Кар'єра і життя[ред. | ред. код]
Націонал-більшовицький двоголовий орел О. Дугіна[13].
1979 року вступив до Московського авіаційного інституту (МАІ), проте був відрахований з другого курсу за неуспішність[14] (згодом, при захисті дисертації, представив у Вчену раду РДУ диплом про закінчення заочного відділення Новочеркаського інженерно-меліоративного інституту)[15][16].
1980 року разом із Гейдаром Джемалем вступив у гурток «Чорний орден СС»[17],[14][18][19][20], який створив і очолив (обравши звання «рейхсфюрера») містик[21], один з перших російських «нових правих»[22] Євген Головін; саме учнем Головіна він себе і вважає[23]. (Гурток Головіна складався з колишніх членів «Южинського гуртка» письменника Юрія Мамлєєва, але, всупереч поширеним твердженнями, у самого Мамлєєва, що емігрував 1974 року, Дугін не бував)[24].
Разом з Гейдаром Джемалем Дугін вступив 1988 року в Національно-Патріотичний Фронт «Пам'ять» Дмитра Васильєва, але потім був вигнаний з цієї організації, за офіційним формулюванням, за те, що «контактував і контактує з представниками емігрантських дисидентських кіл окультистсько-сатанинського спрямування, зокрема, з якимсь письменником Мамлєєвим»[25][26]. Разом із Едуардом Лимоновим і Єгором Лєтовим одним із співзасновників Націонал-Більшовицької Партії Росії. 1989 року входив до групи «Рух інтелектуальних консерваторів» Ігоря Дудинського.[27] У період з 1990 по 1992 рік працював з розсекреченими архівами КДБ, на основі яких підготував низку газетних, журнальних статей, книг і телепередачу «Таємниці століття», що транслювалася на Першому каналі.
· З 1988 по 1991 роки — головний редактор видавничого центру «ЕОН». Організував історично-філософський центр «ЕОН», на основі якого пізніше була створена асоціація «Арктогея» й однойменне видавництво. Є автором підручника «Геополітика».
· З 1990 року — головний редактор альманаху «Милий ангел».
· З 1991 року — головний редактор журналу «Елементи», голова Історико-Релігійної Асоціації «Арктогея».
· 1993 1995 роки — колумніст газети «Новий погляд»[28][29]
· З 1993 по квітень 1998 року — ідеолог та один із лідерів Націонал-більшовицької партії. За словами Едуарда Лимонова, вийшов з НБП через те, що звинуватив чотирьох націонал-більшовиків в крадіжці у нього 248 рублів[30]. За оцінкою ж самого Дугіна, розрив стався з ідеологічних розбіжностей, зокрема через відсутність у Лимонова чітко вираженої політичної позиції[31].
· 1996 1997 роки — автор та ведучий радіопрограми «FINIS MUNDI» (Радіо 101-FM).
· З 1997 по 1999 роки — автор та ведучий програми «Геополітичний Огляд» (радіо «Вільна Росія»).
· З 1998 року — радник Голови Державної Думи Геннадія Селезньова.
· З 1999 року — голова секції Центр геополітичних експертиз Експертно-консультативної Ради з проблем національної безпеки при Голові Державної Думи.
· 2000 року читав курс «Філософія політики» Міжнародний незалежний еколого-політологічний університеті.
· 2001 року — голова Політичної Ради (лідер) Загальноросійського Суспільно-Політичного руху «Євразія».
· 2002 по листопад 2003 — голова політради партії «Євразія».
· З листопада 2003 року — лідер Міжнародного євразійського руху.
· З 2005 по 2006 роки — колумніст журналу Rolling Stone[32]. Ведучий геополітичної програми «Вехи» на телеканалі Спас.
· З 2007 по 2008 року — ведучий радіопередачі «Русская Вещь»[33] на радіо РСН.
· У березні 2008 року — зустріч в Белграді з прем'єр-міністром Сербії Воїславом Коштуніца[34].
· З березня 2008 року є неофіційним ідеологом партії «Єдина Росія», згідно з інформацією на офіційному сайті МЕД[35].
· З вересня 2008 року — професор Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, директор Центру консервативних досліджень у соціологічному факультеті МГУ.
· З вересня 2009 року — в. о. завідувача кафедрою соціології міжнародних відносин[ru] МДУ ім. М. В. Ломоносова[36].
· З березня 2012 року — член Експертно-консультативної ради при голові Держдуми Росії С. Е. Наришкіні.
· У червні 2013 - візит до Молдови. Виступ в Народному Університеті р. Кишинева[37].
