Відмінності між версіями «Льовочкін Сергій Володимирович»

Матеріал з Shpionopedia
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Сергі́й Володими́рович Льо́вочкін''' (17 липня 1972, Київ, Українська РСР) — український політичний та державний діяч, бізнесмен; екс-голова Адміністрації Президента України, народний депутат України; доктор економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ.
 
'''Сергі́й Володими́рович Льо́вочкін''' (17 липня 1972, Київ, Українська РСР) — український політичний та державний діяч, бізнесмен; екс-голова Адміністрації Президента України, народний депутат України; доктор економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ.
  
−
З 25 лютого 2010 по 17 січня 2014 — на думку журналу Корреспондент посідав 3-є місце в рейтингу ста найвпливовіших українців. Один з фундаторів Партії розвитку України. Член фракції Опозиційного блоку у Верховній раді.
+
З 25 лютого 2010 по 17 січня 2014 — на думку журналу Корреспондент посідав 3-є місце в рейтингу ста найвпливовіших українців. Один з фундаторів Партії розвитку України. Член фракції '''[[Опозиційний блок|Опозиційного блоку]]''' у Верховній раді.
  
−
==Життєпис==
+
=== Життєпис ===
 
Народився в сім'ї генерал-полковника міліції Володимира Льовочкіна, який під час першого президентства Леоніда Кучми очолював Держдепартамент з питань виконання покарань.
 
Народився в сім'ї генерал-полковника міліції Володимира Льовочкіна, який під час першого президентства Леоніда Кучми очолював Держдепартамент з питань виконання покарань.
  
−
===Освіта===
+
==== '''Освіта''' ====
 +
·        Київський державний економічний університет (1989–1993) за фахом «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності»;
  
−
*[[Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана|Київський державний економічний університет]] ([[1989]]–[[1993]]) за фахом «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності»;
+
·        Українська академія зовнішньої торгівлі (1999–2002), магістр міжнародного права, фах «Міжнародне право»;
−
*[[Українська академія зовнішньої торгівлі]] ([[1999]]–[[2002]]), магістр міжнародного права, фах «Міжнародне право»;
 
−
*аспірантура кафедри фінансів Київського національного економічного університету ([[1993]]–[[1997]]);
 
−
*кандидатська дисертація «Державний борг США» (Київський національний економічний університет, [[1997]]);
 
−
*докторська дисертація «Макрофінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання» (Київський національний економічний університет, [[2004]]).
 
  
−
*Автор понад 30 наукових праць, зокрема 2 монографій.
+
·        аспірантура кафедри фінансів Київського національного економічного університету (1993–1997);
−
*[[Державний службовець]] 1-го рангу.
 
−
*Володіє [[Англійська мова|англійською мовою]].
 
  
−
===Трудова діяльність===
+
·        кандидатська дисертація «Державний борг США» (Київський національний економічний університет, 1997);
−
[[1996]]–[[1999]] — займався бізнесом, працював виконавчим директором Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку [[Донецька область|Донецької області]].
 
  
−
[[1998]] — кандидат у [[Народний депутат України|народні депутати України]], виборчий округ № 46, Донецька область (посів 2 місце). На час виборів обіймав посаду виконавчого директора Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку Донецької області.
+
·        докторська дисертація «Макрофінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання» (Київський національний економічний університет, 2004).
  
−
Березень [[1999]] — березень [[2000]] — науковий консультант, [[2000]]–[[2001]] — референт, [[2001]]–[[2002]] — помічник [[Президент України|Президента України]].
+
·        Автор понад 30 наукових праць, зокрема 2 монографій.
  
−
Член Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні ([[2000]]–[[2005]]), Ради [[Національний банк України|Національного банку України]] ([[2003]]–[[2005]]), Державної комісії з питань стратегії економічного і соціального розвитку ([[2001]]–[[2005]]), Комісії з перевірки використання міжнародної технічної допомоги ([[2000]]–[[2001]]), Комісії державних нагород та геральдики ([[2003]]–[[2005]]).
+
·        Державний службовець 1-го рангу.
  
−
Червень [[2002]] — січень [[2005]] — перший помічник Президента України.
+
·        Володіє англійською мовою.
  
−
[[2005]]–[[2006]] — радник [[Голова Верховної Ради України|Голови Верховної Ради України]].
+
==== '''Трудова діяльність''' ====
 +
1996–1999 — займався бізнесом, працював виконавчим директором Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку Донецької області.
  
