Кедмі Яків

Кедмі «Яша» Яків, Яаков (івр. יעקב קדמי‎; народжений. Яков Иосифович Казаков; 5 березня 1947, Москва, СРСР) — ізраїльський державний діяч, керівник спецслужби «Натів» в 1992-1999 роках, експерт з питань військово-політичних та міжнародної політики.

Має істотний політичний вплив у російськомовній громаді та серед російськомовних політиків Ізраїлю.

Життєпис

У 1969 році здійснив алію до Ізраїлю. Служив в Армії Оборони Ізраїлю під час Війни Судного дня.

Професійний розвідник, під дипломатичним прикриттям від 1977 року працював у «Натіві» — спецслужбі Ізраїлю, займався евакуацією євреїв до Ізраїлю із країн, звідки їм було заборонено виїзд, і з гарячих точок. З діяльністю «Натіва» під керівництвом Кедмі пов'язана наймасовіша репатріація євреїв з СРСР до Ізраїлю, з переселенням більш ніж 1 мільйона осіб, що стали частиною соціального явища Велика Алія. Репатріанти із СРСР та пострадянського простору істотно підвищили ВВП Ізраїлю та його обороноздатність, а також створили соціальну базу для російськомовних політиків Ізраїлю.

У 1980-1990-х роках Кедмі був впливовим державним діячем, багато в чому визначав політику Ізраїлю. У 1996-1999 роках був ключовим учасником комітету спецслужб Ізраїлю за прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу з проблематики збройних сил Ірану.

1999 року Кедмі йде у відставку та отримує пенсію, еквівалентну пенсії армійського генерала (алуф).

Народився 5 березня 1947 року у Москві в родині інженерно-технічних працівників. Навчався заочно в Московському інституті інженерів залізничного транспорту і працював на заводі бетонником-арматурником, оскільки був старшим із трьох дітей і допомагав забезпечувати сім'ю[2].

19 лютого 1967 року прийшов до ізраїльського посольства у Москві і сказав, що хоче емігрувати до Ізраїлю. Спроба радянського охоронця затримати його була невдалою. Використовуючи російську нецензурну лексику, Яків Козаков прорвався на територію посольства, де зустрівся з ізраїльським дипломатом Герцлем Амікамом (співробітником «Моссад»від 1955 року). Амікам запідозрив, що акція Казакова є провокацією КДБ, тому не відповів на його прохання дозволити йому імміграцію до Ізраїлю. Через тиждень Казаков знову прийшов до посольства, де Амікам забезпечив його матеріалами та бланками для еміграції до Ізраїлю[3].

11 червня 1967 року, в день, коли СРСР оголосив про розрив дипломатичних відносин з Ізраїлем у зв'язку з Шестиденною війною, публічно відмовився від радянського громадянства і зажадав надання йому можливості виїхати до Ізраїлю. У той же день він пробрався до американського посольства у Москві і розмовляв з консулом на тему виїзду до Ізраїлю. 20 травня 1968 року Яків Казаков написав листа до Верховної Ради СРСР, у якому засудив політику антисемітизму, зажадав звільнення від радянського громадянства і проголосив себе громадянином Ізраїлю[4]. У зверненні до депутатів Верховної Ради СРСР він написав:

Я не желаю быть гражданином страны, где евреи подвергаются насильственной ассимиляции, где мой народ лишается своего национального лица и своих культурных ценностей… Я не желаю жить в стране, правительство которой пролило столько еврейской крови… Я не желаю вместе с вами быть соучастником уничтожения государства Израиль…