Антифашистський комітет Фінляндії
Антифашистський комітет Фінляндії - (фін. Suomen antifasistinen komitea) незареєстрована політична організація, що діє на території Фінляндії, заснована в листопаді 2008 року. В Естонії організацію вважають неосталінською та пов'язуюють з російськими спецслужбами.
Головою організації є Йохан Бекман,
Комітет налічує двадцять активістів і має близько сотні послідовників. Точний склад учасників організації не анонсувався, відома приналежність до неї наступних осіб: Йохан Бекман, Леена Хіетанен, Петрі Крон, Томмі Ліевемаа, Юха Моларі.
Діяльність
Згідно новинному агентству DELFI, комітет спеціалізується на виправданні сталінізму, зокрема, розглядаючи радянські депортації в Естонії як «доброчинні» і висуваючи звинувачення в «порушення прав людини» в Естонії. Журналіст Eesti Päevaleht Хейки Сууркаск характеризував комітет як «неосталіністський».
Доведені зв'язку комітету з колишніми співробітниками КДБ обговорювалися в ЗМІ. Зокрема, Абдулла Таммі (уродж. Рісто Олаві Таммі), самоідентифікувався колишній інформатор КДБ, був присутній на одній з демонстрацій організації. Книга Йохана Бекмана «Бронзовий солдат», розрекламована комітетом, була опублікована естонським видавництвом «Tarbeinfo», основним власником якого є колишній співробітник КДБ Володимир Ілляшевич
Бекман та його поплічники підтримують військову агресію Росії проти України. Ними була організована так звана "Міжнародна експертна конференція", метою якої було поширення ідеї визнання самопроголошеної "ДНР" серед громадян Фінляндії, Швеції, Норвегії та Данії. Серед тем "конференції": "НАТО як гібридна загроза в країнах Північної Європи; русофобія та пропаганда НАТО у західних ЗМІ; захист інформації т.зв. "Донецької народної республіки".
Також "команда" Бекмана створила фейковий веб-сайт "Європейського центру протидії гібридним загрозам", заснованого у Ґельсінкі раніше цього року, щоб підірвати діяльність реального центру.
У своєму першому маніфесті в грудні 2008 року організація визначила наступні явища як «фашистські»: розстріли школярів, оспорювання Паризького мирного договору 1947, - а також заявила про «смерть» лівого руху. Деякі учасники організації розглядають прихід більшовиків до влади в Росії в 1917 році як «соціальний прогрес» і розглядають СРСР як «утопію, реалізовану в шведську державу добробуту».