−
Березень [[2006]] — кандидат у народні депутати України від [[Народний блок Литвина|Народного блоку Литвина]], № 13 у списку. На час виборів обіймав посаду радника Голови Верховної Ради України.
+
1998 — кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 46, Донецька область (посів 2 місце). На час виборів обіймав посаду виконавчого директора Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку Донецької області.
  
−
Вересень — жовтень [[2006]] — керівник Служби Прем'єр-міністра України, жовтень [[2006]] — листопад [[2007]] — керівник [[Апарат Прем'єр-міністра України|Апарату Прем'єр-міністра України]].
+
Березень 1999 — березень 2000 — науковий консультант, 2000–2001 — референт, 2001–2002 — помічник Президента України.
  
−
[[Народні депутати України 6-го скликання|Народний депутат України 6-го скликання]] з листопада [[2007]] до березня [[2010]] від [[Партія регіонів|Партії регіонів]], № 7 в списку. На час виборів: керівник Апарату Прем'єр-міністра України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), заступник голови фракції (з грудня 2007). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з грудня 2007). Склав депутатські повноваження 12 березня 2010.
+
Член Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні (2000–2005), Ради Національного банку України (2003–2005), Державної комісії з питань стратегії економічного і соціального розвитку (2001–2005), Комісії з перевірки використання міжнародної технічної допомоги (2000–2001), Комісії державних нагород та геральдики (2003–2005).
  
−
[[25 лютого]] [[2010]] призначений [[Віктор Янукович|Віктором Януковичем]] главою [[Адміністрація Президента України|Адміністрації Президента України]]<ref name="upu_265_2010"></ref>
+
Червень 2002 — січень 2005 — перший помічник Президента України.
  
−
[[30 листопада]] [[2013]] інформаційне агентство «[[Інтерфакс-Україна]]» повідомило про те, що за даними його джерела Сергій Льовочкін подав у відставку з посади глави адміністрації президента, імовірно, через незгоду із силовим розгоном [[Євромайдан]]у в [[Київ|Києві]]<ref>[http://interfax.com.ua/news/political/177880.html Глава администрации президента Украины подал в отставку&nbsp;— источник] {{ref-ru}}</ref>, але в самому повідомленні вказано, що інформація неперевірена. Згодом з'являлися повідомлення, що Льовочкін сам підтвердив цю інформацію але заявляв, що Янукович тоді не прийняв його відставку.<ref name="ukranews_lovochkin">[http://ukranews.com/ua/news/328273-yanukovych-ignoruvav-porady-firtasha-pro-yevrointegraciyu-ukrainy-lovochkin]</ref>
+
2005–2006 — радник Голови Верховної Ради України.
  
−
[[17 січня]] [[2014]] року Сергія Льовочкіна було звільнено з посади глави Адміністрації Президента.<ref name="upu_10_2014" /> В цей же день його було призначено радником Президента України Януковича.<ref>{{УПУ|23/2014|17 січня 2014|Про призначення С.Льовочкіна Радником Президента України}}</ref>. Пізніше з'являлися повідомлення, що Льовочкін стверджував, що з часу подачі у відставку з Януковичем не контактував і його не бачив.<ref name="ukranews_lovochkin"></ref>
+
Березень 2006 — кандидат у народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 13 у списку. На час виборів обіймав посаду радника Голови Верховної Ради України.
  
−
[[24 лютого]] 2014 року указом в.о. Президента Олександра Турчинова звільнено з посади радника Президента України.<ref>{{УПУ|102/2014|24 лютого 2014|Про звільнення С.Льовочкіна з посади Радника Президента України}}</ref>
+
Вересень — жовтень 2006 — керівник Служби Прем'єр-міністра України, жовтень 2006 — листопад 2007 — керівник Апарату Прем'єр-міністра України.
  
−
На дострокових парламентських виборах 2014 року посідає 12-те місце у виборчому списку [[Опозиційний блок (партія)|Опозиційний блоку]].
+
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010 від Партії регіонів, № 7 в списку. На час виборів: керівник Апарату Прем'єр-міністра України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), заступник голови фракції (з грудня 2007). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з грудня 2007). Склав депутатські повноваження 12 березня 2010.
  
