За життя
«Опозиційна платформа — За життя» — політична партія в Україні, вважається праворадикально-проросійською. Була зареєстрована Міністерством юстиції України 9 грудня 1999 року як «Всеукраїнське об'єднання „Центр“».[1]
У липні 2016 партія була перейменована в «За життя». Серед найвідоміших членів партії - Вадим Рабінович. З липня 2018 року партія Віктора Медведчука "Українського вибору" об'єдналася з партією "За Життя".[2]
Історія
У парламентських виборах 2002 року партія брала участь у складі блоку партій «Народний Рух України». У багатомандатному окрузі було зареєстровано список з 104 кандидатів, в одномандатних округах було зареєстровано 101 кандидата. За результатами виборів блок отримав 41 тис. 730 голосів (0,16 %), зайнявши 24 місце серед 33 учасників.
У жовтні 2004 головою партії обрано Степана Гавриша.
У парламентських виборах 2006 року партія брала участь у складі "«Опозиційного блоку „Не так!“», маючи 3 % загального списку. На виборах до парламенту у першій десятці списку блоку партію «Центр» представляв Гавриш, що йшов сьомим номером. За результатами виборів блок одержав 257 тис. 106 голосів (1,01 %), зайнявши 11 місце серед 45 учасників.
2007 — Гавриш склав з себе обов'язки голови партії; в.о. голови став його заступник, колишній лідер партії Віктор Головко.
У дострокових парламентських виборах 2007 р. партія брала участь у складі виборчого блоку політичних партій «КУЧМА» (Конституція — Україна — Честь — Мир — Антифашизм). За результатами виборів блок одержав 23 тис. 676 голосів (0,10 %), зайнявши 18 місце серед 20 учасників.
Станом на 2017 рік, партія має підтримку на рівні 9-10 % серед тих хто визначився.
В даний час голова партії — Вадим Рабінович.
Позиція партії та її очільників
Партія пропагує проросійську та антиукраїнську позицію, її очільники Вадим Рабінович та Євген Мураєв називають Російсько-українську війну на сході України«громадянською», вбачають «утиски російськомовних» та «незгодних з політикою Києва». Головною платформою для провадження політики є канали NewsOne, 112 Україна, NewsNetwork.[3] На рівних з такими одіозними проросійськими публічними особами як Ігор Гужва та Олесь Бузина, партіям «РОДИНА», «Відродження», «Опозиційний блок».
30 листопада 2017 року один з власників партії Євгеній Мураєв[4] назвав Революцію гідності «державним переворотом»,[5] що викликало скандал та спонукало активістів до пікетування каналу NewsOne з вимогою вибачитись за зневажливі слова щодо подій Майдану та припинити промосковські випади у передачах News One.[6]
Зазначено, що Мураєв:
| « | Реваншист, який хоче з проросійськими силами повернутися до влади в Україні. І з такою метою створювався телеканал NewsOne.[7] | » |
Також, були звинувачення в розпаленні міжнаціональної ворожнечі і до іншого очільника, Рабіновича.
29 листопада 2007 р. на інтернет-сайті «MiGnews.com», що належить Рабіновичу, була розміщена інформація про те, що під час відкриття у Запоріжжі пам'ятника жертвам Голодомору лідер Конгресу українських націоналістів у Запорізькій області Василь Тимчина нібито заявив: «Прийшов наш час, і Дніпро стане червоним від крові жидів і москалів».[8]
Прокуратурою Запорізької області разом із СБУ після перевірки встановлено, що Тимчина навіть не був присутнім на мітингу, що було підтверджено аудіо- й відеозаписами, а також свідченнями свідків.[9]
Джерела
1. ↑ Політичні партії[недоступне посилання] : [арх. 23.09.2015] // Державна реєстраційна служба України.
2. ↑ Чому Медведчук і Рабінович об'єднались? // BBC Україна, 30 липня 2018
3. ↑ "Опоблоківець" Мураєв у прямому ефірі заявив, що на Донбасі воювали американські військові. tyzhden.ua. Процитовано 2017-10-23.
4. ↑ МУРАЄВ Євгеній Володимирович.
5. ↑ Український нардеп у прямому ефірі назвав Євромайдан державним переворотом - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2017-11-30.
6. ↑ Про пікетування News One в газеті Kyiv Post від 4 грудня 2017
7. ↑ Петро Кралюк. Гібридна війна на інформаційному фронті. Чи варто блокувати NewsOne?//Радіо Свобода, 8 грудня 2017
8. ↑ Есть указание! Жидов и москалей будут топить в Днепре! Комментарии. П…. archive.is. 2007-12-10. Процитовано 2018-06-01.
9. ↑ «MiGnews» розпалює міжнаціональну ворожнечу?. УНИАН
