Піховшек В'ячеслав
В'ячесла́в Володи́мирович Піхо́вшек (* 13 вересня 1966, місто Тальне Черкаської області) — український політичний журналіст. Ведучий авторських програм на телеканалі NewsOne.
Зміст
Освіта
Закінчив філософський факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (навчався у 1983—1990 рр.). Стажувався в Українському науковому інституті Гарвардського університету (1988), на факультеті філософії Лейпцизького університету (1989) та в університеті Коннектикут (1996).
Політична діяльність
В кінці 1980-х був активістом Української Студентської Спілки (УСС), міжнародним секретарем Союзу Українського Студентства. 23 лютого 1990 року членами УСС був запідозрений у тому, що він є агентом КДБ та відсунутий від організації[1]. У 1990 р. випустив єдиний екземпляр самвидавної газети «Спостерігач».
Засновник і багаторічний директор Українського Незалежного центру політичних досліджень (УНЦПД) (червень, 1991).
На початку 2000-х рр. був членом партії «Демократичний Союз» Олександра Волкова, входив в її першу п'ятірку на парламентських виборах 2002 р.
Діяльність в засобах масової інформації
Із лютого 1995 р. — ведучий програми «П'ятий кут» на УТ-1 та «УТ-2». Продюсер і режисер: Лаврентій Малазонія.
Із 1999 р. — ведучий програм «Епіцентр», «Епіцентр-дебати», «5х5», «Іду на Ви» на телеканалі «1+1».
Грудень 1999—2005 рр. — головний редактор Телевізійної служби новин (ТСН) телеканалу «1+1». Піховшек протримався на цій посаді понад 4 роки. Часи Піховшека в ТСН вважаються одними з найгірших з огляду на цензуру і «темники», а також через звільнення журналістів і редакторів, акції протесту в 2002 і восени 2004 рр. Про свою місію Піховшек говорить сам в розмові із Президентом України Леонідом Кучмою на аудіозаписі, який зробив майор держохорони Микола Мельниченко від 22 березня 2000 року у кабінеті Президента України:
| « | «Ну, а ТСН. Там одна половина уже за меня. Я с такой ситуацией там столкнулся. Половина людей была приведена Ткаченко. И эта половина людей, которую привел Ткаченко, он ею фактически манипулирует… Леонид Данилович, ставьте задание!… Можно сделать какую комбинацию. Вы хотите что-то сделать. Я провожу работу. Вместе „раскочегарили“ и… Вы и так уже приняли непопулярные решения, и только потому, что (окончание фразы неразборчиво). А тут можно использовать телевидение, сформировать общественное мнение, а потом проводить свои решения…» | » |
З січня 2005 по червень 2006 був співведучим ток-шоу "Йду на ВИ" (в парі з Ольгою Герасим'юк та Едуардом Лозовим).
З осені 2006 до червня 2008 вів оновлений "Епіцентр".
Після тривалого бойкоту з боку засобів масової інформації у 2009 р. Піховшек став постійним автором газети політтехнолога Костя Бондаренка «Левый берег», а потім її інтернет-видання «LB.UA»(головний редактор — Соня Кошкіна). Також публікується на сайтах «Полеміка»[2], УНІАН[3], Оглядач (Обозреватель)[4].
З травня 2017 року Піховшек веде на каналі NewsOne авторські програми "Хронологія дня" та "Хронологія тижня".
Резонансні твердження
У своїй статті, опублікованій 26 січня 2011 р. в газеті «Известия в Украине» (головний редактор — Яніна Соколовська), Піховшек стверджував, що журналіст «Української правди» Сергій Лещенко був би найкращою кандидатурою для вбивства з метою дискредитації Президента України Віктора Януковича, як свого часу був забитий засновник «Української правди» Георгій Гонгадзе в 2000 році.[5]
«Припущення, що Лещенко може зазнати тієї ж долі, що й Гонгадзе, є ледь прихованою погрозою убивства і є особливо огидною через те, що замовники вбивства Гонгадзе досі не постали перед правосуддям», — йдеться у заяві міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів», січень 2011 р.
Книги
Співавтор та укладач книг «Дніпропетровськ проти Держбезпеки» (1996), «Розвиток демократії в Україні: 1997 рік» (1998), «Дніпропетровська сім'я — 2» (1998), «Четверта колона».
Відзнаки
· 3 червня 1999 — звання Заслужений журналіст України[6]
· 1999 — лауреат премії «Прометей-престиж»
· 1999 — лауреат загальноукраїнського конкурсу «Людина року - 1999»
Посилання
· Політична Україна сьогодні. Піховшек В'ячеслав Володимирович