−
18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.<ref>{{Cite web|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=16610|title=Офіційний портал Верховної Ради України|website=w1.c1.rada.gov.ua|accessdate=2018-01-21}}</ref>
+
25 лютого 2010 призначений Віктором Януковичем главою Адміністрації Президента України<sup>[2]</sup>
  
−
==Бізнес==
+
30 листопада 2013 інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна» повідомило про те, що за даними його джерела Сергій Льовочкін подав у відставку з посади глави адміністрації президента, імовірно, через незгоду із силовим розгоном Євромайдану в Києві<sup>[5]</sup>, але в самому повідомленні вказано, що інформація неперевірена. Згодом з'являлися повідомлення, що Льовочкін сам підтвердив цю інформацію але заявляв, що Янукович тоді не прийняв його відставку.<sup>[6]</sup>
−
Власник акцій кіпрської фірми Oskaro Investments на суму 10 тисяч доларів та 100 акцій «[[Укртелеком]]у» на номінальну суму 25 гривень<ref name="prostoban">[http://tyzhden.ua/News/18951 Льовочкін пояснив, що вивів свої активи на Кіпр через ненадійність Тимошенко]</ref>.
 
  
−
[[1 лютого]] [[2013]] року придбав 20&nbsp;% акцій медіагрупи «Інтер». Заявлена вартість Inter Media Group Limited становить близько 2,5&nbsp;млрд доларів США<ref name="corruption">{{cite web|url=http://www.telekritika.ua/news/2013-02-07/78885|title=Льовочкін став власником 20% медіагрупи «Інтер»|work=«Телекритика»|date=2013-02-07|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HeCgyOii|archivedate=2013-06-26}}</ref>.
+
17 січня 2014 року Сергія Льовочкіна було звільнено з посади глави Адміністрації Президента.<sup>[3]</sup> В цей же день його було призначено радником Президента України Януковича.<sup>[7]</sup>. Пізніше з'являлися повідомлення, що Льовочкін стверджував, що з часу подачі у відставку з Януковичем не контактував і його не бачив.<sup>[6]</sup>
  
−
У [[Листопад 2013|листопаді 2013]] року в рейтингу найбагатших українців за версією журналу «[[Кореспондент (журнал)|Кореспондент»]] зайняв 29 місце.<ref>[http://ua.korrespondent.net/business/economics/3272816-zolota-sotnia-korrespondent-sklav-novyi-reitynh-naibahatshykh-ukraintsiv Золота сотня: Корреспондент склав новий рейтинг найбагатших українців]</ref>
+
24 лютого 2014 року указом в.о. Президента Олександра Турчинова звільнено з посади радника Президента України.<sup>[8]</sup>
  
−
У [[Лютий|лютому 2014]] року створив новий український неурядовий аналітичний центр «think tank»&nbsp;— [[Нова Україна (аналітичний центр)|Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна»]]. Інститут займається розробкою і супроводом проектів у різних сферах: міжнародній і внутрішній політиці, економіці, безпеки, екології, соціології, культурі. Також, в інституті розроблюється окремий медіа-напрям.<ref>[http://interfax.com.ua/news/general/188379.html Сергей Левочкин создает институт «Новая Украина»]</ref><ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/2/7012388/ Льовочкін стане спонсором «Нової України». Чепак та Єрмолаєв&nbsp;— у команді]</ref>
+
На дострокових парламентських виборах 2014 року посідає 12-те місце у виборчому списку Опозиційний блоку.
  
−
У вересні 2014 року створив власний фонд «[http://newukraineinstitute.org/ Нова Україна]». Головним напрямком діяльності Фонду є допомога в реалізації проектів недержавним інституціям і аналітичним центрам, які розробляють програми реформ, а також підтримка громадських ініціатив та проектів, спрямованих на реформування України.<ref>[http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2014/09/10/135680/ Льовочкін створив Фонд «Нова Україна»]</ref> [[24 вересня]] 2014 року стало відомо, що [[Сергій Льовочкін]] балотуватиметься у Верховну Раду від «Опозиційного блоку» під номером 12. Він заявив, що у Януковича та його режиму не було політичної волі до реформ, що «привело до того, що був зірваний план реформ України на 2010—2014 роки».
+
18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.<sup>[9]</sup>
  
−
==Родина==
+
=== Бізнес ===
 +
Власник акцій кіпрської фірми Oskaro Investments на суму 10 тисяч доларів та 100 акцій «Укртелекому» на номінальну суму 25 гривень<sup>[10]</sup>.
  