· З 2015 року — внесений до санкційний список США і Канади.
· З 2016 року — головний редактор телеканалу Царьград ТВ.
· 14 липня 2016 року — візит до Туреччини. Виступи на прес-конференції, присвяченій відновленню російсько-турецьких відносин[38].
За результатами опитування, проведеного сайтом openspace, у якому було віддано більш ніж 40 тисяч голосів, Дугін посів 36 місце серед найвпливовіших інтелектуалів Росії[39].
Країни, в яких Олександр Дугін потрапив під санкції
Згадки в масовій культурі[ред. | ред. код]
· У збірнику новел Віктора Пелевіна «П5: Прощальні пісні політичних пігмеїв Піндостана» (2008) як персонаж по імені Дюпен.
· У фільмі Generation П,- Іван Охлобистін грає роль бородатого націоналіста в якому легко впізнається Дугін[40].
Цитати Дугіна[ред. | ред. код]
| Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Дугін Олександр Гелійович |
· З книги Дугіна «Четвёртая Политическая Теория»:
| « | Європейські нації витісняли релігію, етноси і стану на узбіччя, вважаючи це пережитками «темних століть». У цьому відмінність ліберального націоналізму від інших версій — тут не визнається ніякої цінності за етно-релігійної або історичною спільністю, акцент ставиться лише на вигоди і переваги колективного договору індивідуумів, заснували державу по конкретних прагматичних міркувань[41]. | » |
· З книги Дугіна «Тамплиеры Пролетариата»:
| « | В XX столітті існує всього три ідеологічні форми, які змогли довести реалістичність своїх принципів в питанні політико-державної реалізації - це лібералізм, комунізм і фашизм.
При всьому бажанні неможливо назвати іншу модель суспільства, яка не була б однією з форм цих ідеологій і одночасно існувала б в реальності. Є ліберальні країни, є комуністичні і є фашистські (націоналістичні). Інших немає. І бути не може. У Росії ми пройшли два ідеологічних етапи - комуністичний і ліберальний. Залишається фашизм[42] |
» |
· З книги Дугіна «Основи геополітики»:
| « | «[…]Суверенітет України являє собою настільки негативне для російської геополітики явище, що, в принципі, легко може спровокувати збройний конфлікт.[…] Україна як самостійна держава з якимись територіальними амбіціями являє собою величезну небезпеку для всієї Євразії, і без рішення української проблеми взагалі говорити про континентальну геополітику безглуздо. Це не означає, що культурно-мовна чи економічна автономія України повинна бути обмежена, і що вона повинна стати чисто адміністративним сектором російської централізованої держави (як, до деякої міри, були справи в царській імперії чи при СРСР). Але стратегічно Україна повинна бути строго проекцією Москви на півдні і заході (хоча детальніше про можливі моделях переструктуралізаціі піде мова в розділі про Захід).»[43] | » |
· 6 травня 2014 в інтерв'ю абхазькому агентству новин ANNA News[ru] Олександр Дугін, коментуючи події в Одесі 2 травня, описуючи начебто звірства українців, закликав їх вбивати. На 18-ій хвилині інтерв'ю він заявив:[3][44][45]
| « | Але те що ми бачимо 2-го травня, це вже виходить за всі межі. Я думаю вбивати, вбивати і вбивати. Більше розмов ніяких не повинно бути. Це я вам як професор говорю. | » |
У Росії розпочався[46] збір підписів за звільнення професора факультету соціології МДУ та лідера міжнародного євразійського руху Олександра Дугіна через публічні заклики вбивати українців: «ми вважаємо, що публічна діяльність „професора“ Дугіна несумісна з займаним їм постом в системі державної освіти, завдає шкоди образу російської науки і статусу МДУ ім. Ломоносова».[47][48]
Див. також[ред. | ред. код]
· Євразійський союз молоді
· Євразійство
· Традиціоналізм
· Рашизм
Публікації[ред. | ред. код]
· Дугин А. Г. Теория многополярного мира / Сост. Н. В. Сперанская. М.: Евраз. движение (Тип. изд-ва), 2013. 533 с.: ил. 1000 экз. ISBN/ISSN 978-5-903459-12-4
· Дугин А. Г. «Воображение. Философия, социология, структуры», М., Академический проект, 2015. ISBN 978-5-8291-1828-0
Перформанси[ред. | ред. код]
· FINIS MUNDI - Цикл театралізованих музично-філософських постановки, які йшли в 1997—1998 року на Радіо 101.
