Матеуш Піскорський

Матеріал з Shpionopedia
Перейти до: навігація, пошук
Mateusz Piskorski

Матеуш Піскорський (пол. Mateusz Piskorski) - політолог, журналіст, лідер проросійської партії Зміна (Zmiana). До її заснування був депутатом і речником польської популістичної партії «Самооборона», відомої своїми заграваннями із авторитарним режимом президента Білорусі Олександра Лукашенка.

Засновник асоціації Європейський Центр Геополітичного Аналізу.

Діяльність

Матеуш Піскорський бував у різних самопроголошених невизнаних республіках – у Придністров’ї, в Південній Осетії, в Абхазії, де був спостергічем на так званих виборах, які описував як демократичні. Його висновки дуже швидко поширювали російські ЗМІ, коментували їх і подавали так, начебто це офіційна позиція Польщі.

Піскорський часто їздив на окуповану Росією територію Східної України. Зокрема, він був спостерігачем на псевдовиборах у 2014 році в Криму, а також в самопроголошених республіках на території Луганської та Донецької областей. Служба Безпеки України визнала Піскорського персоною нон-ґрата в Україні. У Луганській та Донецькій областях Піскорський зустрічався – як сам говорив – "з прем’єром ДНР Олександром Захарченком". У лютому, коли відбувався перший Загальнопольський з’їзд Зміни, її члени запросили представника "Новоросії", але сепаратистського ватажка не впустили до Польщі.

Після анексії Росією Криму, Матеуш Піскорський заявив, що росіяни "не хочуть конфлікту, але вимагають поваги до своєї держави, яка втілює в життя амбітний проект євразійської інтеграції".

За інформацією Gazeta Wyborcza, Агенство внутрішньої безпеки твердить, що з 2013 по 2016 рік Піскорський «брав участь у діяльності російської цивільної розвідки, спрямованої проти Республіки Польща». Газета написала, що лідера партії «Зміна» підозрюють у контактах з розвідниками та пропагуванні російських інтересів і маніпулюванні настроями польського суспільства.

У 2018 році звинуватили у шпигунстві на користь Росії та Китаю.

Біографія

Освіта і наукова діяльність У 2001 році закінчив політологічний факультет Щецинського університету.

У січні 2011 року отримав ступінь доктора гуманітарних наук в Університеті імені Адама Міцкевича в Познані на факультеті політичних наук та журналістики, докторська - «" Самооборона Республіки Польща "в польській партійній системі».

З 2002 по 2005 рік викладав у Щецинському університеті. Потім викладав у Вищій професійній школі, в «Collegium Balticum» і у Вищій школі педагогіки ім. Януша Корчака у Варшаві. У 2007 році повернувся викладати в Щецінський університет.

У 2008 році став головою Товариства Польсько-Венесуельської співпраці. Працював в Національній Раді радіомовлення і телебачення. З грудня 2009 року по грудень 2010 року був заступником директора Польського Євро Радіо. Був ад'юнктом в Академії ім. Яна Длугоша в Ченстохові. Потім був деканом факультету політичних наук у Вищій школі міжнародних відносин та американістики у Варшаві. Публікував статті в польських виданнях «Polityce Narodowej», «Obywatelu», «Myśli Polskiej» і «Myśli.pl».

Його кар'єра в політиці почалася в середині 90-х років в рідному місті Щецін, де він став одним з ідеологів і засновників неонацистських організацій The Temple of Fullmoon, The Black Order, які були тісно пов'язані з польською НСБМ сценою.

Будучи студентом з кінця 90-х років належав до «Польської селянської партії» з якої вийшов у 2000 році. Був пов'язаний з суспільством «Niklot».

З початку 2000-х років неодноразово відвідував Росію, де зустрічався з неонацистськими активістами. У 2002 році приєднався до партії «Самооборона Республіки Польща». У партії займався питаннями зовнішньої політики. Був помічником депутата (пол. Jan Łączny), працював в команді Анджея Леппера під час президентських виборів 2005 року.

Заснував і очолив асоціацію Європейський Центр Геополітичного Аналізу.

Брав участь в парламентських виборах 2005 року за списками партії «Самооборона Республіки Польща» від округу Щецин, отримав мандат депутата і пройшов до польського Сейму. Працював в таких комісіях Сейму, як комісія у закордонних справах і комісія регламенту і звернень депутатів. Був заступником голови комісій щодо змін до закону про Інститут національної пам'яті і закон про реприватизацію. Представляв Сейм Польщі в західноєвропейському союзі. На місцевих виборах 2006 року виставляв свою кандидатуру на пост президента свого рідного Щецина, проте знявся з виборів на користь Тереси Любіньской (пол. Teresa Lubińska) з партії «Право і справедливість».

У 2007 році став прес-секретарем «Самооборони Республіки Польща».

На дострокових парламентських виборах 2007 року не був переобраний в сейм. У грудні того ж року увійшов до складу президії «Самооборони РП». У січні 2009 року брав участь у створенні партії «Libertas Polska». Вийшов з «Самооборони РП», однак пізніше повернувся і знову увійшов до президії.

На парламентських виборах 2011 року безуспішно балотувався в Сейм від «Польської партії праці - Серпень 80», був першим номером у її списку (за рекомендацією «Самооборони РП»).

У квітні 2012 року вступив в «Польську партію праці», проте через кілька місяців повернувся в «Самооборону», а 25 листопада цього ж року став заступником голови цієї партії.

Був спостерігачем Кримського референдуму. Запрошував представників Новоросії в Польщу розповісти про своє бачення війни в східній Україні. 21 лютого 2015 року був обраний головою нової партії «Зміна» (пол. Zmiana). У травні 2016 року затриманий Агентством внутрішньої безпеки Польщі за звинуваченням у співпраці (з 2013 року по травень 2016 року) з російською розвідкою в діяльності, спрямованої проти Польської Республіки, в просуванні інтересів Росії і маніпулюванні настроями польського суспільства.

У 2018 році Робоча група ООН з довільних затримань після запиту, на який влада Польщі не відповіли, визнала тривале утримання Піскорського під вартою до суду таким, що порушує ряд статей Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, закликавши його звільнити.

16 травня 2019 року випущено з варшавського слідчого ізолятора під заставу в 200 тис. злотих до вердикту суду.