−
*Батько&nbsp;— генерал-полковник [[Льовочкін Володимир Анатолійович|Володимир Льовочкін]], очолював Держдепартамент з питань виконання покарань. У грудні [[2005]] року він помер у віці 58 років.
+
1 лютого 2013 року придбав 20 % акцій медіагрупи «Інтер». Заявлена вартість Inter Media Group Limited становить близько 2,5 млрд доларів США<sup>[11]</sup>.
−
*Дружина&nbsp;— Зінаїда, має дочку Олену та двох синів Олексія і Володимира.
 
−
*Сестра&nbsp;— [[Льовочкіна Юлія Володимирівна|Юлія Льовочкіна]], Народний депутат України від «[[Опозиційний блок (партія)|Опозиційного блоку]]».
 
  
−
==Критика==
+
У листопаді 2013 року в рейтингу найбагатших українців за версією журналу «Кореспондент» зайняв 29 місце.<sup>[12]</sup>
  
−
*Опоненти ставлять в провину Льовочкіну зв'язок з російсько-українським газовим посередником [[РосУкрЕнерго|Росукренерго]]. Сам він це заперечує, хоча не приховує дружби із співвласником компанії олігархом [[Фірташ Дмитро Васильович|Дмитром Фірташем]]<ref name="све76">[http://file.liga.net/person/626-sergei-levochkin.html Левочкин Сергей Владимирович]</ref>.
+
У лютому 2014 року створив новий український неурядовий аналітичний центр «think tank» — Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна». Інститут займається розробкою і супроводом проектів у різних сферах: міжнародній і внутрішній політиці, економіці, безпеки, екології, соціології, культурі. Також, в інституті розроблюється окремий медіа-напрям.<sup>[13][14]</sup>
  
−
==Джерела==
+
У вересні 2014 року створив власний фонд «Нова Україна». Головним напрямком діяльності Фонду є допомога в реалізації проектів недержавним інституціям і аналітичним центрам, які розробляють програми реформ, а також підтримка громадських ініціатив та проектів, спрямованих на реформування України.<sup>[15]</sup> 24 вересня 2014 року стало відомо, що Сергій Льовочкін балотуватиметься у Верховну Раду від «Опозиційного блоку» під номером 12. Він заявив, що у Януковича та його режиму не було політичної волі до реформ, що «привело до того, що був зірваний план реформ України на 2010—2014 роки».
−
{{reflist}}
 
  
−
==Посилання==
+
=== Родина ===
 +
·        Батько — генерал-полковник Володимир Льовочкін, очолював Держдепартамент з питань виконання покарань. У грудні 2005 року він помер у віці 58 років.
  
−
*[http://who-is-who.ua/main/page/uspihibisnesa2008/186/342 «Хто є хто в Україні»]
+
·        Дружина — Зінаїда, має дочку Олену та двох синів Олексія і Володимира.
−
*[http://www.vlada.kiev.ua/fcontent.php?pacode=311&topic=111684 «Політична Україна» сьогодні]
 
−
*[http://www.pravda.com.ua/news/2014/09/24/7038786/ Льовочкін іде в Раду]
 
  
−
{{ukr-bio-stub}}
+
·        Сестра — Юлія Льовочкіна, Народний депутат України від «Опозиційного блоку».
−
{{Керівники Адміністрації Президента України}}
+
 
−
{{Фракція Опозиційного блоку у Верховній Раді України 8-го скликання}}
+
=== Критика ===
−
<references />
+
·        Опоненти ставлять в провину Льовочкіну зв'язок з російсько-українським газовим посередником Росукренерго. Сам він це заперечує, хоча не приховує дружби із співвласником компанії олігархом Дмитром Фірташем<sup>[16]</sup>.
 +
 
 +
=== Джерела ===
 +
1.     ↑ До того називався Секретаріатом Президента
 +
 
 +
2.     ↑ Перейти до:'''''<sup>а</sup>''''' '''''<sup>б</sup>''''' Указ Президента України від 25 лютого 2010 року № 265/2010 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України»
 +
 
 +
3.     ↑ Перейти до:'''''<sup>а</sup>''''' '''''<sup>б</sup>''''' Указ Президента України від 17 січня 2014 року № 10/2014 «Про звільнення С. Льовочкіна з посади Глави Адміністрації Президента України»
 +
 
 +
4.     ↑ Top 100 (korrespondent.net) (рос.)
 +
 
 +
5.     ↑ Глава администрации президента Украины подал в отставку — источник (рос.)
 +
 
