Юрій Болдирєв
Болдирєв Юрій Олександрович — український політик, відомий своїми українофобськими висловлюваннями; заступник голови Комітету з питань культури і духовності (з 07.2004), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).
Діяльність
На особистому сайті Болдирєв розмістив написаний у 2009 році російською мовою вірш Галичина — наріст на тілі України.
В червні 2010 р. в Лівадії під час фестивалю «Великое русское слово» Юрій Болдирєв заявив, що маючи у своєму складі Галичину, Україна буде перебувати в перманентній політичній кризі, і ніколи не відбудеться як повноцінна держава: "Від'єднавши Ліфляндію, Росія змогла знайти стабільність, подолати наслідки пакту Молотова-Ріббентропа. До тих пір, поки ті території, які були захоплені кривавим диктатором Сталіним у європейців будуть залишатися в складі нашої країни, я думаю, ця бовтанка буде продовжуватися. Тому є різні можливості для стабілізації ситуації в нашій країні."
У 2006 році Болдирєв на Світовому конгресі співвітчизників у Санкт-Петербурзі для вирішення проблеми знелюднення російського Сибіру і масової міграції китайців запропонував переселяти туди громадян України з Волині та Житомирщини.
Він також часто робить антиукраїнські заяви. Один з ініціаторів введення російської мови як другої державної. Ратував за трансляцію в Україні державних російських телеканалів і радіостанцій. Болдирєв в негативному контексті згадував українського гетьмана Івану Мазепу, підтримував ідею російського патріарха Кирила перейменувати у Києві вулицю Мазепи на Спаську.
Юрій Винничук вважає, що Болдирєв віддавна себе асоціює лише з Росією, хизується своїм російським патріотизмом і дотримується поглядів Путіна, якого славить і возносить.
Болдирєв заявляв, що в Україні буде побудовано монархію. На запитання про претендента на український «престол», депутат відповів, що «імператор явиться, а не з'явиться … Це велика таємниця … Сьогодні такої людини ще немає» — сказав Болдирєв під час телемарафону, присвяченого виборам-2010.
За твердженням журналіста Ігоря Лосєва, Болдирєв доводив, що жодної України «не було, немає й не буде», цитуючи тексти Пилипа Орлика, де сподвижник Івана Мазепи часто вживає стосовно України поняття «Русь» і «козача нація». Ігор Лосєв вважає, що «докази» Болдирєва можуть справити враження лише на людей, страшенно далеких від історії питання, особливо спекуляції на етнонімах «Русь» і «руський».
В 2011 році під час виступу на посольських вечорах посла Російської Федерації в Україні виступив з антиконституційною заявою про бажане для нього розділення України «… Цю країну можна утримати, тільки маючи НКВД, МГБ, КДБ і КПРС. … Я за те, щоб вона позбулася від Галичини. Якщо прибрати Галичину з моєї країни і залишити справжню Україну з Донбасом і Кримом, це і буде першая Росія. А там буде Російська Федерація»". Свій виступ Юрій Болдирєв закінчив словами про те, що «Галичина — наріст на тілі України».
5 червня 2012 голосував за проект Закону України «Про засади державної мовної політики», в якому затверджується посилення статусу російської мови.
2 березня 2012 року в ефірі «Великої політики» заявив, що вважає Путіна царем. «Путін — це Штірліц, і Путін — це цар, і цим визначається любов до нього певної частини російського суспільства і цим визначається його легітимність».
Біографія
Народився 16 лютого 1951 (м. Донецьк) в сім'ї військовослужбовця; росіянин; одружений; має дочку.
Освіта: Донецький державний університет, фізичний факультет (1976), викладач фізики.
Народний депутат України 6-го скликання з березня 2010 по грудень 2012 від Партії регіонів, № 181 в списку.
Народний депутат України 5-го скликання з травня 2006 по листопад 2007 від Партії регіонів, № 162 в списку. На час виборів: пенсіонер, безпартійний.
03.1998 — кандидат в народні депутати України від ПРВУ, № 8 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПРВУ.
Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Кіровський-Шахтарський виборчий округ № 112, Донецька область, висунутий трьома колегами Головного підкомітету з питань аналізу і законодавчого регулювання регіональних бюджетів Комітету з питань бюджету. Член (уповноваж.) МДҐ. По закінченню СШ працював слюсарем, Донецький енергозавод. 1976-78 — служба в армії. З 1978 — інженер наладного управління З 1983 — стовбурний клітьового стовбура, підземний електрослюсар, шахта імені Горького. 1989 — очолив страйком шахти, співголова Регіонального союзу страйкомів Донбасу. Як депутат Донецької облради був одним з ініціаторів роботи з регіонального самоврядування, з проведення місцевого референдуму про 2 державні мови — української і російської, з відновлення трансляції програми «Маяк» і телепрограми «Останкино». З 03.1993 — заступник голови Донецького міськвиконкому (робота з суспільними, молодіжними, профспілковими, політичними організаціями, засобами масової інформації, закладами культури і спорту).
Народний депутат СРСР (1989—1991), член Міжрегіональної депутатської групи. 10.1992-97 — член Президії ГКУ; секретар ПРВУ (з 10.1997), член президії Політради ПРВУ; член політвиконкому ПРВУ (03.1999-2000). Заступник голови громадського об'єднання «Путь православних».
Нагороди
- Орден «За заслуги» III ст. (16 лютого 2011) — за значний особистий внесок у державне будівництво, багаторічну плідну законотворчу та громадсько-політичну діяльність.
- Медаль Пушкіна (Російська Федерація, 9 лютого 2013) — за великий внесок у збереження та популяризацію російської мови та культури за кордоном.