· «Богема против НАТО (1998)»[49] - відео-арт, перформанс за участю ноиз-виконавців CISFINITUM, Олексія Борисова, Павла Жагуна і арт-групи "Север".
· Barbarossa Umtrunk – Tagebuch eines Krieges (2005—2015)[50] - музичний альбом у стилі індастріал і дарк-ембієнт, вийшов на німецькому лейблі SkullLine.
Література[ред. | ред. код]
· Евгений Головин. «Русская вещь» Александра Дугина как противостояние Моря и Суши — Эссе об эссе. НГ Ex libris. 2003-07-24
· Дмитрий Галковский. Евразийская злыдота Дугина
· Андреас Умланд. Фашист ли доктор Дугин? Некоторые ответы Александра Гельевича
Примітки[ред. | ред. код]
↓ Показувати повністю
1. ↑ Москвич Дуґін захистив диплом, відтак кандидатську і докторську дисертації у маловідомих південноросійських вишах (на кшталт заочного відділення Новочеркаського інженерно-меліоративного інституту тощо), а його статті нечасто виходять в авторитетних академічних журналах. Віднедавна він став директором Центру консервативних досліджень, «професором» соціологічного факультету Московського державного університету та виконувачем обов'язків завідувача тамтої катедри міжнародної соціології.// Див., наприклад: Андреас Умланд: Двоголова Євразія. — «Критика», лютий 2015
2. ↑ (рос.) Патологические тенденции в русском неоeвразийстве". О значении взлета Александра Дугина для интерпретации общественной жизни современной России
3. ↑ Перейти до:а б Аргумент.уа: Профессор Дугин, обычный русский фашист
4. ↑ Le Raspoutine de Poutine. Chantre d'un fascisme panslave, l'ultranationaliste Alexandre Douguine est un conseiller occulte du chef du Kremlin. Son but ? Annexer une partie de l'Ukraine et reconstituer l'empire russe.— Article publié dans le Nouvel Observateur le 30 avril 2014
5. ↑ «Dugin ist auch ein Faschist»(нім.)
6. ↑ Фашизм — Безграничный и красный
7. ↑ «Украинская правда». Андреас Умланд. Фашистский друг Витренко. 26.09.2006.
8. ↑ Андреас Умланд. «Неоєвразійство», питання про російський фашизм і російський політичний дискурс. Дзеркало тижня.
9. ↑ Treasury Announces New Designations of Ukrainian Separatists and their Russian Supporters(англ.)
10. ↑ Перейти до:а б Михаил Бойко и Роман Сенчин Доктор Дугин // Литературная Россия, № 15. 13.04.2007
11. ↑ Наказ ГТК РФ від 30.05.1997 № 301 «Про проведення у м. Москві наради з питань тилового забезпечення»
12. ↑ Ищем выход. Эхо Москвы. 2004-12-01. Процитовано 2015-06-02.
13. ↑ А. Дугин. «Фашизм безграничный и красный»
14. ↑ Перейти до:а б Тимур Полянников, політолог. По стежках Химери, або роздуми про євразійство і «новий світовий порядок»//«Континент»№ 21(83)- 22(84),2002 р.
15. ↑ Борис Режабек. Мерзла земля євразійця Дугіна. Про автора: [1]
16. ↑ Аркадій Малер. Критичний аналіз "вимушених пояснень А. Дугіна
17. ↑ Микита Каледін «Терапія виявилася безсилою перед манією Дугіна-молодшого перевлаштувати світ», «Стрінгер» № 7, 01.05.2003
18. ↑ Інформація РГИУ
19. ↑ Нові праві — нечисленний громадський рух, що об'єднав у себе російський націонал-більшовизм і націонал-соціалістичну ідеологію Західної Європи. — Інститут російської цивілізації
20. ↑ «Володимир Можегов.» Повзе ангел // «Континент», 2010, № 144
21. ↑ «Roger Griffin, Matthew Feldman». Fascism: Post-war fascisms. Taylor & Francis, 2004. ISBN 0-415-29020-1, 9780415290203. Стр. 197
22. ↑ Олександр Верховський, Володимир Прибиловський, Катерина Михайловська. Націоналізм і ксенофобія в російському суспільстві. — М., «Панорама», 1998
23. ↑ Дугин: история любви к Чикатило
24. ↑ Ю. Мамлєєв. «Є між нами якась таємниця…»[недоступне посилання — історія] // «Завтра», 2 квітня 2008.