 +
6.     ↑ Перейти до:'''''<sup>а</sup>''''' '''''<sup>б</sup>''''' [1]
 +
 
 +
7.     ↑ Указ Президента України від 17 січня 2014 року № 23/2014 «Про призначення С.Льовочкіна Радником Президента України»
 +
 
 +
8.     ↑ Указ Президента України від 24 лютого 2014 року № 102/2014 «Про звільнення С.Льовочкіна з посади Радника Президента України»
 +
 
 +
9.     ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. ''w1.c1.rada.gov.ua''. Процитовано 2018-01-21.
 +
 
 +
10.  ↑ Льовочкін пояснив, що вивів свої активи на Кіпр через ненадійність Тимошенко
 +
 
 +
11.  ↑ Льовочкін став власником 20% медіагрупи «Інтер». ''«Телекритика»''. 2013-02-07. Архів оригіналу за 2013-06-26.
 +
 
 +
12.  ↑ Золота сотня: Корреспондент склав новий рейтинг найбагатших українців
 +
 
 +
13.  ↑ Сергей Левочкин создает институт «Новая Украина»
 +
 
 +
14.  ↑ Льовочкін стане спонсором «Нової України». Чепак та Єрмолаєв — у команді
 +
 
 +
15.  ↑ Льовочкін створив Фонд «Нова Україна»
 +
 
 +
16.  ↑ Левочкин Сергей Владимирович

Версія за 01:57, 16 грудня 2018

Сергі́й Володими́рович Льо́вочкін (17 липня 1972, Київ, Українська РСР) — український політичний та державний діяч, бізнесмен; екс-голова Адміністрації Президента України, народний депутат України; доктор економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ.

З 25 лютого 2010 по 17 січня 2014 — на думку журналу Корреспондент посідав 3-є місце в рейтингу ста найвпливовіших українців. Один з фундаторів Партії розвитку України. Член фракції Опозиційного блоку у Верховній раді.

Життєпис

Народився в сім'ї генерал-полковника міліції Володимира Льовочкіна, який під час першого президентства Леоніда Кучми очолював Держдепартамент з питань виконання покарань.

Освіта

·        Київський державний економічний університет (1989–1993) за фахом «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності»;

·        Українська академія зовнішньої торгівлі (1999–2002), магістр міжнародного права, фах «Міжнародне право»;

·        аспірантура кафедри фінансів Київського національного економічного університету (1993–1997);

·        кандидатська дисертація «Державний борг США» (Київський національний економічний університет, 1997);

·        докторська дисертація «Макрофінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання» (Київський національний економічний університет, 2004).

·        Автор понад 30 наукових праць, зокрема 2 монографій.

·        Державний службовець 1-го рангу.

·        Володіє англійською мовою.

Трудова діяльність

1996–1999 — займався бізнесом, працював виконавчим директором Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку Донецької області.

1998 — кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 46, Донецька область (посів 2 місце). На час виборів обіймав посаду виконавчого директора Благодійного фонду сприяння соціально-економічному розвитку Донецької області.

Березень 1999 — березень 2000 — науковий консультант, 2000–2001 — референт, 2001–2002 — помічник Президента України.

Член Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні (2000–2005), Ради Національного банку України (2003–2005), Державної комісії з питань стратегії економічного і соціального розвитку (2001–2005), Комісії з перевірки використання міжнародної технічної допомоги (2000–2001), Комісії державних нагород та геральдики (2003–2005).

Червень 2002 — січень 2005 — перший помічник Президента України.

2005–2006 — радник Голови Верховної Ради України.

Березень 2006 — кандидат у народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 13 у списку. На час виборів обіймав посаду радника Голови Верховної Ради України.

Вересень — жовтень 2006 — керівник Служби Прем'єр-міністра України, жовтень 2006 — листопад 2007 — керівник Апарату Прем'єр-міністра України.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010 від Партії регіонів, № 7 в списку. На час виборів: керівник Апарату Прем'єр-міністра України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), заступник голови фракції (з грудня 2007). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з грудня 2007). Склав депутатські повноваження 12 березня 2010.

