Льовочкін Сергій Володимирович

Сергі́й Володими́рович Льо́вочкін (17 липня 1972, Київ, Українська РСР) — український політичний та державний діяч, бізнесмен; екс-голова Адміністрації Президента України, народний депутат України; доктор економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ.

З 25 лютого 2010 по 17 січня 2014 — на думку журналу Корреспондент посідав 3-є місце в рейтингу ста найвпливовіших українців. Один з фундаторів Партії розвитку України. Член фракції Опозиційного блоку у Верховній раді.

Життєпис

Народився в сім'ї генерал-полковника міліції Володимира Льовочкіна, який під час першого президентства Леоніда Кучми очолював Держдепартамент з питань виконання покарань.

Освіта

• Київський державний економічний університет (1989–1993) за фахом «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності»;
• Українська академія зовнішньої торгівлі (1999–2002), магістр міжнародного права, фах «Міжнародне право»;
• аспірантура кафедри фінансів Київського національного економічного університету (1993–1997);
• кандидатська дисертація «Державний борг США» (Київський національний економічний університет, 1997);
• докторська дисертація «Макрофінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання» (Київський національний економічний університет, 2004).

• Автор понад 30 наукових праць, зокрема 2 монографій.
• Державний службовець 1-го рангу.
• Володіє англійською мовою.

Трудова діяльність

1996–1999 — займався бізнесом, працював виконавчим директором Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку Донецької області.

1998 — кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 46, Донецька область (посів 2 місце). На час виборів обіймав посаду виконавчого директора Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку Донецької області.

Березень 1999 — березень 2000 — науковий консультант, 2000–2001 — референт, 2001–2002 — помічник Президента України.

Член Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні (2000–2005), Ради Національного банку України (2003–2005), Державної комісії з питань стратегії економічного і соціального розвитку (2001–2005), Комісії з перевірки використання міжнародної технічної допомоги (2000–2001), Комісії державних нагород та геральдики (2003–2005).

Червень 2002 — січень 2005 — перший помічник Президента України.

2005–2006 — радник Голови Верховної Ради України.

Березень 2006 — кандидат у народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 13 у списку. На час виборів обіймав посаду радника Голови Верховної Ради України.

Вересень — жовтень 2006 — керівник Служби Прем'єр-міністра України, жовтень 2006 — листопад 2007 — керівник Апарату Прем'єр-міністра України.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010 від Партії регіонів, № 7 в списку. На час виборів: керівник Апарату Прем'єр-міністра України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), заступник голови фракції (з грудня 2007). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з грудня 2007). Склав депутатські повноваження 12 березня 2010.

25 лютого 2010 призначений Віктором Януковичем главою Адміністрації Президента України<ref name="upu_265_2010"></ref>

30 листопада 2013 інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна» повідомило про те, що за даними його джерела Сергій Льовочкін подав у відставку з посади глави адміністрації президента, імовірно, через незгоду із силовим розгоном Євромайдану в Києві<ref>Глава администрации президента Украины подал в отставку — источник Шаблон:Ref-ru</ref>, але в самому повідомленні вказано, що інформація неперевірена. Згодом з'являлися повідомлення, що Льовочкін сам підтвердив цю інформацію але заявляв, що Янукович тоді не прийняв його відставку.<ref name="ukranews_lovochkin">[1]</ref>

17 січня 2014 року Сергія Льовочкіна було звільнено з посади глави Адміністрації Президента.<ref name="upu_10_2014" /> В цей же день його було призначено радником Президента України Януковича.<ref>Шаблон:УПУ</ref>. Пізніше з'являлися повідомлення, що Льовочкін стверджував, що з часу подачі у відставку з Януковичем не контактував і його не бачив.<ref name="ukranews_lovochkin"></ref>

24 лютого 2014 року указом в.о. Президента Олександра Турчинова звільнено з посади радника Президента України.<ref>Шаблон:УПУ</ref>

На дострокових парламентських виборах 2014 року посідає 12-те місце у виборчому списку Опозиційний блоку.

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.<ref>Шаблон:Cite web</ref>

Бізнес

Власник акцій кіпрської фірми Oskaro Investments на суму 10 тисяч доларів та 100 акцій «Укртелекому» на номінальну суму 25 гривень<ref name="prostoban">Льовочкін пояснив, що вивів свої активи на Кіпр через ненадійність Тимошенко</ref>.

1 лютого 2013 року придбав 20 % акцій медіагрупи «Інтер». Заявлена вартість Inter Media Group Limited становить близько 2,5 млрд доларів США<ref name="corruption">Шаблон:Cite web</ref>.

У листопаді 2013 року в рейтингу найбагатших українців за версією журналу «Кореспондент» зайняв 29 місце.<ref>Золота сотня: Корреспондент склав новий рейтинг найбагатших українців</ref>

У лютому 2014 року створив новий український неурядовий аналітичний центр «think tank» — Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна». Інститут займається розробкою і супроводом проектів у різних сферах: міжнародній і внутрішній політиці, економіці, безпеки, екології, соціології, культурі. Також, в інституті розроблюється окремий медіа-напрям.<ref>Сергей Левочкин создает институт «Новая Украина»</ref><ref>Льовочкін стане спонсором «Нової України». Чепак та Єрмолаєв — у команді</ref>

У вересні 2014 року створив власний фонд «Нова Україна». Головним напрямком діяльності Фонду є допомога в реалізації проектів недержавним інституціям і аналітичним центрам, які розробляють програми реформ, а також підтримка громадських ініціатив та проектів, спрямованих на реформування України.<ref>Льовочкін створив Фонд «Нова Україна»</ref> 24 вересня 2014 року стало відомо, що Сергій Льовочкін балотуватиметься у Верховну Раду від «Опозиційного блоку» під номером 12. Він заявив, що у Януковича та його режиму не було політичної волі до реформ, що «привело до того, що був зірваний план реформ України на 2010—2014 роки».

Родина

• Батько — генерал-полковник Володимир Льовочкін, очолював Держдепартамент з питань виконання покарань. У грудні 2005 року він помер у віці 58 років.
• Дружина — Зінаїда, має дочку Олену та двох синів Олексія і Володимира.
• Сестра — Юлія Льовочкіна, Народний депутат України від «Опозиційного блоку».

Критика

• Опоненти ставлять в провину Льовочкіну зв'язок з російсько-українським газовим посередником Росукренерго. Сам він це заперечує, хоча не приховує дружби із співвласником компанії олігархом Дмитром Фірташем<ref name="све76">Левочкин Сергей Владимирович</ref>.

Посилання

• «Хто є хто в Україні»
• «Політична Україна» сьогодні
• Льовочкін іде в Раду

Шаблон:Ukr-bio-stub Шаблон:Керівники Адміністрації Президента України Шаблон:Фракція Опозиційного блоку у Верховній Раді України 8-го скликання <references />