25. ↑ «Пам'ять». Документи і тексти / Упоряд. Ст. Прибиловський. — М., ИЭГ «Панорама», 1990. — '«Пн. 25-26»'
26. ↑ Олександр Верховський, Володимир Прибиловський, Катерина Михайловська. Націоналізм і ксенофобія в російському суспільстві. — М., «Панорама», 1998. — '«Пн. 52»'
27. ↑ Дугін Олександр Гелійович на peoples.ru
28. ↑ Робота в чорному //А. Р. Дугін Російська річ, 1994
29. ↑ Біографія Дугіна // Міжнародний Євразійський Рух, 20.10.2002
30. ↑ Е. Лимонов. Людина короткої волі[недоступне посилання — історія] // газета «Завтра»
31. ↑ Правда про Лимонова // Погляд
32. ↑ Статті Олександра Дугіна в журналі "Rolling Stone"
33. ↑ Архів радіопередачі «Русская Вещь»
34. ↑ Коштуница и Николич принимают Евразию]
35. ↑ Іван Демідов Російському народу необхідно поставити собі мету //Евразия.огд
36. ↑ Кафедра соціології міжнародних відносин Соціологічний факультет МДУ
37. ↑ Дугин в Кишинёве, или реабилитация традиционалистского дискурса
38. ↑ Александр Дугин дал пресс-конференцию в Анкаре
39. ↑ Найвпливовіший інтелектуал Росії. Опитування в деталях (рос.)
40. ↑ Иван Охлобыстин. Гражданская позиция или политическая клоунада?
41. ↑ Четвёртая Политическая Теория
42. ↑ "Тамплиеры Пролетариата". - Електронна версія
43. ↑ Дугин А. Г. Проблема суверенной Украины // Основы геополитики. — М. : АРКТОГЕЯ-центр, 2000. — 928 с.
44. ↑ Александр Дугин: «Убивать, убивать и убивать!» на YouTube
45. ↑ Розслідування: Як обкладений санкціями США Дугін таки прочитав там лекцію? // Голос Америки (2016).
46. ↑ Требуем увольнения профессора факультета социологии МГУ А. Г. Дугина!
47. ↑ В Росії збирають підписи за звільнення професора МДУ, який закликав вбивати українців
48. ↑ В России собирают подписи за увольнение профессора Дугина из МГУ — за прямой призыв «убивать украинцев»(рос.)
49. ↑ Богема против НАТО в журнале «Вторжение» #24, М., 2001
50. ↑ Barbarossa Umtrunk – Tagebuch eines Krieges (2005—2015)
Посилання[ред. | ред. код]
· Офіційна сторінка Олександра Дугіна
· Дугін Олександр Гелійович у соціальній мережі «Твіттер»
· Дугін Олександр Гелійович у соціальній мережі «Facebook»
· Дугін Олександр Гелійович у соціальній мережі «ВКонтакті»
· dugin — блог у LiveJournal, який веде Дугін Олександр Гелійович.
· О.Дугін на сайті Изборского клубу
· The Fourth Political Theory
Критика
· «Українська правда»: Александр Дугин, европейский фашизм и Витренко. Что общего?
· Андреас Умланд: «Евразийские» проекты Путина и Дугина — сходства и различия
· Российский фашист Дугин призывает к войне с Украиной
· Украинских сепаратистов инструктирует Александр Дугин Той самий матеріал в англійському перекладі: Known Russian Fascist Aleksandr Dugin Instructs Ukrainian Separatists
· Andreas Umland: Is Dugin a Traditionalist? «Neo-Eurasianism» and Perennial Philosophy
· Russian fascist Aleksandr Dugin's dreams of dictatorship in Russia
· Fascist Tendencies in Russian Higher Education: The Rise of Aleksandr Dugin and the Faculty of Sociology of Moscow State Universitymore by Andreas Umland
Відео
· Неофіційний канал на YouTube. Перевірено 2017-05-16.
· Програма Олександра Дугіна "Директива"
· Архів передачі з О.Дугіним «Мобилизация» на О2ТВ[ru]
· Дугін на порталі Russia.ru
Інтерв'ю
· Дугін на радіо «Маяк»
· Дугін на радіо «Говорит Москва»
· Дугін на радіо «Вести FM»
· Дугін на радіо «Эхо Москвы»
· Радіоінтерв'ю 26.04.1998 i радіоінтерв'ю 20.11.2000 в передачі «Монморанси» Олександра Лаертського.
· Про концепцію Євразійского союзу. Про головне. Перший канал. 2013-03-26. Процитовано 2017-05-16.