25 лютого 2010 призначений Віктором Януковичем главою Адміністрації Президента України[2]

30 листопада 2013 інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна» повідомило про те, що за даними його джерела Сергій Льовочкін подав у відставку з посади глави адміністрації президента, імовірно, через незгоду із силовим розгоном Євромайдану в Києві[5], але в самому повідомленні вказано, що інформація неперевірена. Згодом з'являлися повідомлення, що Льовочкін сам підтвердив цю інформацію але заявляв, що Янукович тоді не прийняв його відставку.[6]

17 січня 2014 року Сергія Льовочкіна було звільнено з посади глави Адміністрації Президента.[3] В цей же день його було призначено радником Президента України Януковича.[7]. Пізніше з'являлися повідомлення, що Льовочкін стверджував, що з часу подачі у відставку з Януковичем не контактував і його не бачив.[6]

24 лютого 2014 року указом в.о. Президента Олександра Турчинова звільнено з посади радника Президента України.[8]

На дострокових парламентських виборах 2014 року посідає 12-те місце у виборчому списку Опозиційний блоку.

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[9]

Бізнес

Власник акцій кіпрської фірми Oskaro Investments на суму 10 тисяч доларів та 100 акцій «Укртелекому» на номінальну суму 25 гривень[10].

1 лютого 2013 року придбав 20 % акцій медіагрупи «Інтер». Заявлена вартість Inter Media Group Limited становить близько 2,5 млрд доларів США[11].

У листопаді 2013 року в рейтингу найбагатших українців за версією журналу «Кореспондент» зайняв 29 місце.[12]

У лютому 2014 року створив новий український неурядовий аналітичний центр «think tank» — Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна». Інститут займається розробкою і супроводом проектів у різних сферах: міжнародній і внутрішній політиці, економіці, безпеки, екології, соціології, культурі. Також, в інституті розроблюється окремий медіа-напрям.[13][14]

У вересні 2014 року створив власний фонд «Нова Україна». Головним напрямком діяльності Фонду є допомога в реалізації проектів недержавним інституціям і аналітичним центрам, які розробляють програми реформ, а також підтримка громадських ініціатив та проектів, спрямованих на реформування України.[15] 24 вересня 2014 року стало відомо, що Сергій Льовочкін балотуватиметься у Верховну Раду від «Опозиційного блоку» під номером 12. Він заявив, що у Януковича та його режиму не було політичної волі до реформ, що «привело до того, що був зірваний план реформ України на 2010—2014 роки».

Родина

·        Батько — генерал-полковник Володимир Льовочкін, очолював Держдепартамент з питань виконання покарань. У грудні 2005 року він помер у віці 58 років.

·        Дружина — Зінаїда, має дочку Олену та двох синів Олексія і Володимира.

·        Сестра — Юлія Льовочкіна, Народний депутат України від «Опозиційного блоку».

Критика

·        Опоненти ставлять в провину Льовочкіну зв'язок з російсько-українським газовим посередником Росукренерго. Сам він це заперечує, хоча не приховує дружби із співвласником компанії олігархом Дмитром Фірташем[16].

Джерела

1.     ↑ До того називався Секретаріатом Президента

2.     ↑ Перейти до:а б Указ Президента України від 25 лютого 2010 року № 265/2010 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України»

3.     ↑ Перейти до:а б Указ Президента України від 17 січня 2014 року № 10/2014 «Про звільнення С. Льовочкіна з посади Глави Адміністрації Президента України»

4.     ↑ Top 100 (korrespondent.net) (рос.)

5.     ↑ Глава администрации президента Украины подал в отставку — источник (рос.)

6.     ↑ Перейти до:а б [1]

7.     ↑ Указ Президента України від 17 січня 2014 року № 23/2014 «Про призначення С.Льовочкіна Радником Президента України»

8.     ↑ Указ Президента України від 24 лютого 2014 року № 102/2014 «Про звільнення С.Льовочкіна з посади Радника Президента України»

9.     ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2018-01-21.

10.  ↑ Льовочкін пояснив, що вивів свої активи на Кіпр через ненадійність Тимошенко

11.  ↑ Льовочкін став власником 20% медіагрупи «Інтер». «Телекритика». 2013-02-07. Архів оригіналу за 2013-06-26.

12.  ↑ Золота сотня: Корреспондент склав новий рейтинг найбагатших українців

13.  ↑ Сергей Левочкин создает институт «Новая Украина»

14.  ↑ Льовочкін стане спонсором «Нової України». Чепак та Єрмолаєв — у команді

15.  ↑ Льовочкін створив Фонд «Нова Україна»

16.  ↑ Левочкин Сергей Владимирович

Отримано з https://shpionopedia.org//index.php?title=Льовочкін_Сергій_Володимирович&oldid=63