Північний потік-2
«Північний потік 2» (англ. «Nord Stream 2») — проект магістрального газопроводу з Росії в Німеччину через Балтійське море довжиною понад 1200 км.
Загальний опис
Північний потік-2 є розширенням «Північного потоку».[1] Проект «Північний потік» передбачає будівництво і роботу двох ниток газопроводу загальною потужністю 55 млрд кубометрів газу на рік від узбережжя Росії через Балтійське море до Німеччини. Його траса пролягає паралельно наявному магістральному газопроводу Північний потік[2].
Відрізняється складом акціонерів підводної частини. Паралельно поточному газопроводу OPAL німецькі компанії споруджують газопровід Eugal для поставок газу до центрального газового хабу ЄС у міста Баумгартен.
У червні 2015 року було підписано угоду про будівництво двох додаткових ліній між Газпромом, Royal Dutch Shell, E.ON, OMV, і Engie.[3]
22 лютого 2017 року, між Nord Stream 2 AG і компанією Allseas було укладено угоду щодо забезпечення потужностей для морської трубоукладки газопроводу «Північний потік — 2». Відповідно до угоди, Allseas протягом 2018 і 2019 років забезпечить укладання труб обох ниток газопроводу з використанням трьох трубоукладальних суден — Pioneering Spirit, Solitaire і Audacia[4].
Позиція США і Польщі
У січні 2018 р. представники США (Держсекретар США Рекс Тіллерсон) і Польщі заявили про опозицію щодо будівництва трубопроводу Nord Stream 2. Вони розглядають його як підрив Америки в цілому, енергетичної безпеки і стабільності[5].
Позиція Німеччини
31 січня 2018 року Німеччина надала проекту дозвіл на будівництво і експлуатацію у своїх водах з виходом на сушу в Лубміні (Lubmin)[6], рівно як і загалом проект лобіюється насамперед Німеччиною, Нідерландами, Францією, Австрією та Росією[7]. Найбільш послідовно, окрім України та США, їм протистояли Польща, Данія та країни Балтії[8].
10 квітня 2018 р. канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що будівництво газопроводу «Північний потік-2» неможливе без ясності щодо транзитної ролі України. Крім того, вона зазначила, що «Північний потік-2» «це не просто економічна проблема, тут є і політична складова».[9]Про це, як передає The New York Times, Ангела Меркель сказала на спільній прес-конференції з президентом України Петром Порошенком[10].
Як зазначає у своїй статті «Вулканічний синдром» екс-секретар РБНО України Володимир Горбулін:
| « | «Північний потік-2» для Німеччини — це вибір стратегічного партнерства: США чи Росія. Схоже, свій вибір Берлін зробив.
Для Німеччини це означає майже тотальне домінування в Європі, при одночасному посиленні стратегічного протистояння зі США (втім, до певних меж). І хоч поки що не йдеться про повернення до business as usual, але пріоритети вже зрозумілі: Німеччина хоче й готова бути ключовим партнером Росії в Європі, конвертуючи свій особливий статус у частині контролю над європейськими енергопотоками в політичний вплив. А ще ж не так давно саме європейські лідери говорили, що енергетику й енергоресурси не можна використовувати як зброю…[11] |
» |
| « | Безумовно, ось, головна мета «Північного потоку» геополітична, й взагалі це слово вельми полюбляють у Кремлі. Й як я вже казала, головна складова цього в тому, аби прив'язати до себе Німеччину.
Тому що «Північний поток 2» гарантує, що Німеччина, головна країна у Європі, буде вимушена продовжувати рахуватися з Росією, що б Кремль не утнув, може статися рівно дві речі, на мій погляд. Перше, це, безумовно, знов початок військових дій в Україні. Не блокування транзиту — це, як я вже казала, слону дробина, а саме черговий раунд гібридної війни. А друге (на це замало звертають уваги), спроба анексії Білорусі. Бо, я нагадую, економіка Росії — вона у вільному падінні, рейтинг Путіна падає, наступний «Кримнаш» — це питання часу. Аж ось, усі якось говорять про Україну та забули про Білорусь, яка а) є ласим шматком, б) дає можливість вирішити відому проблему 2024 року, коли виходить черговий президентський термін Путіна. Аби його подовжити, потрібно змінити Конституцію. У випадку об'єднання Росії та Білорусі, Конституцію потрібно буде змінювати, само собою.[12] |
Примітки
1. ↑ Nord Stream 2 - Rationale. www.nord-stream2.com (en). Процитовано 2018-02-21.
2. ↑ Держдеп про «Північний потік-2»: цей газопровід істотно «підірве незалежність України»
3. ↑ Zhdannikov, Dmitry; Pinchuk, Denis (12 December 2008). Exclusive: Gazprom building global alliance with expanded Shell. Reuters. Архів оригіналу за 19 June 2015. Процитовано 19 June 2015.
4. ↑ https://www.nord-stream2.com/ru/dlia-pressy/novosti-i-meropriiatiia/nord-stream-2-zakliuchila-soglashenie-s-allseas-na-ukladku-obeikh-nitok-gazoprovoda-38/ Nord Stream 2 заключила соглашение с Allseas на укладку обеих ниток газопровода
5. ↑ U.S.'s Tillerson Says Nord Stream 2 Pipeline Would Undermine Europe's Energy Security. Reuters. U.S. News & World Report. Процитовано 27 January 2018.
6. ↑ Germany grants permit for Nord Stream 2 Russian gas pipeline. Reuters. U.S. News & World Report. Процитовано 14 February 2018.
7. ↑ Віталій Єреміца (9 березня 2018). «Північний потік-2»: дипломатія за і проти. https://www.radiosvoboda.org. Радіо «Свобода». Процитовано 9 березня 2018.
8. ↑ Польща і країни Балтії заявили про небезпеку будівництва «Північного потоку-2». http://tyzhden.ua. Український тиждень. 10 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
9. ↑ Заява Меркель щодо «Північного потоку-2»
10. ↑ Merkel Says Nord Stream 2 Not Possible Without Clarity for Ukraine
11. ↑ В. Горбулін. Вулканічний синдром. Дзеркало Тижня. 15.06.18.
12. ↑ Ю. Латиніна. Ехо москви. 25.08.18. (рос.)
